Відмова від лікування

Доброго дня.

З вашого повідомлення зрозуміло, що ви дуже хвилюєтеся за здоров'я рідної вам людини. Ви настільки поринули у власнісні почуття, що не бачите та не чуєте вашого батька.
Що ви відчуваєте, спробуйте надати назву своїм почуттям. Подумайте, звідки вони та чого ви на самому ділі прагнете.

Чи реально змінити позицію людини, яка відмовляється від доказового лікування через віру в альтернативні методи, і з чого краще почати?

Навіщо вам це потрібно?

Ви не довіряєте своему батькові?
Не бачите в ньому дорослу людину, яка здатна сама прийняття рішення?
Вам здається ви можете його врятувати та знаєте, як для нього буде краще?

Спробуйте видихнути та розібратися з собою.
Чому вам важко прийняти рішення вашого батька? Він прийняв рішення, яке його влаштовує та почав лікування. Він спілкується з лікарем, якого обрав та до якого має довіру. Ваша мати його підтримує.
Батькові зараз не просто, йому потрібна підтримка та розуміння близьких людей. Це лікую гораздо більше ніж протистояння та доказ вашої "правоти."

Спробуйте розібратися зі своїми почуттями, які штовхають вас на переконання та супротив.
Якщо не вийде самотужки, можна звернутися по допомогу до психолога.

👋 Вітаю.

З вашого опису відчувається сильна тривога та страх втратити батька через його рішення відмовитися від традиційного лікування. Це природні почуття, і вони свідчать про вашу турботу та любов.

🔸 Схоже, що батько дотримується альтернативних переконань і не реагує на логічні аргументи. У таких випадках прямий тиск або спроби «переконати» рідко працюють. Важливо відокремлювати власні емоції від його вибору і фокусуватися на тому, що реально у ваших силах.

🔹 Точка впливу — це ваші дії та підтримка: можна створювати безпечний простір для спілкування, висловлювати турботу про здоров’я без критики, дбати про власну емоційну стабільність та залучати інших членів сім’ї, які готові підтримати батька, не створюючи конфлікту.

🌟 Ваш біль — це тривога і безсилля, але одночасно це сигнал, що важливо піклуватися про себе, зберігати ресурс і приймати межі впливу. Ви не одні — допомога психолога для розбору цих почуттів може стати додатковою опорою.

Вітаю! Дуже прикро, що ваш батько хворіє і відмовляється від допомоги. Переконати, як вже зазначили колеги вище, - це дуже важка задача. Як правило, психіка людини так влаштована, щоб захищатися від визнання власної тотальної неправоти. І як наслідок - при суперечках людина ще більше закривається і ствержується у власних переконаннях. Але якщо лікарі скажуть йому що пухлина "не загоюється" і підвердять це рентгенами, аналізами - це може зробити свою справу. Можливо також, що відмова від лікування є ознакою стадії "заперечення". Тобто людина дізнавшись погану новину просто якийсь час переконує себе, що це не суттєво, "само пройде", тощо. У такому випадку ця стадія перейде в іншу з часом. Якщо тато відмовляється зараз говорити з вами на цю тему, але є ще хтось, кому він довіряє і кого послухає (інші родичі, друзі?) можна підключити цих людей. Не заради просто суперечок з ним, а щоб детальніше дізнатись що саме він думає, що його турбує, тощо. Щоб у разі чого підказати йому інші кроки. І звичайно, нагадувати йому що ви поруч, що вам не все одно, що він може звертатися будь-якої хвилини. Тримайтеся, сил вам і терпіння.

Доброго вечора, Loren!

Мене дуже хвилює його здоров’я. Мама погоджується з татом, але я бачу у неї сумніви.

Ваше хвилювання цілком виправдане, адже має під собою вагомі підстави.

Ви питаєте

як можна допомогти в такій ситуації?

Найперше, це поставитись до ситуації спокійно і виважено, наскільки це в принципі можливо(!) З Вашого боку - розуміння серйозності стану батька та емоційна підтримка.
До речі, наскільки я зрозумів, щодо онкології є лише припущення і відповідного дослідження ще не було зроблено. Можливо, результати біопсії дадуть остаточне визначення з діагнозом і рекомендаціями щодо подальшого лікування. Як Ваш батько налаштований стосовно цього медичного дослідження?

Чи реально змінити позицію людини, яка відмовляється від доказового лікування через віру в альтернативні методи, і з чого краще почати?

Гадаю, Ви вже застосовували усі можливі для Вас способи впливу на його позицію, чи не так? А результат - ...
Тож варто усвідомлювати, що Ваші можливості в цьому плані доволі обмежені, щось Ви в змозі робити, а щось точно ні. І там, де проходить межа "ні", єдиним автентичним варіантом буде ПРИЙНЯТТЯ, як би це не здавалось чимось бездушним або цинічним.
На мою думку, здебільшого переконання є нічим іншим, як емоційне насильство, що, звичайно, викликає реакцію супротиву.

Протилежний шлях - турботлива, терпляча і тепла допомога у процесі усвідомлення іншою людиною важливї інформації, що може посприяти вибору змінити попередню позицію за ВЛАСНИМ бажанням(!)

loren, нажаль коли людина стикається в своєму житті з такими складними моментами, на її рішення може впливати дуже багато речей.
Тут і страх, який породжує заперечееня ("не хочу далі досліджувати, бо коли виявиться, що це меланома, то прийдеться визнати, що я можу померти "), і розуміння складності самого лікування, і досвід оточуючих, який може вказувати на те, що традиційне лікування саме меланоми не завжди дає бажаний результат, і багато інших моментів.

Дуже складно навіть уявити , що відбувається всередині вашого батька зараз.
Але всі його рішення- це Його Шлях.
І він, як і кожна людина, має Право сам вирішувати, що з цим робити.
Бо момент власного Вибору- це як підтвердження "Я Живий, це -Моє Життя і Я тут приймаю рішення ".

Звісно, порівняння "таке собі", але уявіть, якби Вас примусили вийти заміж за того, кого "всі інші" вважають "найбільш підходящим ", і аргументи були б цілком адекватними, але саме Вам довелось би відчувати себе " в рабстві чужого вибору".
До того ж, коли людина не сама приймає рішення, то потім "шукає винних " в невдачах, адже відчуває, що вибір був НЕ її.

Це все НЕ про "якість лікування ", а про Право Вибору, яке дуже важливо поважати.

Щодо того, що ваші з батьком погляди не співпадають- то тут можна було б спробувати "зробити кроки назустріч "- і Вам поцікавитись тою теорією, в яку він повірив, і йому спробувати хоча б завершити етап саме діагностики, не лікування.

Але. Дійсно існує стадія заперечення, так працює психіка ( в інтернеті можна прочитати про стадії прийняття хвороби), і це не можна "перескочити ".
Тому, можливо, він і змінить свої погляди , хоча на це сподіватись не варто.

Те, що можете Ви- давати батькові підтримку та тепло, які допоможуть йому пройти цей важкий для нього етап, як би це не відбувалося. Можна м'яко доносити суто факти, які Ви вважаєте важливими, без звинувачень і знецінення його вибору.

«Моє питання: як можна допомогти в такій ситуації?
Loren, допомогти потрібно так, як вас просять ( дати кошти, знайти контакти, відвезти- привезти та інше) та морально ( бути поруч, підтримувати, навіть, якщо не згодні. Це- повага до батька)

«Чи реально змінити позицію людини, яка відмовляється від доказового лікування через віру в альтернативні методи, і з чого краще почати?»
Ви в своєму запитанні вже дали відповідь. Причому, « ні» у відповіді не передбачається. На жаль, відсоток відповіді « ні» набагато вищий, ніж « да».
Як то кажуть:» вода камінь точє». Можливо, якщо тиснути з декількох сторін ( підключити маму), ви зможете змінити « позицію « батька. Але, якщо ви відмовите його від альтернативного лікування й щось піде не так з доказовим, ви готові витримати докори батьків та взяти на себе відповідальність? Бо, одне діло, коли людина самостійно приймає рішення та несе за нього відповідальність, а інше- коли його примушують робити щось, що він не хоче.

Якщо ви характером в батька ( чомусь мені так здалося), подумайте, що б вас змогло переконати хоча б сходити до онколога й почути ще одну думку.