Чи має сенс продовжувати вести господарство разом зі старими батьками

Question

Вітаю!
Маю групу інвалідності по психіатрії. Проте після закінчення університету(уже як 10 років), обходжуся соціальною домогою, зарплатою(в деякі періоди життя), та доходом з сільського господарства.

Живу з батьками в селі: батькові вже через 2 роки 70, мати на кілька років молодша. В сім'ї ніколи не було спокою: батько все життя агресивний. Завжди борються з матір'ю за те хто правіший і важливіший.

З цих 10 років після закінчення університету, працював лише 2 роки і то на багатьох роботах. Довго не міг витримати. Ніде не повідомляв про групу інвалідності. Саме через хорошу вищу освіту мене і брали.

Уже в березні буде 5 років як я живу з батьками і ми ведемо разом господарство. Але це все від безвиході: у них низькі пенсії, а у мене інвалідність. Проте вести господарство важко в теплий період як фізично, так і ще й морально, тому що на нас 3 дуже багатьо усього: і корова, і свинні, і малина, і картопля. Плюс я окремо від них маю 15 вуликів. Саме пасіка дає мені хоч якусь автономію.

Останні 2 місяці відрізняються від попередніх. Я багато читаю книг по психології. Замовив книгу ОСОБИСТІ КОРДОНИ. Після прочитання почав відстоювати свій простір. До цього матір могла без стуку прийти поливати вазони чи принести попраний одяг. Щовечора вона дивиться в сусідній кімнаті ефіри від продавців і могла по 5-7 разів кричати щось до мене коли їй потрібно. 
Довіри ні до батька, ні до матері немає: не одноразо рилися в моїх речах, читали мої записи.  Раніше під час спільних сніданків вони з батьком нав'язували мені свої думки. Не рідко такі сніданки закінчувалися сварками. Пити каву і снідати почав у своїй кімнаті.

Хоч я і немаю, окрім господарства, роботи, але єдиним виходом я бачу переїзд у свою хату. По сусідству є старенька хатина на яку потрібно 5 000 доларів. Проте ця сума для мене далеко не досяжна. Більшість грошей я вкладаю в пасіку і роблю ставку на неї. 
Батьки в житті досягли усього без підтримки своїх батькі, бо вони не мали чого дати. Батько не одноразово казав: Мені батько дав лише цю сокиру. Такого вимагають і від мене.

Найважче те що мати щотижня наголошує Який ти слабий, ти погано себе почуваєш. Батько обіцяв що не покладе тебе в психіатричну, а я не обіцяла. Підкреслюють усе що вони надбали: Бач, як добре що є машина...... і так далі.

Намагався знайти роботу дистанційно, проте знову ж таки не вказую інвалідність. Та й навіть, вказуючи шансів мало, так як в резюме уже 5 різнопланових робіт. 

Прошу не навішувати на мене ярликів, а дати пораду.

Людмила Петровна Колесник · Accepted Answer

Вітаю !
З того, що ви описуєте, дуже чітко проступає не «слабкість», а тривала боротьба за власне життя в умовах, де простір для нього постійно стискається.
 Важливо не чому з вами так, а як ви живете в тому, що є — і яку ціну ви за це платите.
Про вашу ситуацію
Ви живете в домі, де:


порушуються межі (фізичні, емоційні, психологічні);


ваша автономія систематично знецінюється;


вам регулярно нагадують про залежність і «борг»;


присутній прихований, а подекуди й прямий страх примусу (психіатрія як загроза).


У такому середовищі виснажується не психіка — виснажується саме існування.
Будь-яка людина в подібних умовах почала б «ламатися», втрачати сили, змінювати роботи, шукати щілини для дихання.
Важливий момент
Те, що ви:


почали читати,


усвідомили тему особистих кордонів,


почали їх відстоювати,


створили пасіку як власний автономний простір,

Це є актом свободи.
Навіть якщо він маленький, навіть якщо він не змінює всього одразу.
Свобода тут — не про «піти й купити хату», а про повернення собі права бути окремим.
Про батьків
У вашій історії батьки говорять мовою:


виживання,


жорсткої самодостатності,


«нам ніхто не допомагав».


Неприйнятна їх логіка «якщо вони змогли — ти мусиш так само».
Вони живуть у своїх сенсах.
Ви — у своїх.
І тут важлива правда:

Їхній досвід не зобов’язує вас жити в умовах, які руйнують вас.

Про «слабкість»
Коли мати повторює «ти слабий», це не опис вас.
Це спроба втримати вас у ролі залежного, бо тоді зберігається знайома сімейна структура.
 Слабкість — не в тому, що ви не витримуєте.
Слабкість — це відмова бачити реальність.
А ви її бачите дуже чітко.
Про переїзд і гроші
Так, зараз 5000 доларів — недосяжні.
тут важлива не сума,а вектор 
Ви вже живете не як той, хто «залишиться тут назавжди»,
а як той, хто готує вихід, хай навіть повільний.
Пасіка — це не лише дохід.
Це доказ вашої здатності створювати своє, а не просто виживати в чужому.
Що з цього випливає
Я не дам вам інструкцій. Але залишу вам кілька опорних питань 


-Що у моєму житті зараз підтримує мою живість, а що її з’їдає?


-Яку ціну я плачу, залишаючись тут — і чи готовий платити її ще рік?


-Який мінімальний крок у бік автономії я можу зробити не ідеально, а реально?


-Де я вже живу як суб’єкт, а не як «чиясь відповідальність»?



І ще одне, дуже важливе.
Ви не просили рятувати вас — і цього не потрібно.
Ви просили побачити вас без ярликів.
Я бачу людину, яка:


довго жила в умовах тиску,


не втратила здатності думати,


почала повертати собі межі,


і шукає не втечі, а гідного способу жити.

Татьяна Александровна Ищенко · Answer

&#128075; Вітаю. 

&#128313; Дякую, що так чесно і докладно описали свою ситуацію.
У вашому листі багато болю, але також багато ясності й здорових спостережень.

&#128312; Те, що з вами відбувається, не схоже на «слабкість» чи неспроможність. Це радше наслідок тривалого життя в атмосфері напруги, агресії та постійного знецінення. Коли поруч немає безпеки, довіри й поваги до кордонів, психіка виснажується — незалежно від діагнозів.

&#128313; Ви вже зробили важливі кроки: почали читати, усвідомлювати свої межі, відстоювати простір, помічати, що саме вам шкодить. Те, що після цього стало важче, — не ознака помилки. Часто так буває, коли людина перестає «терпіти мовчки» і починає бачити реальність ясніше.

&#128312; Ваше бажання жити окремо виглядає не втечею, а прагненням до психічної стабільності. У ситуації, де батьки не готові змінюватися і продовжують чинити тиск, дистанція може бути не розривом, а формою самозбереження.

&#128313; Водночас важливо рухатися до автономії поступово. Те, що у вас є пасіка і власна справа — дуже значущий ресурс. Це вже не «нічого», а опора, яку можна розвивати далі. Планування, прорахунок можливостей, пошук додаткових джерел доходу — це не зрада батьків і не слабкість, а відповідальність за себе.

&#128312; Ви маєте право не відповідати чужим очікуванням і не повторювати батьківський сценарій «виживання через терпіння». Ваш шлях може бути іншим — повільнішим, але більш екологічним для вас.

Те, що ви ставите ці запитання і шукаєте рішення, говорить про внутрішню зрілість, а не про проблему. З вами не «щось не так». Ви просто довго жили в умовах, де бути собою було небезпечно. &#127807;

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго дня, Олеже!
[quote]ЧИ МАЄ СЕНС ПРОДОВЖУВАТИ ВЕСТИ ГОСПОДАРСТВО РАЗОМ ЗІ СТАРИМИ БАТЬКАМИ[/quote]
Ви поставили цілком конктретне питання, на яке очікуєте конкретну відповідь. Чекаєте на пораду.

Отже, спробую по суті.
Для цього знадобиться невеличкий заочний діалог з Вами.
Прошу, розкрийте для себе сенс продовжувати вести господартсво разом з батьками? І не тільки сенс, а ще й мету. Тобто, чого досягнете у матеріальній площині? У емоційній? У прагненні самостійності і незалежності?
Особливо має значення, що при цьому будете відчувати по відношенню до самого себе, а також до батьків, враховуючи [quote]вести господарство важко в теплий період як фізично, так і ще й морально, тому що на нас 3 дуже багатьо усього: і корова, і свинні, і малина, і картопля. Плюс я окремо від них маю 15 вуликів. Саме пасіка дає мені хоч якусь автономію.[/quote]
І, окрім того, ось це - [quote]мати щотижня наголошує Який ти слабий, ти погано себе почуваєш. Батько обіцяв що не покладе тебе в психіатричну, а я не обіцяла.[/quote]
Коротко кажучи, чи готові "платити" таку високу ціну?

Йдемо далі.
Останнім часом у Вашому житті відбуваються помітні зміни - [quote]окрім господарства, роботи, але єдиним виходом я бачу переїзд у свою хату.[/quote]
[quote]Більшість грошей я вкладаю в пасіку і роблю ставку на неї.[/quote][quote]Я багато читаю книг по психології. Замовив книгу ОСОБИСТІ КОРДОНИ. Після прочитання почав відстоювати свій простір.[/quote]
От і послухайте себе уважно та визначіться - чи зможете поєднувати свої нові прагнення із спільним веденням господартсва разом із старими батьками? Це і буде підставою для Вашого остаточного вибору(!)

Юлія Зальотіна · Answer

Доброго дня.

У вас осмисленне, чітке та структуроване повідомлення. В якому я бачу живу людину, що прагне жити СВОЄ життя. Але зараз ви знаходитесь в умовах непорозуміння, емоційного тиску та фінансових складнощах. 

Насправді у вас є багато ресурсів:
- вища освіта 
- осмисленне прагнення до сепарації
- бажання та сили на зміни 
- пасіка
можете знайти ще.

На мій погляд вам не вистачає підтримки однодумців, друзів, приємного спілкування. 
Можна пошукати онлайн групи по інтересам: пасіка, психологічний розвиток, тощо. 
Складно змінюватись, коли звичне середовище не відпускає. Нові люди та розширений погляд на життя підтримує дає сили.

Ви вже пройшли добрий шлях внутрішніх змін і це гідно поваги.

Марина Олександрівна Сивець · Answer

Вітаю, Олег!
Погоджуюся з колегами щодо акцентів, які вони розставили, розглядаючи ваш запит. 
Хочу додати одну деталь, яка ніби залишається трохи поза увагою: для процесу сепарації, відділення від батьків і усвідомлення власної спроможності жити своє незалежне від них життя, та поведінка, яку вони зараз демонструють - найкращий варіант. Тобто, умови, в яких ви знаходитеся зараз, якраз і спонукають Вас ставити собі питання про можливість вже НЕ вести господарство СПІЛЬНО з батьками. Саме завдяки цим умовам почалася внутрішня робота і пошуки власного шляху, бо від хороших батьків, які приймають, розуміють, підтримують такого як є, допомагають відчувати свою силу замість нагадування про слабкість, ніхто б ніколи не наважився піти. От і в вашому житті зараз настав такий період. Батьки, умовно кажучи, перетворюються на "мачуху" і "вітчима" і тим самим допомагають вам знайти свій шлях покинути їхнє сімейне гніздо. 
Також можна поглянути на ситуацію супротиву, яку вам чинять проти вашої свободи і самостійності, як можливість більше усвідомлювати свої внутрішні опОри, силу свого наміру, вміння прислухатися і спиратися більше на себе, ніж на інших. Але "спиратися на себе" і "слухати себе" не дорівнює "залишитись без підтримки зовсім". Це - про вибір, звідки ви готові і хочете її приймати. Це - про розширення свого Світу, в якому є не лише батьки як можлива опора в складні часи. Зараз такими опорами для вас стають книги, власні роздуми і цінності, а згодом можуть стати й інші люди, які вас оточують і які додають вам сил, а не позбавляють їх. 
І ще дещо. Мені здалося, що ви не охоче приймаєте факт своєї інвалідності. Але вона є і навряд чи ви б могли вплинути на її існування. Коли ми щось не хочемо бачити, ми позбавляємо себе ресурсу, який теж може бути прихований в цьому.  Ви маєте змогу скористатися певними соціальними програмами підтримки людей з інвалідністю. Наприклад ви маєте можливість звернутися за юридичною підтримкою себе і своїх прав на противагу погрозам матері, якщо що запроторити вас в психіатричну лікарню.    
Всіляко підтримую Вас і ваше прагнення знайти відповіді на свої питання, Олеже. Впевнена, що додаткова інформація, отримана в цій розмові, допоможе у прийнятті рішень.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Чи має сенс продовжувати вести господарство разом зі старими батьками

Відповіді психологів