Нет сил ни на что, не хочу жить. Нет друзей и семьи, нет родственников

👋 Вітаю.

✔️Те, що ви описуєте, — це дуже великий і важкий біль.
Самотність, покинутість, відчуття, що у вас немає на кого спертися, і що життя ніби не має сенсу — з цим неможливо впоратися «просто зібравшись».
Ваші слова «не хочу жити» — це не про слабкість.
Це про те, що вам дуже важко і ви залишилися з цим наодинці.

✔️Коли дитина росте без стабільної емоційної підтримки батьків, у дорослому житті часто з’являється відчуття:
«зі мною щось не так»,
«я нікому не потрібна»,
«я не заслуговую на любов».
І тоді стає страшно наближатися до людей, заводити друзів, будувати стосунки — бо всередині живе страх бути знову покинутою.

✔️Ви вже багато зробили для себе:
ви працюєте, хочете розвиватися, думаєте про майбутнє, шукаєте сенс.
Це означає, що в вас є жива, сильна частина, яка хоче жити — навіть якщо зараз дуже боляче.

✔️Перший крок — не «все виправити одразу»,
а створити безпечний простір, де можна:
• говорити про свій біль без сорому
• розбиратися з почуттям покинутості
• відновлювати віру в себе
• вчитися будувати близькі стосунки
Саме з цього починається шлях до друзів, любові, кар’єри і внутрішньої опори.
Вам не потрібно проходити це наодинці.
З підтримкою фахівця цей шлях стає можливим. 🌿

Здравствуйте, Мария!

НЕТ СИЛ НИ НА ЧТО, НЕ ХОЧУ ЖИТЬ. НЕТ ДРУЗЕЙ И СЕМЬИ, НЕТ РОДСТВЕННИКОВ

В названии темы убедительно отразились все Ваши боли и проблемы. Однако, помимо слов сочувствия и поддержки с моей стороны, давайте попробуем вместе более пристально рассмотреть составляющие Вашей весьма не простой ситуации.

"Нет сил ни на что" - отмечаете Вы. И вместе с тем

Ну я считаю что у меня неплохая работа, это на производстве фпв, пайщиком. Я очень хочу служить...

То есть силы все-таки имеются. Более того, силы для святого и благородного дела. А это уже многое говорит о Вашей позиции во время войны и Ваших ценностях.
А если учесть

Я очень хочу служить...Что то новое, карьера...

, то поймем - у Вас есть мотивация плюс интерес к развитию(!) Между нами говоря, далеко не многие молодые люди могут заявить нечто подобное. Сколько растерявшихся, сбежавших, поникших...

НЕ ХОЧУ ЖИТЬ.

Вот это признание ну никак не вяжется с тем, что прозвучало выше. Может быть, сказывается усталость? Разочарование в некоторых смыслах, что были присущи Вам прежде?

НЕТ ДРУЗЕЙ И СЕМЬИ

С этим моментом предстоит неспешно разобраться.
В чем причина?
В Вашей скромности?
Недооценке себя?
Отсутствии опыта заводить друзей и поддерживать общение?

Думаю, благодаря личным встречам с психологом проблему можно будет решить.
Отдельного внимания будет заслуживать Ваш опыт и представления о семье, как таковой. На чем, по-вашему, строится семья? Чем скреплена? Как развивается? И т.д.

НЕТ РОДСТВЕННИКОВ

Физиологически родственники, разумеется, есть. Другое дело, что с ними нет устойчивой родственной связи.
Есть ли у Вас желание общаться с мамой?
С отцом?
Хотя бы поинтересоваться, что они думают и чувствуют на данный момент в плане контакта с Вами?
Не навязываться, нет.
Услышать и понять, насколько они еще живые в душевном и духовном плане люди?

Кстати, близкими по духу Вам могут стать другие люди, с кем получится сблизиться, открыться, выстроить на взаимной основе теплые и содержательные отношения.
Первым таким человеком, кто реально сможет Вам помочь наладить полнокровную связь с миром, может быть психолог(!)

Мені дуже шкода, що вам зараз так важко. Дякую, що написали — це вже крок не наодинці з болем. Те, що ви описуєте («немає сил», «не хочу жити», самотність), звучить дуже серйозно і потребує підтримки


«Я чую, що ви дуже самотня й виснажена У вашому житті багато покинутості — з дитинства, у стосунках із батьками, у теперішньому..в сьогоденні Це не “ваша вина” і не дефект характеру.
Як вам бути з тим, що є, і який сенс може народитися навіть у цьому болю.

Ви вже робите вибір — працюєте, хочете служити, шукаєте шлях і кар’єру. Це означає, що в вас є внутрішня сила, навіть якщо ви її зараз не відчуваєте.


— Що для вас означає близькість і чому вона така болісна;
— чого ви насправді прагнете — любові, приналежності, визнання, сенсу;
— як жити автентично, навіть без “гарантій” стосунків.

Самотність — частина людського існування, але вона не означає, що ви приречені бути самі. Сенс не знаходять — його створюють, крок за кроком».

Те, що ви написали «не хочу жити» — це сигнал, що підтримка потрібна негайно.
Скажіть, будь ласка: ви зараз у безпеці? Чи є думки нашкодити собі просто сьогодні/цієї ночі?

Якщо відчуваєте, що можете нашкодити собі — будь ласка, зверніться по негайну допомогу:

112 — екстрена допомога (в Україні та ЄС)

Lifeline Ukraine: 7333 — безкоштовна кризова підтримка (цілодобово)

Або зверніться у найближче відділення невідкладної допомоги

Це не слабкість. Це турбота про себе.

Кілька слів підтримки-від мене

Ви:

пережили ранню покинутість,

не мали стабільної опори сім’ї,

працюєте у складній, відповідальній сфері,

хочете служити й рости — це ознаки живої, сильної людини, а не «порожньої».

Відсутність друзів, сексу, шлюбу не робить вас менш цінною. Це не вирок, а етап, який дуже часто змінюється, коли з’являється підтримка й контакт із собою.

Відредаговано автором 18-01-2026 18:56:02

Твоё текущее состояние полная социальная и эмоциональная изоляция, отсутствие друзей, интимных отношений и сексуального опыта является прямым следствием ранней травмы брошенности: факт оставления родителями в Киеве с бабушкой и дедушкой при их переезде создал устойчивый внутренний паттерн, где близость воспринимается как угроза повторного отвержения. Это приводит к автоматическому избеганию привязанности: подсознательно любые попытки сближения блокируются страхом потери и боли, оставляя одиночество единственным безопасным вариантом. Стремление к радикальной смене среды и новой карьере служит компенсацией — попыткой восстановить ощущение собственной ценности через внешнюю структуру и значимость, но без риска эмоциональной уязвимости. Без проработки базового убеждения (я недостойна быть выбранной и любимой) этот цикл будет воспроизводиться: отношения саботироваться изнутри, а внешние достижения давать лишь временное облегчение

Доброго дня Маріє.
Ваша самотність та відсутність стосунків, у тому числі, сексуальних, як на мене, цілком закономірні. Адже, судячи з того, що Ви написали про своїх батьків та своє дитинство, Ви отримали дуже важкі душевні травми, про які зараз можете навіть не здогадуватися. Одні з яких, можуть бути, от як:
глибинне відчуття зради та відторгнення, відчуття нецілісності і відчуття, що Ви якась не така, неправильна, недостойна щастя, кохання, тепла та радості і нормальних стосунків...
Насправді, всього цього Ви можете не відчувати зараз. Адже, коли дитина маленька, вона ще дуже слабка та беззахисна і не здатна ні захистити себе, ні зрозуміти, чому саме так повели себе ті, хто повинен був бути найближчою опорою, підтримкою та радістю.
Окрім того, існує поняття родових зв'язків. Тобто, якщо дитина відчула глибоку дитячу образу до тих, хто все одно є частиною її, навіть, якщо їх, батьків, поруч немає - це може спрацювати, як елемент саморуйнування як життя, так і стосунків з іншими людьми..
Чому одного проговорювання психо-емоційних проблем буває в таких випадках замало?
Тому, що всі стреси та психо-емоційні травми "ховаються" з дитинства на рівні рефлексів, реакцій, установок та поведінкових моделей, які поміняти лише одним своїм бажанням та проговорювання неможливо аж до їх повної трансформації на тому ж психо-емоційному рівні, на якому вони і сформувалися.
Ви пишете: " Я себя очень плохо чувствую"
Напишіть, буль ласка, як саме проявляється Ваше погане самопочуття? Настрій, фізичні реакції в тілі, депресивний стан...?

Відредаговано автором 19-01-2026 14:33:43

Все питання у внутрішніх установках, як це не дивно. Так, війна - надзвичайно складний період в житті кожної людини, але... Навіть під час війни створюються сім'ї і народжуються діти, як це не дивно. Але у тих, хто вірить, що все можливо. А Ви вірите в погане, самі собі ставите програми зневіри. Плюс, зациклилися лише на питанні сім'ї та дітей, при цьому не розвиваючись як особистість. Для того, щоб притягнути чоловіка, якого Ви хочете, потрібно самій відповідати очікуванням такого чоловіка. Щоб зустріти принца, потрібно самій стати принцесою. По іншому не буває
Ви пишете " Но толку, все молодые парни которые подходили для создания семьи меня тут же бросали. Меня обсыпает прыщами, нет месячных от стресса...Я очень сильно хочу создать семью. Но ведь проблема и в том, что парней гораздо меньше чем женщин, и очень много тех кто пьет курит или употребляет".
На мою думку, у зв'язку з тим, що з дитинства у Вас є надзвичайно сильний дефіцит батьківської любові, у Вас сформувалася дуже сильна прив'язливість до любого більш менш достойного чоловіка, який тільки опиняється поруч. Що означає дуже сильну психо-емоційну залежність від стосунків. Тобто, Ви несвідомо чоловікам транслюєте не почуття любові та щастя, на яке вони очікують, а навпаки, знаходитеся в стані очікування любові та щастя від них. Тобто, такого собі психо-емоційного споживача.
Уявіть, що поруч з Вами чоловік, який зазирає Вам в очі з очікуванням, що його пригріють, будуть весь час давати йому любов та ніжність, а він сам при цьому нічого не дасть взамін. Бо йому немає чого дати...
Думаю, що Вас на довго не вистачить. Бо така людина виглядає принижено і не цікава. Така людина дуже сильно втомлює всіх, хто поруч, витягує з них сили.
А от дівчина, яка оптимістична, якій цікаво жити і без чоловіка, яка не лише думає про своє нещасне життя, а намагається безкорисливо допомагати оточуючим, турбується про тих, кому ще гірше, стає одразу привабливою. Бо вона випромінює енергію любові, щастя та радості. І у такої дівчини, повірте, навіть під час війни, кавалери, які покличуть заміж, знайдуться.
У Вас глибинні психо-емоційні дитячі травми і не має знань, як будуються стосунки. Найкраще - це почати працювати з психологом індивідуально. Або, принаймні, припиніть себе жаліти, почніть більше турбуватися про інших, займіться спортом обов'язково - почніть бігати повільно, але тривало вранці, знайдіть ту справу, яка буде Вам подобатися і перестаньте сприймати чоловіків як об'єкт для заміжжя. Бо чим сильніше Ви хочете заміж та народити дитину, тим менше шансів на це. Вам потрібно перевести фокус уваги на своє Вище "Я", тому займіться духовними практиками: читайте мантри, моліться.
Почніть не жити в очікуванні, а працювати над собою і своїм депресивними станом. Знайдіть людей, спільноту, які допомагають іншим і доєднайтеся до них. Так Ви відчуєте себе потрібною, гідною і станете одразу красивою. Бо краса - це не зовнішнє, це внутрішній стан самодостатності.

Відредаговано автором 23-01-2026 05:23:15

Ви пишете "Я не розвиваюся як особистість? Я ходжу в зал, в тир, в салон, я вже не знаю чим зайнятися..."
Те, що Ви ходите в зал і в тир - це чудово, але...
Є поняття зовнішнього розвитку і розвитку глибинного. Окрім того, не всі зовнішні дії наповнюють людину енергією і додають їй сил і ще більше виснажують. Як, наприклад, заняття спортом в закритому приміщенні. Наприклад, спробуйте хоча б зайнятися спортом в парку або ж на відкритому майданчику. Ваш стан буде зовсім іншим. Я не просто так написала про біг на природі...
Далі Ви пишете " Як мені ще безкорисливіше допомогти, віддати весь свій одяг впо? В мене в школі була кликуха мать тереза..."
Ну, по перше, все віддавати не потрібно. Адже, ми повинні дбати, насамперед, про себе. А по друге, ми не завжди розуміємо, що саме нас змушує бути "матір'ю терезою"... Нерідко, до таких дій людину штовхає несвідоме бажання у відповідь заслужити любов та прийняття оточуючих. А в такому випадку, допомога іншим стає лише несвідомим інструментом у своєму прагненні не бути самотньою і заслужити увагу та прийняття іншими. Бо причина, знову ж таки, криється в дитячі недолюбленості тими ж батьками.
Я Вам скажу так. Ви намагаєтеся своє життя налагодити лише зовнішніми зусиллями. Тоді як основна проблема внутрішня і знаходиться на рівні рефлексів, відчуттів та реакцій. Саме тому, все що Ви робили зовні, просто не спрацьовує, а у Вас накопичується почуття відчаю, розчарування та безсилля, що відбирає останні сили та найменшу надію на щасливе життя.

Я також в Києві і також холодно і немає світла довгими вечорами, тому дуже розумію, про що Ви пишете.
Всі творчі люди мають якісь свої особливості. Саме ці особливості роблять їх особливими, неповторними...
Творча людина - це по факту "людина без шкіри", яка на все реагує набагато гостріше... Але саме цей момент таких людей, в той же час, робить сильнішими, бо свій внутрішній стан є можливість "виплюснути" в творчості...
Те, що я напишу нижче, може бути надзвичайно складно для сприйняття, але якщо Ви одразу мої слова не відторгнете - в майбутньому або і зараз, такий напрямок може стати Вашим реальним спасінням.
Те, що у бабусі та дідуся були чудові стосунки, на превеликий жаль, не компенсує відсутності батьків в дитинстві. Окрім того, (це мої припущення), спрацювали певні закономірності.
Гарні стосунки, як правило, дуже підсилюють "залипання", залежність від стосунків, а це може викликати певну їх ідеалізацію, коли сім'я стає центром всесвіту людини. У бабусі та дідуся, судячи з усього, ще було збалансований рівень, душі, духа та тіла. У батьків перекос поглибився, вони почали бачити лише одне одного, а у Вас програма залежності від стосунків вже стала критичною, бо до всього, Ви ще й дуже талановита. І тоді, щоб трохи зменшити глибинну віру в сім'ю та стосунки, ідеалізацію самого життя, в житті почалися перші розчарування, руйнування звичної картини - батьки Вас кинули на своїх батьків. Які Вас і виховали... З одного боку, суто тілесно-матеоіаольного, людського - це дуже егоїстичний вчинок. Але з іншого - з позиції того, що ми не лише матерія, а, насамперед, духовна складова - це була можливість для Вас не просто вижити, а отримати шанс на серйозну внутрішню трансформацію. Завдяки якій з часом Ви станете набагато сильнішою.
Те, що Ви змогли кинути токсичні звички, говорить, що Ви здатні не просто робити правильний вибір, але і досягати поставленої мети. А це, повірте, дуже сильний потенціал.
У Вас просто немає необхідних знань про життя, його сенс, як цей світ влаштований, як влаштована людина (а це та сама внутрішня опора, яка робить людину не просто самодостатньою, а по справжньому щасливою), плюс закладені на рівні установок деструктивні програми самознищення - це непропрацьовані душевні травми, страхи, тривожність, енергетичні блоки, з якими просто потрібно наполегливо почати працювати індивідуально, і не на рівні порад та проговорень, а на тому рівні, на якому ці самі програми і були сформовані.

Відредаговано автором 25-01-2026 13:11:38