Етика психолога в соцмережах

Question

Вітаю. Хотілося б почути думку фахівців щодо професійної етики. 

Мій психолог - українка, яка на час війни проживає за кордоном. Раніше я була задоволена нашою роботою, але зараз виник дисонанс.

Через постійні відключення світла та проблеми з опаленням мій емоційний стан дуже нестабільний. Я приходжу з цим на сесії, де отримую слова підтримки. Проте в інстаграм цього ж фахівця (який є її робочим інструментом і де я її знайшла) я бачу контент, що кардинально контрастує з моїми реаліями: розваги, кафе, шопінг і так далі.

Через це в мене зникло відчуття щирості та довіри. Мені здається, що така демонстрація життя на робочій сторінці є недоречною для психолога, який працює з українською аудиторією в кризовий час.

Чи є така поведінка ознакою непрофесійності, чи це моя суб’єктивна реакція, над якою варто працювати?

Людмила Петровна Колесник · Accepted Answer

Вітаю,Інно !
 Дякую за дуже виважене й чесне запитання — воно справді стосується тонкої межі між професійною етикою психолога і внутрішнім досвідом вас,як клієнта в умовах травми та війни.


1. Що каже професійна етика психолога ?

У більшості етичних кодексів (УСП, Європейська асоціація психологів, APA) немає прямої заборони на те, щоб психолог:

жив повноцінне життя,

публікував особистий контент,

показував відпочинок, кафе, подорожі.

&#10071; Але є важливі принципи, які тут дотичні:

&#128313; Принцип недопущення шкоди

Психолог має усвідомлювати, як його публічна присутність може впливати на клієнтів, особливо:

клієнтів у кризі,

людей з травмою,

тих, хто перебуває у значно гірших умовах виживання.

&#128313; Принцип чутливості до контексту

Працюючи з українською аудиторією під час війни, психолог не може ігнорувати колективну травму, навіть якщо фізично перебуває за кордоном.

&#128313; Принцип прозорості ролей

Якщо Instagram — робочий інструмент, а не особистий щоденник, то контент там фактично стає частиною професійного образу.

&#10145;&#65039; Тому питання не в тому, “можна чи не можна”, а в тому, чи усвідомлює фахівець можливий вплив і чи бере за нього відповідальність.

2. Чи є це ознакою непрофесійності?

Коротка відповідь: не автоматично.

Довша й точніша:

&#10060; Це не є порушенням етики як таким

&#9888;&#65039; Але це може бути ознакою недостатньої рефлексії власної публічної ролі

&#9888;&#65039; Або неврахування реальності частини клієнтів

Професійний психолог зазвичай ставить собі питання:

«Як це може бути сприйнято людьми, з якими я працюю?»

Якщо цього питання немає — це вже не про Instagram, а про межі емпатії в роботі.

3. Про вас і вашу реакцію



Ваша реакція не є “просто заздрістю”, “перенесенням” чи “дитячою образою”.

У контексті війни, нестабільності, холодних квартир, відключень світла:

різкий контраст між “мені кажуть: я з вами, я розумію”
і “я бачу: життя безпечне, тепле, комфортне”

руйнує відчуття спільної реальності

А без спільної реальності:

терапевтичний альянс тріщить

Це дуже нормальна реакція травмованої нервової системи:

втрата довіри

відчуття нещирості

емоційне віддалення

І це не ваша “поломка”.

4. Чи «над цим треба працювати»?

Тут важлива чесність.

&#128313; Так, це можна досліджувати в терапії
але не для того, щоб “перетерпіти” або “звикнути”.

А для того, щоб:

озвучити свої почуття прямо цьому психологу;

подивитися, як вона витримає цю розмову.

Саме її реакція і буде ключовою діагностикою професійності.
Можливі
Варіанти здорової реакції психолога:

визнання вашого болю й дисонансу;

пояснення своїх меж і позиції без захисту;

готовність обговорити, як це впливає на роботу;

можливе коригування присутності або принаймні відкритий діалог.

Тривожні сигнали:

знецінення (“це ваші проєкції”);

перекладання відповідальності (“вам просто заздрісно”);

уникання теми;

моралізування (“психолог теж має право жити”).


&#128313; Це не обов’язково непрофесійність.
&#128313; Але це реальна точка напруги, яка має бути проговорена.
&#128313; Ваша реакція валідна й зрозуміла в умовах війни.

Якщо після щирої розмови:

довіра не відновлюється,

всередині лишається холод або злість,

&#10145;&#65039; це достатня підстава змінити фахівця, без самозвинувачень.

Терапія не має бути ще одним місцем, де вам потрібно “терпіти”.

Юлія Зальотіна · Answer

Доброго дня.

[quote]Через постійні відключення світла та проблеми з опаленням мій емоційний стан дуже нестабільний. Я приходжу з цим на сесії, де отримую слова підтримки[/quote]
Ваші почуття по людські можна зрозуміти, вони відповідають ситуації. Психолог вам надає підтримку, але вам цього ніби замало. Вам хочеться, щоб він  теж "відчував ті ж самі почуття", "щоб  "побув у вашій шкірі". 
І це питання суб'єктивне. Чому вам необхідно, щоб людина яка вам співчуває, мала б схожий досвід? 

[quote]Чи є така поведінка ознакою непрофесійності, чи це моя суб’єктивна реакція, над якою варто працювати?[/quote]

Однакож ви маєте право на свої відчуття, до того ж, вони базуються на форс-мажорних обставинах, які дійсно виснажують психіку.
Якщо у вас є довіра до вашого психолога, ви можете відкрито обговорити це питання. 

В житті бувають питання відповідь на які не буває однозначною. Ви маєте право обирати власний спокій, якщо не вистачає ресурсів для загальних потреб.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

У вас какие мысли возникают, чувства, когда смотрите, что психолог ходит на шоппинг, в кафе, развлекается?
Ощущение, что она не понимает вас?
Возможно зависть, что у нее по другому?
Другие варианты?
Вообще, про доверие ли тут речь? Потому что не совсем понятно, в чем вы не доверяете ей? 

По поводу того, что психолог развлекается, то знаете, возникла мысль, что я вот в Украине, никуда не выезжала, живу в таких же условиях, как миллионы украинцев. Но это не мешает ходить в кино, кафе и гулять. И я это тоже выкладываю. 
Так всегда было, что люди живут по разному. Даже живя в одной стране, одном городе, одном доме. Это нормально. 
Но тут скорее вопрос, как вы относитесь к этому? Получается ли оставаться в контакте с тем, кто живет лучше, чем вы?

Татьяна Александровна Ищенко · Answer

&#128075; Вітаю, Інно.

&#10004;&#65039;Дякую, що поділилися своїми переживаннями — вони дуже зрозумілі в умовах війни, постійної небезпеки, холоду й нестабільності.

&#10004;&#65039;Те, що ви відчуваєте дисонанс і втрату довіри, — не примха і не «неправильна реакція», а природна відповідь людини, яка шукає опору і безпеки.

&#10004;&#65039;У цій ситуації мова йде не стільки про інстаграм-контент вашого психолога, скільки про те, що у стосунках з фахівцем зникло відчуття щирості, співприсутності та спільності реальності.

&#10004;&#65039;Коли людина проживає травматичний досвід, їй дуже важливо відчувати, що той, хто поруч, справді розуміє і «бачить» її біль, а не просто формально підтримує.

&#10004;&#65039;Формально така поведінка психолога не є прямим порушенням етичного кодексу: фахівець має право на власне життя, відпочинок і радість, навіть у складні часи.

&#10004;&#65039;Водночас професійна етика передбачає усвідомлення впливу свого публічного образу на клієнтів, особливо тих, хто перебуває у кризі та травмі.
І якщо цей образ руйнує довіру і терапевтичний альянс, це вже важлива тема для професійної відповідальності та відкритого діалогу.

&#10004;&#65039;Тому ваша реакція — не ознака «вашої проблемності», а сигнал про те, що у стосунках з психологом стало небезпечно і некомфортно.

З цим варто працювати: або відверто обговорити це з фахівцем, або, якщо відновити довіру не вдається, дозволити собі шукати іншого психолога, з яким ви зможете відчувати підтримку і безпеку.
Ви маєте право на фахівця, поруч з яким вам справді легше, а не важче. &#127807;

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго дня, Інно!
[quote]Чи є така поведінка ознакою непрофесійності, чи це моя суб’єктивна реакція, над якою варто працювати?[/quote]
Надважливе питання ставите. Та чи можна відділяти професійну етику від загальнолюдської?! Це означало б наявність якихось двох, суттєво відмінних одне від одного стандартів.

Ваша реакція цілком суб'єктина І вона не може бути за визначенням іншою(!), бо Ви і є суб'єтом... зі своїми способом сприйняття, оцінками, відповідними емоціями та реагуванням. Ви не можете бути іншою. 
Якщо і є над чим замислитись, так це над питанням, а чому я не покладаюсь у повній мірі на ВЛАСНІ судження і переконання(!) Чого мені бракує? Як надолужити ясність розуміння себе і відданість своїм ідеалам? 

[quote]Через це в мене зникло відчуття щирості та довіри. [/quote]
Зникло не безпідставно, бо у Вас є власна етика(!) У мене, наприклад, зникла повага до колег, які, не маючи підстав, втекли за кродон і звідки постять чудові морьскі краєвиди, жодним чином не згадуючи свою країну, що страждає чотири роки від війни. Хоч би вже не вихвалялись. 
Або колеги, що побічно, тобто неявно хизуються розкошами зв'язків або шлюбу з відвертими покидьками, що заробляли статки на схемах та відкатах. 

Хтось скаже - мають право. Не заперечую, мають. Однак мою колись щиру повагу втратили. Та чи турбує це їх? Навряд. 
До речі, і мене вже не турбує, бо то другорядне, якщо не десятирядне на тлі, по-справжньому, гострих викликів.

А тепер про те, чим власне є КОНТАКТ клієнта з психологом. На чому він грунтується - хіба не на довірі та щирості?

Зараз у Вас є вибір, як далі вчинити. У будь-якому випадку варто вчитись той вибір ПОВАЖАТИ(!) Відредаговано автором 17-01-2026 17:54:07

Наталия Горская · Answer

Інно, питання не просте,  і відповіді багато в чому залежать від того "кута", під яким дивитись на ситуацію. 

На мою думку,  співпраця фахівця з клієнтом  - це отримання  певної послуги у вигляді вирішення  проблеми клієнта. 
Співчуття- це тільки невелика частина спільної роботи. 
Співчувати можуть багато людей,  але ж вони можуть робити це безкоштовно.  
Спеціаліст і клієнт  СПІВпрацюють як дві окремі Дорослі Особистості. 
Ми отримуємо послугу від хірурга чи стоматолога - і найважливішою частиною тут буде НЕ те, що він виставляє в соцмережах,  а його професіоналізм. 
Психолог/психотерапевт допомагає людині в більш тонких справах,  але це не означає,  що якість його роботи пов'язана з його особистим життям. 
Адже неможливо , щоб тільки той, хто втратив  дім /розлучився/має складне захворювання/... був здатен допомогти  тому, хто втратив дім /розлучився/має складне захворювання/... .

Фахівець  надає професійну допомогу.  Він НЕ має мати ті ж проблеми, що і клієнт, щоб нібито "краще його розуміти ". 

Фахівець НЕ має "ховати" своїх дітей через те, що хтось переживає проблему бездітності,  НЕ має ховати свою родину, щоб "не поранити" того, хто не може створити свою. 
Фахівець- це просто окрема доросла людина, яка живе своє життя так, як уміє, яка ні в кого нічого не "відібрала ", і яка також має безліч проблем , про які ніхто не знає, бо, як відомо, в інстаграмах про таке  не охоче пишуть.

Клієнт має отримати результат,  а не просто співчуття.
Коли результат є, то немає різниці,  що і де обирає Фахівець  виставити в соцмережах,  бо то вже знаходиться НЕ в рамках  співпраці, а на території  особистого  життя спеціаліста.

Тому я б запропонувала подивитись на це питання під кутом  "кордонів особистості "- кожен має право в своєму житті обирати те, що він хоче,  і це не має ніякого стосунку до інших людей.
  Робота Терапевта і Клієнта- це домовленість двох Дорослих Особистостей про те, що вони отримають як Результат.  
А не про те, як кожен з них обирає жити  своє особисте життя. 

Тому особисто я бачу в цій ситуації  певні тригерні обставини,  які ,можливо,  підтягують якийсь травматичний досвід  з минулого,  в якому , можливо,  була присутня "нещирість", чи "недовіра ", яка мала в основі  певну історію про різний досвід/статус . Або якась інша ваша травматична історія.

Андрей Ластовляк · Answer

Твоя втрата довіри до психолога  це не суб'єктивна реакція, а суміш реальної етичної дилеми та твоєї вразливості в кризі: контраст між твоїми реаліями війни (відключення, нестабільність) і її життям за кордоном (розваги в Інстаграмі) створює дисонанс, де підтримка здається нещирою, бо вона не в твоїй шкірі, і це маскує глибший біль від відчуття ізоляції та несправедливості. З етичної точки зору, як зазначають стандарти (наприклад, у кодексах психоаналітичної практики під час війни та рекомендаціях щодо соцмедіа для ментальних фахівців), демонстрація ідеального життя на робочій сторінці може порушувати принцип не шкодити, особливо для української аудиторії в травматичний час, розмиваючи кордони між професійним і особистим; але твоя фіксація на цьому — сигнал для роздумів про проекцію власного стресу, де терапевт стає "винуватцем" твого дискомфорту, а не джерелом допомоги

Ірина Костянтинівна Мєланьїна · Answer

[quote] в мене зникло відчуття щирості та довіри[/quote]
Нас можуть зранювати різні речі, іноді добре зрозуміти, що саме зачіпає, зробити власний вибір. Спеціаліст може мати своє бачення самопрезентації в соціальних мережах, різні професійні спільноти мають різні позиції що до змісту на проф. сторінці. 
Ви можете обговорити свої реакції з психологинею, подивитися, що з того вийде.
Можете обрати іншого спеціаліста, зі схожим досвідом, але немає гарантій, що пост когось з України з кавою або котиком не викличе негативної реакції. І це те місце, де ми можемо визнати те, що нам болить, потурбуватися про себе так, як зараз можливо. І сумувати, злитися про те, що нам недоступно. 

 Відредаговано автором 20-01-2026 14:23:36

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Етика психолога в соцмережах

Відповіді психологів