Чи варто мені переходити з керівника на підлеглого?

Question

Добрий день. Я працюю керівником відділу у кол-центрі вже рік і два місяці. До того працював оператором кол-центру 5,5 років. Але зараз мені знову хочеться перейти на оператора, оскільки у мене з'явилось відчуття, що мною незадоволені підлеглі, хоч мені про це ніхто не казав, але кожен день страшно вставати на роботу, страх, що підлеглі будуть ставати дурні запитання, влаштовувати скандали, і взагалі якісь неправильні. Коли я був оператором, то я був слухняним, чемним, ввічливим, не ставив зайвих запитань, навіть якщо був чимось незадоволений і хочу, щоб і мої підлеглі вели себе аналогічно. Особливо хочеться перейти знову на оператора тоді, коли у мене у голові з'являється фантазія, ніби моєю підлеглою є моя мама і вона мною незадоволена, постійно пиляє мене за це. Як впоратись з цими відчуттями? Чи варто все-таки перейти на оператора? Дякую.

Оксана Юрьевна Селезнева · Accepted Answer

Дякую за відповідь.
Повертаючись до вашого питання :
« ЧИ ВАРТО МЕНІ ПЕРЕХОДИТИ З КЕРІВНИКА НА ПІДЛЕГЛОГО?»
моя пропозиція була б така: не поспішати з « переходом «. Бо, ваші думки та сумніви в собі- дійсно результат булінгу в дитинстві та тривожного розладу сьогодні, а не фактичної ситуації. Тому, повертайтеся в терапію, працюйте з ОКР і буде вам щастя на керівній посаді.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго дня!
[quote]Чи варто все-таки перейти на оператора?[/quote]
Як Вам сказати. Можливо, і варто, але... Спочатку потрібно у важливих питаннях розібратись(!)
Наприклад, звідки і чим спричнений ось цей фенмен - [quote]Особливо хочеться перейти знову на оператора тоді, коли у мене у голові з'являється фантазія, ніби моєю підлеглою є моя мама і вона мною незадоволена, постійно пиляє мене за це.[/quote]
Йдеться про Ваші відчуття себе об'єктом, мішенню, на яку спрямовані стріли маминої критики і невдовлення Вами.
Розкажіть, які між вами стосунки? Чого в них більше - критики/пиляння чи розуміння та підтримки?

[quote]Коли я був оператором, то я був слухняним, чемним, ввічливим, не ставив зайвих запитань, навіть якщо був чимось незадоволений і хочу, щоб і мої підлеглі вели себе аналогічно[/quote]
Давайте поміркуємо, наскільки реалістичне Ваше бажання? Чи можуть інші люди проявляти себе точнісінько як Ви? 
Чи не здається Вам, що маючи різні темпераменти, характери та потреби, люди неодмінно будуть вести себе по-різному? Відредаговано автором 12-01-2026 11:07:52

Світлана Володимирівна Матюха · Answer

Добрий день. У вашій ситуації змішуються сімейна фігура і робоча роль, і це може викликати сильні емоції. Зараз зосередимося лише на робочому контексті.
Питання до вас- чи є у вашому оточенні або серед героїв фільмів чи книг людина, яка для вас є прикладом зрілості, спокою і самоповаги? Назвіть її.
Уявіть, що вона на вашому місці і при думці "мене не чують / мною незадоволені"що б вона подумала? І що б вона зробила?
Що стосується фігури матері це окрема тема для психотерапевтичної проработки. Якщо її залишати без уваги, у дорослому житті це може ускладнювати прийняття рішень, роботу з людьми та впевненість у собі

Світлана Володимирівна Матюха · Answer

Розумію вас. У стресі дуже легко бачити тільки старі сценарії і автоматично думати про найгірше. Перед сном можна трохи уявити або подумати про ту значущу, гідну для вас людину
Щодо вашої думки "мені здається, що всі мене ненавидять"
Це думка чи факт?
Є реальні докази?
Спробуйте просто чесно собі відповісти , тут не треба складних рішень одразу. Також буде доречно засвоїти базові техніки стресостійкості, міжособистісної комунікації та навик емоційний саморегуляції, щоб поступово зменшувати страх і напруження на роботі.

Світлана Володимирівна Матюха · Answer

Розумію вас. Відчуття, ніби всі вас ненавидять, часто пов’язане з внутрішнім критиком. Усередині вас є сильний критик, а підтримуючий голос чомусь мовчит.
Уявіть свого критика як попугая на плече, що кричить і лається. Можна сказати йому: Я тебе почув, але зараз спробую спокійно подивитися на ситуацію і діяти без твого крику. 
Так ви підтримуєте себе. Якщо стан дуже важкий варто подумати про індивідуальну роботу з психологом.
 Відредаговано автором 12-01-2026 15:16:53

Оксана Юрьевна Селезнева · Answer

Вітаю.
«Я працюю керівником відділу у кол-центрі вже рік і два місяці. До того працював оператором кол-центру 5,5 років»
Як ви стали керівником? Як відреагували на пропозицію підвищення? Ваша мама зраділа?
Які у вас були відносини з колегами до підвищення? Вони ( стосунки) змінилися після отримання вами керівної посади?
Як ви себе оцінювали в новому статусі 3 місяця тому? Що сталося 3 місяці назад?

«…кожен день страшно вставати на роботу, страх, що підлеглі будуть ставати дурні запитання, влаштовувати скандали, і взагалі якісь неправильні.»
Щось подібне вже з вами відбувалося чи це на рівні вашої уяви?

«Мені здається, що всі мене просто ненавидять, але чомусь не кажуть цього»
Ви хочете щоб вони сказали?
Вони мають підстави вас ненавидіти? Ви поганий керівник?
І що тоді станеться з вами? Що ви тоді будете робити?


«Я гівно, я гівно, я гівно, я гівно - ця думка постійно у мене у голові.»
Ця думка вам не заважає працювати?
Ви добре виконуєте свої обов&#700;язки?
Керівництво як до вас ставиться?

Наталия Горская · Answer

Чи правильно я зрозуміла,  сама робота керівником  не викликала б у Вас занепокоєння, якби Ви точно знали, що ваші підлеглі Вами задоволені?

Коли людина опиняється в певних  тригерних обставинах (в обставинах, які "підтягують" певний травматичний досвід на всіх рівнях:емоції, думки, тілесні відчуття,  образи)- її Доросла частина  (яка нормально вміє справлятись  з цим життям)  слабшає  а часто і зовсім  "відступає  від управління ". І тоді  "до керма " особистості  встають Внутрішній критик ( ті всі ваші негативні слова про себе), Захисник (стратегії поведінки, які раніше  допомагали, наприклад,  стати "зручним і слухняним,  гарно виконувати доручення "), або Внутрішня дитина (емоції страх, невпевненість тощо).
Ці всі "частини Особистості " активувалися, бо щось в теперішній ситуації нагадує якусь травматичну ситуацію з минулого.  З фахівцем можна розібратися що саме тут активується і опрацювати  це.
Тут задача- знайти і відокремити стару травму  і укріпити ту Дорослу частину, яка у Вас є і яка більш менш  справлялась  з керівною посадою більше року. 
Доречі,  Ви пишете   що такий стан декілька місяців- не пригадуєте, що саме могло змінитись декілька місяців тому,  адже Ви керівник більше року, а проблема виникла пізніше.  Може хтось сказав щось, чи якісь слухи дійшли, чи в колективі з'явився хтось новий,  чи ще щось відбулося?
ДО  того, як приймати будь яке рішення,  варто розібратися в причинах.
Ви здатні бути керівником (адже Вас не звільнили за цей рік, отже керівництво Вами задоволено), але певні обставини "включили "всередині Вас певні "травматичні схеми" реагування,  які заважають  прийняти зважене доросле рішення. 
Тому  важливо  зрозуміти причини і опрацювати цю ситуацію.

Оксана Юрьевна Селезнева · Answer

Тобто, є факти:
«… мій керівник звільнився і мене порекомендував на свою посаду»
Людина, яка мала досвід керування, побачила в вас потенціал , спроможність працювати на цій посаді й тому вас рекомендувала. І він/ вона мабуть не помилялась, бо більше року ви на цій посаді, «
«…стараюсь все робити добросовісно. Претензій з боку керівництва не було». Тобто, все було б гаразд, якби не 
«…відчуття, що я не гідний бути керівником.», яке виникло після 1-го конфлікту? Ви готові перекреслити всю свою роботу, всі зусилля, всі свої старання тільки тому, що підлеглі « вчинили скандал «?
Якщо я правильно зрозуміла, ви достойно вийшли з цієї ситуації й врегулювали питання. Й , нормально було б поставити на тому крапку. Бо, від таких ситуацій на роботі ніхто не застрахований. А вас щось дуже « тригернуло». Керівник має бути ідеальним? 

я страждаю на ОКР.
Ви працювали з цим?

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
Ваші сумніви - [quote]ЧИ ВАРТО МЕНІ ПЕРЕХОДИТИ З КЕРІВНИКА НА ПІДЛЕГЛОГО?[/quote], схоже запустили оці обставини, коли зібрались до купи, створивши кумулятивний ефект: 
[quote]Просто був досвід булінгу у школі - мабуть це і є тригер.[/quote]
[quote]3 місяці тому я відчував себе добре на посаді керівника, потім пару підлеглих почали влаштовувати скандали і забагато на себе брати. Я то їх поставив на місце, але після того у мене відчуття, що я не гідний бути керівником.[/quote]
Олії у багаття додала доволі ідеалістична і водночас жорстка установка [quote]На мій погляд, так, керівник має бути ідеальним.[/quote] 
До речі, Ви колись бачили на власні очі ідеального керівника? Якщо можете, наведіть приклади.

Я особисто звернув увагу на один дуже цікавий і важливий аспект - у Вас вистачило твердості та впевненості поставити на місце отих працівників, що забагато на себе брали. Тобто конфронтації у здійсненні повноважень керівника Ви не боїтесь, а це вже одна з ознак людини-керівника на своєму місці. Не ідеального, а справжнього із реального життя.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Чи варто мені переходити з керівника на підлеглого?

Відповіді психологів