У мене негативний досвід близьких стосунків. Я мріяла зустріти свою людину, мріяла про взаємне кохання турботу і прийняття. Але нажаль, мої стосунки були дуже далекі від цього. носилась зі своєю любовʼю, як дурень з торбою. А мене лише відкидали, або використовували.
І зараз зрозуміла - що з мене досить. Я більше не хочу жити в ілюзіях і фантазіях, що колись зустріну людину, яка зможе любити у відповідь, а не лише брати. Цього може і не відбутися. Не всі приходять в цей світ пізнати любов.
Я досить витратила себе на стосунки. Віддала так багато, а отримала незрівнянно мало.
Моя велика помилка ще в тому, що я застрягла надовго там, що потрібно було припиняти. 7 років в стосунках, з 20 років. Де мене критикували, зневажали, навіть руку 1 раз підняв. Потім сказав - одружуватись не буду, бо ти херова хозяйка і неадекватна. Казав що я негарна, фригідна і ще купу мерзоти. Хоча мої «вади» не завадили йому тягнути з мене гроші. Я пішла без нічого, а він лишився з ремонтом в квартирі і машиною. В чому сильно допомогла я.
Потім 3 роки без стабільних стосунків. Пару раз вляпалася в хренові.
Зрештою зустріла чоловіка. І він на фоні інших залицяльників виглядав нічого так. Але шлюб був невдалий. Він був холодний зі мною. Красиво добивався, але на тому все. За спільне життя жодного разу не спитав - «як у тебе справи?» Та що там - навіть по імені не називав, міг не спілкуватися зі мною тижнями. Я переїхала від нього, подала на розлучення. І тепер від каже, що все зрозумів, навіть на колінах умовляв повернутися. А в мене все вже вмерло всередині. З хорошого - у нас є дитина.
Я не можу сказати, що моє життя не вдалося. Не дивлячись на купу спалених нервів в стосунках, і розбиту менталку, я досягла деяких успіхів в професії, вивчила кілька мов, 3 роки як воджу машину, про що давно мріяла, стала мамою. У мене є приятелі, робота яка подобається, хоббі, цілі. Друзі теж, правда нажаль зараз далеко. Більшу частину звичайних днів я в хорошому рівному настрої. Але ж блін, як же іноді накриває! Я вчора їхала після роботи, обливаючись сльозами, і прям вила. Бо мені дуже сильно прикро, що у мене все отак.
Я мріяла про спокійного надійного теплого працьовитого чоловіка, який цікавиться мною, і взаємно полюбить. І дуже обідно від того, що я на своєму шляху досить немало зустрічала таких. Але ніхто не зацікавився мною. Пару раз закохувалась в таких, але невзаємно. Пару років тому теж була така закоханість.
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Відповіді психологів
Доповнення від автора питання·
Теплий добрий чоловік, який просто був ввічливий і людяний зі мною. Цікавився мною, ми класно спілкувались, щиро сміялися. Я ледь не вперше відчула, як це - емоційно присутня людина, прийняття, взаєморозуміння. Навіщо показав мені? Для мене це було справжнє, для нього - просто гра, приятельські стосунки.
Пару раз було, що хороші чоловіки звертали увагу, та тільки у них було якесь велике «але», через яке я не змогла переступити. Наприклад - хороший, але бідний як церковна миша. Такого щоб - хороший чоловік, зацікавлений і мого рівня , - не було жодного разу.
Як відпустити це, відгорювати? У мене зараз схожі почуття з тим, як наче я втратила кохану людину. Звучить наче нісенітниця - побиватися за тим, кого я ніколи не зустріла. Хто був лише в моїй уяві. А я відчуваю реальне горе, як наче він був і помер.
Я дуже уважно прочитала все, що ви написала. Це сильний, чесний і дуже болючий текст. І в ньому немає «ниття» чи перебільшень — у ньому є втома людини, яка довго любила, старалася і не була почутою.
Кілька важливих речей я хочу сказати Вам прямо.
1. З Вами не щось не так З Вами все ОК
Те, що з Вами відбувалися холодні, знецінювальні або насильницькі стосунки, не означає, що Ви «недостатня», «нецікава» чи «нелюбима».
Це означає, що:
тВи довго були людиною, яка дає більше, ніж бере;
Ви терпіли там, де мали б зупинятися набагато раніше;
Виз плутала любов із витримкою, надією і самопожертвою — так роблять дуже багато жінок, особливо тих, хто виріс без безпечної любові.
Те, що Вами користувалися, — це їхня відповідальність, не Ваша «наївність».
2. Те, що «всередині вмерло» — це не черствість, а захист
Коли Ви пишете, що в шлюбі все вже померло, навіть попри його благання — це звучить дуже здорово, хоч і сумно.
Ваша психіка каже:
«Я більше не піду туди, де мене не бачили».
Це не помста. Це кордон.
3. Ви не програли життя — Ви вижила і збудувала його
Подивіться тверезо, без знецінення:
Ви маєте професію і розвиток,вивчили
кілька мов, навчились
керували авто,стали мамою,
маєтн дитину
маєте роботу, яка Вам подобається
маєте внутрішню опору (Ви ж не розсипаєтемь щодня, Ви живете)
Людина «з розбитою менталкою» так не виглядає.
Так виглядає людина, яка вийшла з пекла і досі часом обертається назад.
4. Чому так боляче накриває, хоча загалом «все ОК,,
Тому що є непрожитий траур:
траур за тим життям, яке Ви уявляли,туга
за образом «теплого надійного чоловіка»;
за відчуттям «мене обрали і тримають».
Це не означає, що цього ніколи не буде.
Але це означає, що зараз болить не відсутність чоловіка, а втрата мрії, в яку Ви вкладали серце роками.
І такі хвилі — сльози в машині, виття, раптовий біль — нормальніі целітельные Це не регрес. Це вихід болю.
5. Дуже важливий момент, який Ви майже сказали
Випишете
«Я зустрічала таких чоловіків. Але вони не зацікавились мною».
Тут часто ховається не «Я недостатня», а інше:
здорові, теплі люди часто не звикли до надмірної самопожертви;
вони можуть не входити в динаміку «я даю — мене не бачать», яка знайома Вам з минулого;
інколи вони здаються «не тими», бо не запускають звичний біль.
Це не докір Вам— це про переналаштування внутрішнього компаса, а він не міняється миттєво.
6. Те, що ти зараз кажете «мені досить» — це не кінець любові
Це кінець ілюзій і самознищення.
І це дуже важливий етап.
Можливо, зараз Ваше завдання не «знайти чоловіка», а:
навчитися бути з людиною, яка не ранить (почати з себе);
не доводити свою цінність через терпіння;
дозволити собі сумувати без вироків майбутньому.Вы не зламана
Ви -втомлена,але жива.І це відчувається в кожному Вашому реченні, Ви можете бути щасливою !
Завдання з зірочкою - так видається.
Отже спробуємо розібратись.
Припустимо, відгорювали, а що потім?
Які сенси реалізовувати?
Для чого, власне, далі жити? Лише для дитини? Чи, скажімо, кар'єри, роботи і тому подібного?
Мене особисто такий підхід не влаштовує, а Вас?
Йдемо далі.
цитата:
Я не можу сказати, що моє життя не вдалося.
Поділяю Вашу думку, життя в цілому вдалося... за виключенням одного важливого аспекту - щасливих стосунків з коханим чоловіком, де у відносинах відчуваєте себе цінною, почутою і єдиною(!)
З наведеної історії зрозуміло, що намагались втілити мрію у реальність, але кожного разу ставалось щось протилежне.
Колись замислювались, ЧОМУ? Не в горі і в розпачі, а спокійно і об'єктивно?
цитата:
Я досить витратила себе на стосунки. Віддала так багато, а отримала незрівнянно мало.
Непримиренні факти доводять, що віддавали не тим, хто здатний... Не тим, кого шукали... Припускаю, що шукали деякою мірою, будучи засліпленою власною мрією(!)
А ще через надмірні сподівання та дефіцит САМОПОВАГИ. На такі припущення наводять Ваші слова
цитата:
я застрягла надовго там, що потрібно було припиняти. 7 років в стосунках, з 20 років. Де мене критикували, зневажали, навіть руку 1 раз підняв. Потім сказав - одружуватись не буду, бо ти херова хозяйка і неадекватна. Казав що я негарна, фригідна і ще купу мерзоти.
І не лише ці.
цитата:
Як відпустити це, відгорювати? У мене зараз схожі почуття з тим, як наче я втратила кохану людину. Звучить наче нісенітниця - побиватися за тим, кого я ніколи не зустріла. Хто був лише в моїй уяві.
Ось із цим, на мою думку, і варто працювати з психологом. А також з речами вище зазначеними.
Доречно буде не поховати мірю - від цього віє чимось скорботним - а ВІДПУСТИТИ(!)
Зосередитись на собі. Дослідити свій власний спосіб побудови близькості. Ймовірно, в ньому знайдемо чимало того, що потребує усвідомлення і виправлення, як от своєрідна гонитва за образом ідеального чоловіка. До речі, цей образ, мабуть, є продуктом або схожим на когось з Ваших близьких (можливо, батька), або геть протилежного - вигаданого образу за принципом "понад усе, щоби не такий."
Передбачаю прекрасні перспективи у Вашому подальшому житті. Не одразу, але прекрасні - життєдайні, сповнені взаємністю, без перекосу у бік - чи то Ваш, чи то Вашого партнера.
Раджу обрати психолога і почати реально собі допомагати, аби не витрачати час на сльози і розчарування.
Вітаю.
По суті ваша історія про прив’язаність, яка не реалізувалася. І це болить.природно, що психіка обирає закриватися це спосіб не ще раз поранитися. Ззовні при цьому все ніби працює, робота, дитина, машина, справи.
А інколи накриває хвилею болю, тому що емоційна сфера не поддается логіке.
Тут важливо не поспішати і не прискорювати процес. І точно не соромити себе за мрію, бо мрія це спосіб хотіти життя. Тому важно не заганятись логікою, не відмовляти собі в емоціях.
Болить значить було важливо.
Психотерапія допомагає відгорювати і зібрати себе заново, щоб наступний вибір був зрілим
↩ Реакція на відповідь № 388077 для Людмила Петровна
"Коли Ви пишете, що в шлюбі все вже померло, навіть попри його благання — це звучить дуже здорово, хоч і сумно.
Ваша психіка каже:
«Я більше не піду туди, де мене не бачили».
Це не помста. Це кордон."
Так. Ви влучно написали.
Приємно, коли розуміють.
"Чому так боляче накриває, хоча загалом «все ОК,,
Тому що є непрожитий траур:
траур за тим життям, яке Ви уявляли,туга
за образом «теплого надійного чоловіка»;
за відчуттям «мене обрали і тримають».
Це не означає, що цього ніколи не буде.
Але це означає, що зараз болить не відсутність чоловіка, а втрата мрії, в яку Ви вкладали серце роками."
Траур. Да, підходяще слово
Це те, що я зараз відчуваю. Через втрату мріі. Бо я так більше не можу. Вкладати свою енергію, туди, чого може не відбутися.
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 388078 для Володимир Анатолійович
цитата:
Отже спробуємо розібратись.
Припустимо, відгорювали, а що потім?
Які сенси реалізовувати?
Для чого, власне, далі жити? Лише для дитини? Чи, скажімо, кар'єри, роботи і тому подібного?
Просто жити. Можливо, шукати інші сенси.
Зараз важко сказати. Тому що не просто горювання про те, що я не зустріла люблячого чоловіка. Ця мрія була наче основою, опорою моєі особистості. Навіть не просто щось дуже важливе.
І зараз я переживаю руйнування староі мене. Тепер буде нова, бо я відчуваю що шляху назад немає.
А от яка вона буде, наскільки буде відрізнятися. І якими сенсами вдасться себе наповнити - не знаю ще. Навіть поки не уявляю.
цитата:
Мене особисто такий підхід не влаштовує, а Вас?
Мене точно не влаштовує жити, опираючись на мрію, і очікування. Тому що, цього ж може не відбутися. Я можу не зустріти чоловіка, який дійсно підійде мені.
цитата:
З наведеної історії зрозуміло, що намагались втілити мрію у реальність, але кожного разу ставалось щось протилежне.
Колись замислювались, ЧОМУ? Не в горі і в розпачі, а спокійно і об'єктивно?
Багато думала про це. У мене кілька пояснень.
Наприклад - я не вміла іх розпізнавати. Бо у мене не було прикладу хорошого чоловіка зблизька. І цей образ був дуже розмитий. Наприклад, я дивилась на хлопця і думала - він не п'є, не курить, спортсмен, гарно вчиться, з порядноі сім'і. Хороший же ш? А він виявився абьюзером.
І я не вмію розпізнавати, як саме людина до мене відноситься. От він гарно дивиться на мене, задає різні питання, цікавиться. Це ж я йому не байдужа, точно! А виявилось - просто ввічливий зі мною, можу крапля симпатії, та не більше. 2 рази так попеклась. 1 раз майже безболісно. а інший мене прямо жорстко послав. І було навпаки - думала, що з хлопцем просто друзі. А він потім признання мені написав, та я вже в інше місто поїхала. Потім шкодувала, що не розпізнала.
Також, те що я застрігала надовго в стосунках. Це теж мені зараз дуже прикро, що так. Що всю мою молодість місце було зайняте такими чоловіками. Можливо, піди я раніше, то мала б більше шансів. Але що ж тепер вже. Молодість не повернути.
Також, думаю було щось ще, що так просто не пояснити. Щось в мені не те. Щось є таке, що не приваблюває стабільних надійних чоловіків.
цитата:
А ще через надмірні сподівання та дефіцит САМОПОВАГИ.
Ще страх самотності. Зараз у мене його, наскільки я бачу, немає. А тоді був, і дуже сильний.
цитата:
Передбачаю прекрасні перспективи у Вашому подальшому житті. Не одразу, але прекрасні - життєдайні, сповнені взаємністю, без перекосу у бік - чи то Ваш, чи то Вашого партнера.
Амінь!
цитата:
Дослідити свій власний спосіб побудови близькості. Ймовірно, в ньому знайдемо чимало того, що потребує усвідомлення і виправлення, як от своєрідна гонитва за образом ідеального чоловіка. До речі, цей образ, мабуть, є продуктом або схожим на когось з Ваших близьких (можливо, батька), або геть протилежного - вигаданого образу за принципом "понад усе, щоби не такий."
Про побудову близькості я теж думала багато.
Є звичка занадто вкладатися, скажімо так "заслуговувати любов". І коли партнер цього ж не робить у відповідь, то мене не зупиняє. Мені належить навчитися - чекати взаємності. Робити кроки обережно, та дивитися, чи робить чоловік іх теж. По одному кроку. А не бігти 100 шагов назад тихо на пальцях. Це те, що я вже зрозуміла.
Про образ - він більше вигаданий, і складений з моіх потреб. Реальної близької людини такої не було.
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 388079 для Світлана Володимирівна
Так нажаль не піддається логіці. Інакше я б вже розібралась з цим.
Так, звісно. У психотерапії ми не намагаємося знайти логіку або, тим більше, забути минуле. Ми відгорюємо досвід, пропрацьовуємо травми та внутрішні конфлікти, навчаємося розуміти себе, свої потреби та емоції, а також розвивати навички турботи про себе і вибору здорових стосунків. Відгорювати означає визнавати свій досвід і приймати його, щоб будувати життя з повагою та турботою до себе.
Згодна з колегами, що Ваша проблема не проста і з нею треба розбиратися.
Стосунки з чоловіками можуть не складатися з цілої низки причин, і ключовий фактор тут — поведінка обох партнерів. Можливо, щоразу неусвідомлено Ви реалізуєте той самий сценарій, на який чоловік реагує негативно.
А штовхають на це внутрішні психологічні конфлікти, які швидше за все, Ви не помічаєте.
Часто стосунки не складаються у жінок з неопрацьованими дитячими травмами та у яких складні взаємини з батьками. Ідеальних взаємин із батьками не буває, і це нормально. Основні складнощі та травми, отримані в ході дорослішання, добре б опрацювати та звільнитися від болю, що супроводжувала Вас багато років. Але це роблять далеко не всі і це заважає побудувати здорові стосунки з партнером.
Заважати особистому щастю можуть і отримані у дитинстві настановлення.
Крім батьків у ранньому віці нас оточує величезна кількість інших людей: вихователі в садку, вчителі, однолітки, сусіди. Згадайте, які там були конфлікти та психотравмівні ситуації. Що з цього могло вплинути на Ваше щастя у дорослому віці?
Наприклад, Ви можете згадати ситуації, як хлопчики могли вдарити, образити, обізвати, зробити боляче. Звідси формується програма стосунків з чоловіками. Думаю, зрозуміло, який очікується прогноз на майбутнє в особистому житті.
Ще один фактор – незнання чоловічої психології. Є чоловічі психотипи, до яких і близько підходити не можна.
Якщо Ви помічаєте, що у стосунках повторюється приблизно той самий сценарій, можливо, варто обговорити це з психологом і знайти коріння проблеми.
Чим в такому разі може бути наповнене "просто життя"?
цитата:
Можливо, шукати інші сенси.
З сенсами трохи складніше. Зазвичай сенси трохи демонізують, шукають якісь універсальні. А між тим сенсом можете бути ТЕ, чому Ви особисто надаєте значення. Іноді навіть переглянувши звичні погляди...
цитата:
Ця мрія була наче основою, опорою моєі особистості. Навіть не просто щось дуже важливе.
Так, мрія була опорою. Чи надійною опорою? Хіба на мрію можна упевнено спиратись? Можливо, опорою може бути щось інше? Наприклад, почуття самоцінності - чим не опора?
цитата:
І зараз я переживаю руйнування староі мене.
Як Вам на емоціях такий кут зору - не руйнування старої себе, а перегляд поглядів, установок та звичних моделей проявлення? Відкриття в собі здібності і здатності перебувати в гармонійному контакті, насамперед, з власним Я, а вже потім з усіма іншими?
цитата:
Наприклад - я не вміла іх розпізнавати. Бо у мене не було прикладу хорошого чоловіка зблизька. І цей образ був дуже розмитий.
Тож виходить, що тепер варто конструктивно асимілювати власний досвід, виокремивши з нього "золоті" частинки, аби могли ними скористатись в подальшому - свідомо, по-зрячому. Психолог може із цим допомогти.
цитата:
Молодість не повернути.
Слушна думка, до речі. Тепер варто сучасне не втратити. Чи не так?
цитата:
Також, думаю було щось ще, що так просто не пояснити. Щось в мені не те. Щось є таке, що не приваблюває стабільних надійних чоловіків.
Самі відчуваєте наявніть ще якихось "сліпих плям" особистості. А вони себе виявляють, справляють враження на чоловіків. Тому конче потрібно їх знайти, зустрітись з ними і опрацювати.
цитата:
Є звичка занадто вкладатися, скажімо так "заслуговувати любов".
Очевидно, це домінантний мотив у Вашій моделі побудови близькості. Схиляюсь до думки, що лише раціональними методами його не змінити, бо "прошивка" досить глибока. Оптимально у психодраматичній модальності терапії розкрити його природу і перепрожити ситуації, що сприяли його зародженню.
Відредаговано автором 10-01-2026 15:01:42
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 388085 для Ирина Константиновна
цитата:
Основні складнощі та травми, отримані в ході дорослішання, добре б опрацювати та звільнитися від болю, що супроводжувала Вас багато років. Але це роблять далеко не всі і це заважає побудувати здорові стосунки з партнером.
Я зрозуміла
цитата:
Заважати особистому щастю можуть і отримані у дитинстві настановлення.
Крім батьків у ранньому віці нас оточує величезна кількість інших людей: вихователі в садку, вчителі, однолітки, сусіди. Згадайте, які там були конфлікти та психотравмівні ситуації. Що з цього могло вплинути на Ваше щастя у дорослому віці?
Я пам'ятаю, що було багато критики. А також всі говорили, і поводились так, наче я не гарна. І я думала, що я гидке каченя - стану гарною, коли вирасту, а в дитинстві негарна.
До речі, не дивлячісь на деякий неприємний досвід дитинства, перші стосунки були досить хорошими. В школі, хлопець ставився до мене з повагою, увагою. Я йому сказала що інтим мені рано, і він не тронув. Навіть не вмовляв, не тиснув.
Потім поіхала в універ, там теж подобалась одногрупнику, тільки він запізно сказав. А от потім зустріла абьюзера. І все. Все пішло по жопі. Далі стосунки були десь від поганих, до жахливих.
цитата:
Ще один фактор – незнання чоловічої психології. Є чоловічі психотипи, до яких і близько підходити не можна.
Так. Це мій колишній в молодості. Зараз я розумію, що до нього не можна було наближатися. Він можливо навіть психопат.
У мене була кішка. І якось вона лужу зробила там, де не треба. Він іі побив. Вона назло почала ще шкодити. І після того, як він іі відлуцював шнуром - я іі віддала в іншу сім'ю.
Уважно прочитала, що Ви пишете. Ви розумна жінка, схильна до аналізу. А головне, Ви молода і всі добрі події у Вас попереду.. Якщо в житті тупикова ситуація, то це не від того. що немає виходу з неї, а від того. що ми не бачимо виходу із цієї ситуації.
Вам потрібен психологічний супровід, для того, щоб психологічно відпустити минуле та сформувати психологічну готовність до зустрічі гідного чоловіка. А для цього існує певна методика.
Ми ніколи не знаємо, де і як зустрінемо своє кохання. Це завжди відбувається раптово. І у нас є час зараз, щоб змінити себе на краще, щоб винести уроки і більше не повторювати помилок.
Зробіть це і Ви обов'язково зустрінете когось гідного, хто зараз проходить свої уроки життя.
Доброго ранку Hanna.
Насправді, майже кожна людина має по відношенню до життя якісь свої ілюзії. Ну, хіба що є повним циніком. 🙂
Але і в цьому випадку, цинізм - це лише певний перехідний етап між ілюзіями та глибинним розумінням законів життя, його сенсів та, власне, законів утворення стосунків. Насправді, ілюзії, як на мене - це та сама базова основа, з якої починається розвиток і накопичення необхідного досвіду для глибинних особистісних трансформацій.
Тобто, для того, щоб вийти із старої "матриці" і перейти на новий, більш гармонічний рівень, необхідно "достраждати". Що, як на мене, і відбувається зараз з Вами. А цей процес, як, власне, і любе народження, достатньо болісний.
І щоб цей процес не лише пришвидшити, але і мати можливість отримати "нове життя", одних роздумів та самоаналізу замало. Адже, існують певні закони та закономірності, які працюють навіть, якщо ми про них не здогадуємося. І один з них - це та сама перша модель поведінки та стосунків значимих дорослих, з якими по народженню стикається кожне немовля. І яка фіксується як приклад для наслідування автоматично на рівні підсвідомості у вигляді несвідомих установок та моделей поведінки. Щоб потім, в дорослому житті, керувати як самою людиною, так і її вибором щодо партнерів в стосунках.
Ви пишете: "Щось в мені не те. Щось є таке, що не приваблюває стабільних надійних чоловіків". І як на мене, от те саме "не те" якраз і пов'язане із зафіксованим з дитинства образом близьких, рідних людей, і конкретно, за моїми припущеннями, з образом близького чоловіка. Тому, щоб спробувати Вам максимально допомогти, необхідна додаткова інформація, як про стосунки між Вашими батьками в дитинстві, так і про образ, конкретно, батька. Чому? Тому що батько - це перший чоловік в житті дівчинки. І саме цей образ, певне, несвідомо, може змушувати дівчину шукати в майбутньому обранцю або прообраз свого батька, або, навпаки, створювати його ідеалістично-категоричну протилежність.
Яким був Ваш батько? Чи був він надійним, чи привносив в сім'ю відчуття стабільності, чи міг підтримати і створити от те саме почуття захищеності, якого так потребують всі діти та жінки?
Окрім того, як на мене, у всьому, що Ви пишете про своє життя, прослідковується схильність дуже сильно та швидко прив'язуватися до чоловіків. Що заважає можливості їх "розгледіти" одразу. І призводить в подальшому до болючих розчарувань.
А така схильність, так само, формується несвідомо з дитинства, якщо дитина не доотримує необхідного порозуміння, тепла та підтримки. І тому автоматично відбувається "застрягання" на пошуку необхідного у представників сильної статі. Але чоловіки - не батьки, у них зовсім інше призначення в житті. Тому вони апріорі, дати те, чого прагне недолюблена душа, просто не можуть. Тобто, новий біль та розчарування. І, здавалося б, вже є певне розуміння і певний досвід і можна почати все з "чистого листа", але...
До тих пір, поки не відбудуться зміни первинних дитячих установок, поведінкових моделей та очікувань на тому ж рівні, на якому вони і були сформовані, тобто, на рівні підсвідомості, всі зусилля лише призведуть до відмови від своїх мрій, розчарувань і неможливості створити гармонічні відносини. Що, як на мене, відбувається зараз з Вами.
Тоді як починати нове життя потрібно з повної "перепрошивки" застарілих сімейних "штампів" та пропрацювання отриманих в дитинстві психо-емоційний травм, про які Ви можете навіть не здогадуватися.
Відредаговано автором 11-01-2026 09:48:40
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 388086 для Володимир Анатолійович
цитата:
Чим в такому разі може бути наповнене "просто життя"?
Та багато чим. Я багато років була прямо зациклена на чоловіках - пошуку, побудові стосунків, тощо. А життя складається не тільки з цього.
цитата:
Так, мрія була опорою. Чи надійною опорою? Хіба на мрію можна упевнено спиратись? Можливо, опорою може бути щось інше? Наприклад, почуття самоцінності - чим не опора?
Ні, не надійною опорою, я про те і пишу. Раніше я мріяла, що от зустріну споріднену душу. І у мене буде любов, підтримка, прийняття, тощо. А поки нема - я про це мрію, і мріі мене підтримують. Так було раніше. Зараз ні. Нарешті дійшло - цього може не статися. А очікувати все життя не хочу, досить.
Зараз перебудова опор. Так дійсно - самоцінність, самоповага. Хороші опори.
А ще от: я дуже боялась самотності. А іронія в тому - що я завжди самотня, і в стосунках теж. І що? Зрозуміла, що почуття самотності мене не зламало. Це теж опора.
цитата:
Як Вам на емоціях такий кут зору - не руйнування старої себе, а перегляд поглядів, установок та звичних моделей проявлення? Відкриття в собі здібності і здатності перебувати в гармонійному контакті, насамперед, з власним Я, а вже потім з усіма іншими?
Дійсно, так краще.
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 388090 для Ирина Константиновна
Я до речі, працювала з психологом. Десь 1,5 роки.
Не знаю, наскільки мене це підготовило до зустрічі з гідним чоловіком. Я його не зустріла, так що неможливо поки сказати.
Але зміни точно є. Наприклад, раніше я бачила лише 2 опціі: 1. погодитися на того, хто обирає мене (а серед них, скажімо так, зазвичай чоловіки не мого рівня) 2. бігати за теплим і добрим, але недоступним.
Але зараз я точно маю ще одну: я можу бути сама. Признаюсь, я не з тих кому дуже пасує самотність, і хто прямо кайфує від неі. В моменті - так, але не постійно. І буває, що я можу проридати до ночі на полу в ванній, через те, що так і не зустріла чоловіка який би мене любив. Але! Я потім встаю з підлоги, витираю шмарклі, вмиваюсь, фарбуюсь - і йду далі жити життя.
Тобто - якщо я буду сама, то у мене будуть моменти відчаю. Але, вони не зламають мене. І це я напевно знаю.
І так, я не ставлю крапку на собі. Розумію, що кохання може прийти. І іноді це відбувається раптово.
На тому тижні мала проблеми з машиною, і стала посеред дороги. Поки чекала евакуатора - зупинилась машина, і підійшов чоловік, спитати чи потрібна допомога. Гарний, капець Я аж розплилась в посмішці - він теж.
Я на той момент вже про все домовилась, і мене мали забрати. А так, могла його попросити підвезти. Цілий день був настрій хороший. Один невірний крок - і могла бути історія кохання.
Думаю, я винесла уроки. Але знов таки - як я можу знати напевно?
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 388092 для Алла Григорівна
цитата:
Але і в цьому випадку, цинізм - це лише певний перехідний етап між ілюзіями та глибинним розумінням законів життя, його сенсів та, власне, законів утворення стосунків. Насправді, ілюзії, як на мене - це та сама базова основа, з якої починається розвиток і накопичення необхідного досвіду для глибинних особистісних трансформацій.
Доброго дня.
Я не можу сказати, що я зараз цинік. Я хочу відпустити своі ілюзії.
цитата:
Тому, щоб спробувати Вам максимально допомогти, необхідна додаткова інформація, як про стосунки між Вашими батьками в дитинстві, так і про образ, конкретно, батька. Чому? Тому що батько - це перший чоловік в житті дівчинки. І саме цей образ, певне, несвідомо, може змушувати дівчину шукати в майбутньому обранцю або прообраз свого батька, або, навпаки, створювати його ідеалістично-категоричну протилежність.
Скорше ідеалістична протилежність.
Я мрію про спокійного стабільного надійного працелюбного чоловіка. Який любить сімейний затишок і свою родину.
Батько був балабол, нестабільний, нікчемний. Сильний і здоровий, казав що багато працює. Але я памятаю його тільки на дивані, старому поламаному. І грошей майже ніколи не було.
цитата:
Яким був Ваш батько? Чи був він надійним, чи привносив в сім'ю відчуття стабільності, чи міг підтримати і створити от те саме почуття захищеності, якого так потребують всі діти та жінки?
Ні, нічого з цбого.
цитата:
Окрім того, як на мене, у всьому, що Ви пишете про своє життя, прослідковується схильність дуже сильно та швидко прив'язуватися до чоловіків. Що заважає можливості їх "розгледіти" одразу. І призводить в подальшому до болючих розчарувань.
Так, було таке. Я наче намагалась заскочити в стосунки. Замість того, щоб придивитися до партнера.
цитата:
До тих пір, поки не відбудуться зміни первинних дитячих установок, поведінкових моделей та очікувань на тому ж рівні, на якому вони і були сформовані, тобто, на рівні підсвідомості, всі зусилля лише призведуть до відмови від своїх мрій, розчарувань і неможливості створити гармонічні відносини. Що, як на мене, відбувається зараз з Вами.
Тобто, підсвідомо я намагалась прийти туди, де я зараз? Цікаво.
Отгоревать можно прошлый опыт. Но ставить крест на будущем стоит ли? Отношения важная часть жизни. В вас говорит сейчас разочарование, страх повторения боли. Но можно начать с терапии, где это все можно прожить и постепенно снова пробовать строить отношения.
Вам всего 40, еще возможны отношения, где будет и любовь и уважение, и забота. Для этого важно не просто отгоревать прошлый опыт, а тщательно разобрать то, как вы выбираете мужчин, как строите отношения, какой себя в них чувствуете.
Мы воспроизводим, в большинстве своем, знакомый нам опыт с детства, который хочется переиграть, но чтобы был хэппи-энд. И потому выбираем критикующих и холодных, если были такие родители и стараемся доказать, что нас можно любить, мы хорошие. И вот это тоже нужно разобрать, отгоревать и отпустить, осознав (не только умом, но и чувствами), что не нужно ни у кого ничего заслуживать и никому ничего доказывать.
И это все можно сделать в психотерапии. И на это порой уходит намного больше времени, чем год-полтора.
Что вам удалось сделать в терапии?
По какой причине вы ее прекратили?
Как давно ходили?
Я дякую Вам за щирі відповіді Насправді, про цинізм я написала лише як для порівняння, як про протилежність ідеалізму. Адже, ідеалізм і цинізм є вцілому лише половинками одного і того ж, тобто, в принципі, негармонічного сприйняття як життя, так і стосунків.
Щодо батька, "Батько був балабол, нестабільний, нікчемний. Сильний і здоровий, казав що багато працює. Але я памятаю його тільки на дивані, старому поламаному. І грошей майже ніколи не було"
Отже, мої припущення виявилися вірними. Насправді, кожного разу, коли Ви намагалися дуже щиро створювати гарні стосунки, спрацьовував саме той механізм, про який я написала у першій відповіді.
Справа в тому, що нашим життям керує наша підсвідомість на 97-99%, а ми навіть про це не здогадуємося.
Тобто, життя притягує до нас саме ті сценарії, які максимально наближені до наших дитячих установок. Спробуйте самі проаналізувати своїх чоловіків відповідно того, яким був Ваш батько... Думаю, відповідь очевидна.
Власне, можна до кінця життя, докладаючи неймовірних зусиль, намагатися зовні все змінити, але ..
Щоб реально поміняти життя, потрібні не зовнішні, а саме внутрішні глобальні зміни на рівні установок та дитячих моделей поведінки.
↩ Реакція на відповідь № 388100 для Валентина Михайловна
цитата:
Отгоревать можно прошлый опыт. Но ставить крест на будущем стоит ли?
Я не ставлю хрест. Скорше хочу прийняти можливий варіант - що відносин може не статися. Таких, як я хочу. А такі які були - мені більше не потрібні.
цитата:
Что вам удалось сделать в терапии?
По какой причине вы ее прекратили?
Как давно ходили?
Закінчила рік тому. Тому що відчувала, що більше нікуди не рухаємось. А просто я по колу розповідаю одне й те саме.
Терапевт майже на кожній сесіі "ми це пропрацюємо", але я не бачила руху. До того ж, тоді у мене почався навантажений період, і був брак часу на терапію. Про стосунки з чоловіками терапевт часто наголошувала - перефокусуватися на себе, та карьеру.
По відчутним для мене результатам вдалося:
Зменшити до мінімуму страх самотності. Також, я стала більше звертати увагу по почуття, прислухатися до себе. Веду щоденник.
Ще до терапії у мене внутрішній голос змінився з критикуючого на підтримуючий. В терапії це закріпили.
Не знаю, чи результат - та останній рік я без близьких стосунків. Хіба чоловік іноді ломиться з квітами, та то я не рахую.
цитата:
еще возможны отношения, где будет и любовь и уважение, и забота.
Таких стосунків не було ще. Але плюс те, що і поганих не було.
Вы описываете достаточно хороший результат терапии. Я б вам рекомендовала снова пойти в терапию и продолжать работу с темой отношений.
А как бы вы поняли, что есть движение вперед в терапии?
Для чего вам принимать вариант, что отношений может не случиться? Что вам это даст?
↩ Реакція на відповідь № 388101 для Алла Григорівна
цитата:
Спробуйте самі проаналізувати своїх чоловіків відповідно того, яким був Ваш батько.
Щось було схоже, а щось ні.
Чоловік наприклад, мовчазний, трудоголік. Рідко був вдома, пропадав на роботі, на дивані не лежав.
Батько часто жартував, чоловік - зазвичай серйозний, сам в собі.
Але і грошей я не бачила особливо, навіть не признавався, скільки заробляє. Він сплачував комуналку, закупав продукти. Своі хотелки я закривала сама. Особливо тяжко було в декреті. Бо він не давав гроші. А коли просила, то часто забував.
Зі схожого - як батько, так і чоловік, не хотіли брати відповідальність, коли важливо було приймати якісь рішення. Обидва емоційно незрілі, і з ними важко домовитись.
Ще на рахунок чоловіка - був період, коли він кожен день вживав алкоголь. Не напивався, але - бокал віскі з колою, або пиво. І так майже кожен день. У мене це викликало тривогу.
Коли я казала, що хвилююсь через це, відповідав - "та то ти не бачила, як п'ють". А я дійсно не бачила. Мої батьки взагалі не пам'ятаю, щоб вживали. На свята хіба щось, а так ні. Пляшки з вином могли стояти в барі кілька років.
цитата:
Щоб реально поміняти життя, потрібні не зовнішні, а саме внутрішні глобальні зміни на рівні установок та дитячих моделей поведінки.
Я розумію. Думаю ще раз піти в терапію.
Просто я також розумію - що це не гарантія аж ніяк. Тому - горювання, тому цей траур.
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 388107 для Валентина Михайловна
Я думаю над тим, щоб ще раз піти.
Для мене рух вперед - це коли те, до чого підійшли в терапії більше не викликає ті ж питання, або менше. І не так сильно болить, як до звернення. А я тоді просто по колу ходила. Одне й те саме, ті самі питання, ті самі почуття, і т.д.
цитата:
Для чего вам принимать вариант, что отношений может не случиться? Что вам это даст?
Щоб більше не опиратися на це, не сподіватися. А будувати своє життя тут і зараз.
У мене був дуже яскравий приклад. Я купляла квартиру, 10 років тому. Стосунків у мене тоді не було. Так от, по бюджету мені підходила однокімнатна. Але я мріяла, що буде сім'я, і жила в очікуванні цього. І я взяла кредит, щоб купити 2-комнатну. Це жесть. Я реально тоді надірвалася. Всі гроші йшли на кредит, потім ремонт. Я 2 роки не купляла новий одяг, так тільки якщо вже сильна необхідність. Вишенка на торті - познайомилась з хлопцем, закохалась. А він сказав, що не розглядає мене як дівчину, бо у мене криві зуби і я не стильно одягаюсь. І почав зустрічатися з красивою стильною дівчиною. Капець, я тоді майже 2 місяця не могла встати з кроваті.
Я хочу вірити, що зараз би вчинила інакше. По перше, брала однушку. Бо так актуально на зараз (або на тоді). А друге - не вбивалась би так за тим критиканом.
Раніше я, коли одна, то жила з думкою - а от якщо буде у мене чоловік, то...
Зараз хочу інакще. Ніяких якщо. Зараз його немає. Тож живу так, як актуально зараз. В 1-кімнатній квартирі.
Насправді, одна і та ж внутрішня проблема стосунків батьків може давати зовні, ніби, різні сценарії. Але суть завжди залишиться та ж сама. І як на мене, у Вашому випадку - це нерозуміння своєї жіночої природи, як це не дивно. А отже, невміння ставити чоловіків "на місце" у той спосіб, коли їм захочеться зробити це самим. Тобто, зовні непомітно. Це та сама жіноча сила, яка проявляється в образі "нерозумної блондинки", яку чоловіки чомусь носять на руках...
Я не можу робити якихось поспішних висновків, але одна з причин таких стосунків з чоловіком, може бути глибинна установка "Я сама". Коли жінка несвідомо "перетягує на себе відповідальність та чоловічі функції. Як, можливо, це робила і її мама...
А зважаючи, що жінка за своєю природою у шість разів психо-емоційно сильніша, варіант очікування, що чоловік почне відстоювати позиції відповідальності, сам - дуже хиткий та ненадійний.
С квартирой да, пример яркий.
Но я тут подумала, что это вроде не совсем про то, что вдруг мужчина появится, а про то, что вы сразу рассматриваете вариант, что мужчина бездомный и жить вы будете только у вас. То есть вариант, что мужчина будет обеспеченный жильем, а вы свою квартиру сможете сдавать, например, не рассматривался.
А сейчас есть что-то подобное, когда вы не выбираете здесь и сейчас, а думаете про мужчину и выбираете не то, что хотелось бы, что можете?
Относительно того, что не будет болеть и не будете возвращаться к тем же вопросам и переживаниям.
Есть темы, которые нуждаются в очень длительной терапии. Есть травмы, которые будут аукаться еще очень долго. И откаты будут, особенно в периоды уязвимости. Это нормально. Снизить градус напряжения да, возможно.
↩ Реакція на відповідь № 388113 для Валентина Михайловна
цитата:
С квартирой да, пример яркий.
Но я тут подумала, что это вроде не совсем про то, что вдруг мужчина появится, а про то, что вы сразу рассматриваете вариант, что мужчина бездомный и жить вы будете только у вас. То есть вариант, что мужчина будет обеспеченный жильем, а вы свою квартиру сможете сдавать, например, не рассматривался.
Та да.
Я зараз в афіге від того, що раніше було в моїй голові.
Розумію - зараз теж не супер, але вже набагато краще. Принаймі, бездомну собачку я можу забрати (і забрала в 22-му році), але не мужика!
Дуже шкода, що було так. Є про що горювати.
цитата:
А сейчас есть что-то подобное, когда вы не выбираете здесь и сейчас, а думаете про мужчину и выбираете не то, что хотелось бы, что можете?
Ні. Зараз такого, щоб я щось зробила з думкою, що "от буде чоловік" немає.
І це круто. Ци приємно усвідомити.
цитата:
Относительно того, что не будет болеть и не будете возвращаться к тем же вопросам и переживаниям.
Есть темы, которые нуждаются в очень длительной терапии. Есть травмы, которые будут аукаться еще очень долго. И откаты будут, особенно в периоды уязвимости. Это нормально. Снизить градус напряжения да, возможно.
Я розумію. Хотілося б щоб переживання трансформувались.
На початку свого діалогу з психологами Ви написали "Як відпустити це, відгорювати? У мене зараз схожі почуття з тим, як наче я втратила кохану людину. Звучить наче нісенітниця - побиватися за тим, кого я ніколи не зустріла. Хто був лише в моїй уяві. А я відчуваю реальне горе, як наче він був і помер".
Прочитавши ці слова, у мене, склалося враження, що це горювання за тим, що відбувалося у Вашому житті раніше. Тобто, сприймалося як факт певного
переосмислення та поступове, нехай і дуже болюче відпускання ого, що застаріло та віджило ...
А в останньому діалозі Ви написали ніби те ж саме, і в той же час, помітне лише на рівні відчуттів, кардинально інше по суті: "Дуже шкода, що було так. Є про що горювати".
Тобто, Я правильно Вас зрозуміла, це горювання - є почуттям невдоволення собою, а не подіями, через які Вам прийшлося пройти? Якщо так, тоді по факту, таке горювання - це жорстка критика та знецінення себе як особистості, своїх зусиль, свого минулого досвіду. Тотальне, глибоко "вбудоване" знецінення, неприйняття себе та свого життя. А це - величезна, глибоко прихована агресія до самої себе, яку "зчитують" ті ж самі чоловіки і її "віддзеркалюють". Бо всі абсолютно стосунки будуються за принципом дзеркала. Тобто, якщо я себе знецінюю і внутрішньо постійно невдоволено критикую, до мене будуть ставитися тільки так: "..стосунки Де мене критикували, зневажали, навіть руку 1 раз підняв. Потім сказав - одружуватись не буду, бо ти херова хозяйка і неадекватна. Казав що я негарна, фригідна і ще купу мерзоти...". І ще "Є звичка занадто вкладатися, скажімо так "заслуговувати любов". Але ж так буває лише тоді, коли в дитинстві дитину постійно критикують, а отже, не приймають цілісно. І тоді дитина за всяку ціну намагається стати кращою, щоб ту саму, таку необхідну любов та тепло заслужити.
І чи це не ті самі установки, які були сформовані з дитинства? "Я пам'ятаю, що було багато критики. А також всі говорили, і поводились так, наче я не гарна". І стає одразу зрозумілим, чому доля не дає Вам можливості, бодай, почати стосунки з адекватним чоловіком. Як от, наприклад, остання подія на дорозі, коли гарний чоловік запропонував Вам допомогу, але... до Вас вже їхали з допомогою, так вже склалася ситуація. Тобто, життя продовжує проектувати всі події відповідно тим програмам, які були закладені набагато раніше. І саме тому почали "притягуватися" аб'юзери. Бо лише вони завдяки своїм схильностям та рисам характеру відповідали Вашим внутрішнім несвідомим установкам. Чому в юності трапилися два гарних хлопця? Справа в тому, що програми включаються лише з певного вікового періоду - це глибинні механізми, які закладені в кожного з нас життям і незнання яких не рятує нас від їх дії.
Як на мене, коло замкнулося. Тобто, до тих пір, поки не відбудеться "перепрошивка" неконструктивних програм на рівні підсвідомості, на мою думку, можуть бути два варіанти: самотність або негармонічні стосунки...
І ще. Ви написали, що остання терапія "забуксувала": "Тому що відчувала, що більше нікуди не рухаємось. А просто я по колу розповідаю одне й те саме.
Терапевт майже на кожній сесіі "ми це пропрацюємо", але я не бачила руху. До того ж, тоді у мене почався навантажений період, і був брак часу на терапію. Про стосунки з чоловіками терапевт часто наголошувала - перефокусуватися на себе, та карьеру"
Насправді, терапія буває дуже різна. Завдяки попередній, Вам вдалося багато чого переосмислити на тому рівні, на якому терапія і відбувалася - на рівні свідомості, тобто, суто зовнішньому рівні, рівні проговорювання. А як тільки весь зовнішній пласт був пропрацьований трансформація зупинилася і Ви це одразу відчули. А у Вашому випадку потрібна робота з рефлексами, почуттями та сприйняттями, емоціями, які не контролюються рівнем свідомості. Вам потрібна глибинна терапія, яка не потребує "говоріння", а потребує "проживання" та "перепрошивання". Що, насправді, може зайняти набагато менше часу, аніж попередня терапія, бо Ви, як на мене, вже особистісно визріли і напрацювали ту внутрішню силу, яка потрібна для тотального "прориву".
Я багато років була прямо зациклена на чоловіках - пошуку, побудові стосунків, тощо.
Бажати полюбити, мати стосунки на основі взаємності, поваги і турботи - цілком природні бажання. Зациклюватись на цьому, значить, намагатись закривати велику ДІРКУ у власній особистості.
З цим потрібно розбиратись, які причини сформували надмірно ПЕРЕОЦІНЕНУ ПОТРЕБУ. Щось буде обов'язково пов'язано з відносинами у батьківській сім'ї (типу будь-що не хочу повторення у своєму житті сценарію взаємин між мамою і батьком та інші установки).
Щось навіяно настановами близьких та оточуючих (запорука щастя жінки лише у наявності чоловіка поруч - шукай його і чипляйся за нього...).
Чи можете, поглянувши в минуле, пригадати, коли і у зв'язку з чим НАРОДИЛАСЯ Ваша мрія?
цитата:
А життя складається не тільки з цього
Дещо складається, а дещо складають. От узяти Вас - що насправді приносить Вам радість і задоволення? А відчуття себе в центрі власного буття? А що дає живий зв'язок із Світом?
цитата:
Раніше я мріяла, що от зустріну споріднену душу. І у мене буде любов, підтримка, прийняття, тощо.
Мені здалося, що Ви прямим текстом у цьому реченні ПОЗНАЧИЛИ свої потреби, що тягнуться з раннього віку - ЛЮБОВ(!) ПІДТРИМКА(!) ПРИЙНЯТТЯ(!).
І як бачимо, до цього моменту усі Ваші сподівання були на ... чоловіків. Ну, дійсно, хто ще має закрити мої дефіцити та наповнити мої душу і серце живильною енергією?! - так вважалось тривалий час.
Зрештою, ця парадигма не спрацювала, а потреба між тим нікуди не зникла. Тож де вихід? В який спосіб наповнитись любов'ю, підтримкою, прийняттям?
Які у Вас з цього приводу думки?
цитата:
Нарешті дійшло - цього може не статися. А очікувати все життя не хочу, досить.
Я особисто вірю, що може. Правда, не буквально у тому вигляді, який був сформований давно, бо той Ваш образ, напевно, або ідеалістичний, або заточений на антипод батька.
До речі, й Ви були, якщо можна так сказати, підлаштовані під той нереалістичний образ. Йдеться не про правильні слова - любов, підтримка, прийняття. Йдеться про їх наповнення дієвим змістом...
Відредаговано автором 12-01-2026 10:56:21
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 388121 для Алла Григорівна
« Тобто, Я правильно Вас зрозуміла, це горювання - є почуттям невдоволення собою, а не подіями, через які Вам прийшлося пройти? »
Ви знаєте, має місце і те і те. Дуже влучно ви побачили.
Зараз найбільше горювання через події.
На рахунок невдоволення собою, самокритики і само знецінення - це точно було, і багато років. Я казала собі, як можна було бути такою дурепою, і розсилатися перед чоловіками. Одному ремонт допомогла, ще і утримувала його пів року після армії. Другому була безкоштовна «дівчина по визову».
Та останні роки я відчуваю співчуття з цього приводу, а не злість на себе. І зараз коли згадую, то відчуваю що - дуже прикро що так. Що я дуже хотіла любові, і використала для цього не найкращі методи. А ще більше шкода, що не зустрівся хороший чоловік, який міг бути коханим мною, і давати любов у відповідь.
Якось так.
Хоча можливо, я не усвідомлюю. І десь глибоко досі зла на себе. Тут важко сказати.
« Тобто, життя продовжує проектувати всі події відповідно тим програмам, які були закладені набагато раніше. І саме тому почали "притягуватися" аб'юзери. Бо лише вони завдяки своїм схильностям та рисам характеру відповідали Вашим внутрішнім несвідомим установкам. »
Так, це велика загадка для мене.
Дійсно, життя наче не дає. Виходить - глибинні установки, і програми.
Бо я ж можу багато випадків згадати.
Наприклад, на роботі одній колега приходив до нас в офіс, сідав і жартував. Ми ще з дівчатами міркували, до кого він приходить. Потім мене звільнили, і він писав мені, питав - може сходимо в кіно? Я відповіла - з радістю. Але на тому все, більше не писав.
Або , я тут згадувала - була нещодавно симпатія. Чоловік, з яким багато спільного, спілкування як в унісон, час разом. Але ні. Думала проблема, що я одружена. Але коли пішла від чоловіка, написала - він відповів ввічливо і стримано. Досі загадка - чому ні? Щось пішло не так.
Також нещодавно - явна симпатія від чоловіка. Та він набагато старший - не змогла. Хоча по всім іншим параметрам підходить.
Це для мене велика загадка - чому не сталося хорошого чоловіка?
Бо обʼєктивних логічних причин для того немає. Я памʼятаю довгий час загонялась зовнішностю, типу справа в цьому. Але ні. Якби я не нагоняла на себе колись - маю визнати, що маю привабливу зовнішність.
Ця загадка мене, як людину яка обожнює раціональне , бісить.
Тому що логічно все окей: я струнка, приваблива, з хорошою професію, зі мною є про що поговорити, любляча, і так далі.
І робила я все правильно, якщо логічно: набула професію, займаюсь спортом, зовнішністю, звернулась до психолога, фліртувала зі спокійними милими чоловіками, уникала холодних. А результат?? Ох же ці кончені глибинні програми.
« А як тільки весь зовнішній пласт був пропрацьований трансформація зупинилася і Ви це одразу відчули. А у Вашому випадку потрібна робота з рефлексами, почуттями та сприйняттями, емоціями, які не контролюються рівнем свідомості. Вам потрібна глибинна терапія, яка не потребує "говоріння", а потребує "проживання" та "перепрошивання". Що, насправді, може зайняти набагато менше часу, аніж попередня терапія, бо Ви, як на мене, вже особистісно визріли і напрацювали ту внутрішню силу, яка потрібна для тотального "прориву".»
Схоже що так і є.
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 388123 для Володимир Анатолійович
«Чи можете, поглянувши в минуле, пригадати, коли і у зв'язку з чим НАРОДИЛАСЯ Ваша мрія?»
Так, вірно. Це бажання було переоцінено.
Мрія зі мною стільки, скільки я себе памʼятаю. Ще з дитинства мріяла про велику любов. Отримати те, чого не мала в дитинстві.
І ця мрія наче гріла мене все життя.
Наставлень по типу «найголовніше поступити в ВУЗ - вийти удачно заміж» теж було чимало. Як і у всіх. Не знаю, як зараз молоде покоління. А нас, міленіалів виховували «на продаж» - тобто догоджати чоловіку. Що чоловік - це найбільша цінність в домі.
« Мені здалося, що Ви прямим текстом у цьому реченні ПОЗНАЧИЛИ свої потреби, що тягнуться з раннього віку - ЛЮБОВ(!) ПІДТРИМКА(!) ПРИЙНЯТТЯ(!).
І як бачимо, до цього моменту усі Ваші сподівання були на ... чоловіків. Ну, дійсно, хто ще має закрити мої дефіцити та наповнити мої душу і серце живильною енергією?! - так вважалось тривалий час.
Зрештою, ця парадигма не спрацювала, а потреба між тим нікуди не зникла. Тож де вихід? В який спосіб наповнитись любов'ю, підтримкою, прийняттям?
Які у Вас з цього приводу думки?»
Як точно ви описали мої думки і почуття з цього приводу :)
Я хотіла отримати все це в близьких стосунках. А жінки мене, нажаль, не приваблюють. Тому ставка була на чоловіків.
Парадигма не спрацювала. Що тепер. Тепер я багато думаю над тим, як закрити ці потреби в інший спосіб. Припустимо - потребу давати любов, підтримку і прийняття - закрити легко і без чоловіка. Можна направити це на: дитину, друзів, колег, роботу тощо.
Проблема - отримати. Окей, дитина дає мені любов. Прийняття - тут спірно, бо все таки дитина сприймає маму інакше. А підтримку - точно ні.
Підтримку можна отримати від друзів, взяти консультацію психолога.
Також (тільки не смійтеся) - хочу завести собачку. Тільки вирішу спершу питання з житлом.
« бо той Ваш образ, напевно, або ідеалістичний, або заточений на антипод батька.»
Так. Я зараз це усвідомлюю.
« Дещо складається, а дещо складають. От узяти Вас - що насправді приносить Вам радість і задоволення? А відчуття себе в центрі власного буття? А що дає живий зв'язок із Світом?»
Насправді, багато чого. Я досить цікава до багатьох речей. Швидко можу захопитися , хоча якщо чесно і набриднути мені може швидко.
Та я можу поринути з головою. Наприклад, нещодавно просиділа всі вихідні, будуючи свое генеалогічне дерево і в пошуках інформації про предків в архіві.
Можу провести вечір з книгою. Тощо.
А нас, міленіалів виховували «на продаж» - тобто догоджати чоловіку.
Ви вже позбавились цього анахронізму чи лише на шляху?
цитата:
Я хотіла отримати все це в близьких стосунках. А жінки мене, нажаль, не приваблюють. Тому ставка була на чоловіків.
Чи може, на Вашу думку, дорослий чоловік закрити дефіцит батьківської любові та прийняття, що міститься в душі його коханої, в тій частині, яку називають Дитячою?
На мою думку, він може дати іншу за змістом любов, хоча слово вживається одне й те саме.
В чоловіка є свої (точно не батьківські) потреби, бажання та очікування.
Через те запитаю, чи здатні Ви на цей час відрізняти потреби Вашої внутрішньої дитини від потреб Вашої дорослої жіночної частини?
Здається, така здатність може бути наріжним каменем, відштовхнувшись від якого, можна збудувати здорові стосунки без накладання один на одного різних контекстів.
Також хочу запропонувати Вам звернути увагу на образ любові у поглядах видатного психолога Єріха Фромма. Він, зокрема, в любові передбачав: знання особистості партнера, повагу до нього, турботу, допомогу в особистісному розвитку і визнання права на свободу. Звісно, це все на взаємній основі. А як інакше?!
Я аж розплилась в посмішці - він теж.
