Я жахливо не подобаюсь майбутній свекрусі і вже просто не витримую

Доброго ранку!

в цьому плані я зовсім вже не знаю що робити, як діяти, як це прийняти, особливо коли наше сумісне святкування нового року вона просто перекреслила, коли ми вже все спланували і я дуже чекала хлопця, адже не мали змоги бачитись цілих 3 місяці, а до цього у нас була ще розлука на півроку(був по обміну в іншій країні).

Наскільки я зрозумів, більше всього Вас бентежить зрив спільного з хлопцем святкування Нового Року(!) Прикро, шкода, ви будували плани, чекали на зустріч... а тут непримиренна його мами позиція.

Що робити, питаєте Ви? Ну давайте спочатку поглянемо на ситуацію цілісно, тобто, враховуючи багато аспектів, які мають значення і сенс, щоби їх враховувати.
Перший аспект - хлопець ще не самостійна людина, бо залежить від мами. Не може розпоряджатись власним життям -

вона точно буде проти нашого шлюбу і не дасть на нього згоди, що вона буде робити істерики, а мій хлопець вагається з тим, щоб обрубати зв'язки, адже це його мати і він поки що вимушений з нею жити.

Тому замислимось, чи можете Ви на нього розраховувати за таких обставин?
Скільки ще триватиме період його сепарації від мами - рік? два? п'ять?
Я особисто не впевнений, що це відбудеться найближчим часом.

він завжди казав що хоче зі мною шлюб і що ми разом навічно(тому і впевненість що свекруха майбутня). На жаль у нас стосунки на відстані

Перша закоханість, романтичні почуття, мрії про чудове майбутнє - дуже прекрасна пора і неперевершена річ у житті кожної людини. Спогади про цей період гріють душу у будь-якому віці.
Наразі припускаю, що Вас може різонути вислів "перша закоханість", оскільки, якщо існує перша, то, напевно, буває й друга, а, може, й третя.
Через те я б не поспішав аж так упевнено говорити як про доконаний факт, що мама цього хлопця обов'язково стане Вашою свекрухою(!) Треба зважати на об'єктивні чинники, серед яких незрілість хлопця, відсутність пропозиції і ваші стосунки на відстані... Негативне налаштування його мами я би поставив на останнє місце.

Що стосується свят, то навряд чи може бути в нинішніх умовах більш прийнятний варіант, ніж зустріти Новий Рік в колі друзів або у власній родині. В усякому разі від мене прийміть найкращі побажання))

На мою думку, ситуація дуже складна.
На цьому етапі для мене вона має такий вигляд - мама вашого хлопця умовно "заміжня" за ним. Це така негласна угода, яка не озвучується і швидше за все ними не усвідомлюється. Між ними, звичайно, немає ніякого сексу, але є стосунки, які навряд чи мають на увазі третього.
При чому, якщо ви скажете про це хлопцю, швидше за все це призведе до конфлікту між вами, але ситуацію не розрулить.
Подивіться на ситуацію з іншої сторони. Хлопець залежить від мами, це очевидно.
Мама не готова віддати сина у чужі руки. Хоче ще насолоджуватися стосунками із сином
А чи готовий син відмовитися від матері на користь коханої?
Подивіться уважно, який ваш обранець?
Якщо він мамин синок, то на вас чекають великі труднощі.
Що я вам ще можу сказати. Не треба боротись. Взагалі. Вона мати, ви його дівчина. Кожна має свою роль і своє місце. Процес його сепарації – він його і лише його. Не треба йому ні допомагати, ні заважати. Прийміть як факт, що поки що його мама вас не приймає. Має право. Дайте час..Пристрасті вщухнуть.
Вашому хлопцеві потрібно терміново дорослішати та обирати між вами та мамою. Чи зможе?
У таких ситуаціях допомагає сімейний психолог.

Ви боретеся за хлопця, а насправді – з його матір'ю. Ви потребуєте уваги, а він розривається між тягою до вас та виною перед нею. Ваш хлопець біологічно виріс, але емоційно залишився прив'язаним до матері.
Вам не потрібно нічого йому пояснювати.
Працюйте із жіночою самоцінністю. Ваше бажання утримати його ослабне, коли ви повірите, що гідні кохання просто за фактом свого існування, а не як приз у боротьбі. Віддайте мамі її місце, а самі займіть своє, Хлопець одразу ж це відчує.
Зрозумійте, що ви не терапевт. Ви не можете і не повинні рятувати чоловіка від його матері. Його сепарація - це його завдання, його вибір та його відповідальність. В іншому випадку - ви вплутаєтеся в безглузду війну.
Поки чоловік не здійснить внутрішній подвиг сепарації, він розриватиметься між двома жінками, прирікаючи їх на вічну війну.
Чому маму ніколи не можна перемогти? Тому що жодна дівчина чи дружина у світі ніколи не займе місце матері. Так само, як жодна мати у світі не займе місце дружини.
Але ви можете запитати у хлопця, чи готовий він жити самостійним дорослим життям, де рішення приймає він - без огляду на "що скаже мама"?
Психологічно зріла сім'я - це там, де є повага до батьків, але пріоритет - у своєї пари.

Доброго ранку!
Цілком згодна з Іриною Костянтинівною.
Єдине, хочу додати, що в любих стосунках існує правило "дзеркального" притяжіння. Тобто, ми не просто так в когось закохуємося і з кимось починаємо зустрічатися. Те, що у одного яскраво може бути виражено зовні на рівні поведінки, у іншого - може проявляти якісь приховані риси, чи якості характеру. Адже, стосунки створюються задля того, щоб ми в них чомусь навчилися і завдяки стосункам почали змінюватися в кращий бік. Окрім того, ми всі починаємо змінюватися лише тоді, коли самі цього хочемо і в цьому напрямку починаємо докладати реальні зусилля.
Саме тому, певне, Ви можете хлопцю озвучити своє бачення того, що відбувається між ним та його мамою, але, насправді, повинне бути його бажання реально "відірватися" від мами. І тепер питання, чи дійсно Ваш хлопець вже "визрів" на стільки, щоб, як мінімум, не ділитися з мамою своїми планами щодо зустрічі з дівчиною? Адже, це його і тільки його вибір з ким і коли, і які мати стосунки як дорослого чоловіка. Чи він буде тепер все своє життя відпрошуватися у мами на побачення з дівчиною? Це перше
Друге. Ви пишете:
"Перед кожним плануванням зустрічей вона влаштовувала якісь істерики, маніпуляції і використовує доволі жорстокі слова в сторону мого хлопця, а іноді він випадково ділився, що і в сторону мене, тому я можу вцілому уявити масштаб, наскільки сильна ненависть до мене..."
Щодо ненависті стосовно конкретної Вас, у мене є деякі сумніви. Як на мене, мама, в першу чергу, зневажає власного сина, а щодо Вас - вона стала б ненавидіти будь яку іншу дівчину, яка б тільки з'явилася поруч з її сином, як конкурентку за право володіти своєю дитиною. Тобто, ненависть викликаєте не конкретно Ви, як особистість, а та роль, в якій Ви виявилися поруч з нею.
І, нарешті, третє. Основне питання, як на мене у Вашому випадку, а чому поруч з Вами опинився саме такий, несамостійний та несепарований, від мами хлопець? А отже, психологічно, як чоловік, недозрілий? Адже, так буває, нерідко, лише тоді, коли дівчина ще не зовсім опанувала роль тої самої "слабкої" жінки, до якої може притягнутися тільки сильний чоловік.
Хто в сім'ї Ваших батьків вирішує основні проблеми? За ким з батьків залишається "останнє" слово? Хто з Ваших батьків "ведучий, а кого "ведуть" і хто емоційно більш сильніший? Адже, те, що Ви, звісно, несвідомо, готові зайняти поруч з хлопцем місце його мами, може означати, що внутрішньо є налаштованість доводити свою значимість надмірною опікою та перебиранням на себе повної відповідальності за стосунки. А це роль не жінки в стосунках, а роль такого собі, перманентного чоловіка.