Проблемы в отношении с сыном, постоянное вранье, хамство, проблемы в школе

Вітаю. З того, як ви описуєте ситуацію, дуже відчувається ваше виснаження, злість і водночас безпорадність.
Чи правильно я чую шо щоразу, коли з’являється контроль і постійні перевірки, брехні стає ще більше?
12 років це непростий вік, період підліткової кризи. Часто такі реакції не про поганий характер а про сильну внутрішню напругу і боротьбу за автономію. Йому одночасно дуже потрібні дорослі й водночас важливо, щоб їхня реакція допомагала йому поступово формувати власні цінності, а не лише уникати покарання.
Зверніть увагу на сигнали, які вже є:
різке падіння навчальної мотивації,
конфлікти з авторитетами, переїдання і набір ваги.
Нерідко це мова тіла і поведінки в ситуації, коли словами сказати "мені важко" вже не виходить.
Що для вас у цій ситуації зараз важливіше відучити його брехати чи налагодити контакт?
Вам зараз дуже необхідно не залишатися з цим наодинці. Підтримка дитячого психолога може стати опорою і для вас, і для вашого сина.

]но из-за поведения нам пришлось поменять школу... и спустя год история повторяется..

Что происходило в вашей семье когда у ребенка начало портиться поведение?
Как ребенок объяснял свое поведение? Что он рассказывал об учителях, одноклассниках? У него были там друзья?
Сын хотел переходить в другую школу?
Как складываются отношения с классом, одноклассниками в новой школе?

Как вы реагируете на его поведение? Как муж? Какой результат от этих действий?

Ребенок не начинает себя плохо вести просто так. Для этого всегда есть причины. И возраст здесь на последнем месте. Следует обратить внимание на его физическое здоровье. Далее, отношения в семье и потом рассматривать отношения в школе.
В вашем случае, считаю лучшим вариантом обратиться к семейному психологу, т.к. это проблема не только вашего сына, но и ваша. Прийдя вместе с сыном к специалисту, вы таким образом покажете ему, что вы рядом, готовы ему помочь, готовы меняться и вы верите , что все у вас получится.

Доброго ранку Тетяно.
Як на мене, причина всього, що відбувається з Вашим сином зараз може критися у Вашій внутрішній, глибинній надмірній довірливості та ідеалізації близьких людей з одного боку.
Що знаходить підтвердження у Ваших фразах: "дошло до того, что делает все только из-под палки...пыталась с ним договориться- сделай это и получишь вот это (то что хотел)...говорит я все сделал, давай что обещала... я выполняю, а на самом деле он обманывал и никогда не делал... а когда я 1 раз решила проверить, оказалось, что он постоянно просто врал и ничего не делал!!!"
А з іншого - що чоловік живе окремо і, насправді, реального контакту з сином немає. Адже, хлопчики - це не дівчатка, яким варто все пояснити, звернутися до їх совісті і вони почнуть себе правильно поводити. Хлопчики розуміють що правильно, а що ні, тільки через конкретну обмежуючи дію дорослих, яких вони поважають. При чому, якщо щось пообіцяли зробити - це має обов'язково дотримуватися. Варто хоча б один раз пообіцяти в чомусь обмежити хлопчика і не дотриматися слова, як він вже не стане слухатися дорослих. Тобто, просто поговорити з сином - це ні про що.
Отже, на мою думку,, все те, що відбувається зараз - є лише наслідком, а не причиною.
Адже, діти починають проявляти себе по справжньому лише у підлітковому віці, коли стають сильнішими і відпадає потреба у всьому підлаштовуватися під батьків. Плюс, з'являється потреба сепаруватися психо-емоційно, щоб віднайти себе як окрему особистість. Звідси може бути і сильний внутрішній протест, який може проявлятися як обман, хамство, небажання ні до кого дослухатися з дорослих загалом, в не лише до батьків. При чому це відбувається автоматично, несвідомо.
Дитина ще не вміє сама себе контролювати. Тому її виховання і полягає в тому, щоб довіряти, але весь час перевіряти, щоб одразу вносити корективи у сам процес виховання. А цього не було і син просто перестав Вас з чоловіком поважати. А якщо немає поваги, то ніякі інші способи та методи просто не спрацюють. Ну, от наприклад, як Ваш намір щось давати матеріальне взамін на його гарну поведінку. Ви ж розумієте, що це вже не стосунки, а торг? Власне, тому син і почав хамити всім без розбору. Бо оточуючих дорослих тепер сприймає дуже негативно, як тих, хто не вміє правильно себе поводити з дитиною, в отже, повністю втратили і довіру, і авторитет.
Що робити в такій ситуації?
Найперше, міняти себе глибинно. Зробити повну інвентаризацію своїх поведінкових установок та моделей, які ж не з'явилися тільки тепер, правда ж? А були, швидше за все, сформовані ще в дитинстві. Як от бажання замість вибудовувати глибинні стосунки, заміняти їх на бажання викупити гарне ставлення до себе і гарну поведінку, вцілому. Так, це дуже складно. Бо себе міняти найважче і хочеться поміняти інших. Але так не працює. Бо для того, щоб син почав Вас хоча б трошки чути, потрібно, щоб він відчув, що Ви змінилися і змінилися глибинно. А ще краще, іти разом із сином в роботу до психолога. Хоча син може просто не захотіти цього робити. А з під примусу все одно результату не буде. Тому залишається лише в роботу іти Вам. Бо які б поради не давали гарні психологи, поведінкові моделі все одно залишається старі і Ви просто зірветеся. Чим ще раз покажете перед сином свою некомпетентність у вихованні як доросла людина. А це аж ніяк не допоможе покращити ситуацію.
Тому перше питання. А які стосунки у Вас були з Вашими батьками? На чому вони будувалися? Чи були вони засновані на повазі та довірі?
Друге питання. На чому тримаються Ваші стосунки з чоловіком? Яку частину займає матеріальна складова?
Третє питання. Чи є щось таке у Вашому житті, що робить Вас цікавою для сина? Якась висока мета, ціль, якої Ви прагнете і до якої наполегливо ідете?
І на скільки Ви швидко прив'язується до близьких людей? Як швидко схильні з ними "злипатися"? Адже, чим більш ми прив'язливі, тим більш залежними стаємо і менше маємо здатності керувати як своїм життям, так і виховувати правильно своїх дітей, бо "сліпнемо" у своєму коханні...

Відредаговано автором 11-12-2025 05:39:51

І ще. Те, що син став набирати швидко вагу, може говорити про те, що він підсвідомо, за допомогою їжі щось намагається "заїсти" всередині себе, закрити якусь свою глибинну внутрішню дитячу потребу. Можливо, потребу у реальній довірі з батьками, яка базується лише на повазі до них. Або ж потребу у щасті та радості... Або ж потребу у внутрішньому розумінні для чого він живе у цьому світі?
Насправді - це все лише припущення, які спираються на те, що було написане в запиті. І потрібно набагато більше інформації як про Вас з чоловіком, так і про те, що відбувалося до даного моменту між Вами з чоловіком та вами і дитиною.