Незнаю як бути

Они сделали это не потому что ВЫ какая-то, а потому что они - какие-то не такие.
И месть - не лучшее средство, только себе жизнь испортите.
Скажу сейчас странное на первый взгляд: может быть даже хорошо, что они вас оставили - для ВАС именно хорошо. А если бы вы жили с ними - могло быть всякое, скорее всего нехорошее - и издеваться-оскорблять могли, и бить могли бы, и насиловать и много всего. А так - их НЕ БЫЛО.
И Слава Богу!
Всё не случайно в этой жизни. И всё на благо.

Вітаю! Дуже прикро, що ви пережили такий досвід... Це непросте випробування, зростати без сім'ї. І звичайно, воно лишає по собі шрами. Інша справа що робити далі у майбутньому. І чудово, що ви шукаєте відповідей, що у вас є бажання щось змінити. Справді, це хороший знак. Ви кажете про почуття помсти, і про складність завести стосунки, що ви уникаєте їх. Але що саме вас турбує зараз найбільше? Чи знаходитесь ви у відносній безпеці зараз? Чи є у вас знайомі, або друзі, які розуміють вас? І чи не розглядали ви варіант, доречі, звернутися до психолога, або до групи підтримки - щоб розібратись в собі, в почуттях? Тому що важкі ситуації, які ставались з нами, може бути некомфортно озвучувати просто в тексті десь в мережі - і наштовхнутись на несприйняття і недоречні коментарі, хай навіть написані несвідомо. Сил вам і скорішого відновлення!

Добрий день. Насправді, наш досвід дитинства, відносини з батьками, чи найближчими опікунами впливає на нас в подальшому житті. Це пов'язано із прив'язаністю, довірою, прикладом побудови відносин, знань про себе ,так це важливо. Мені шкода,що ви зростали у дитячому будинку,але добре що ви є, і що ви цікавитеся,що з цим можна зробити. Будь ласка, знайдіть спосіб звернутися за підтримкою до психотерапевта. Це вам дасть багато чого,і ясності в тому числі.
Бережіть себе.