Не знаю чому, але після розлучення мене чомусь почали цікавити виключно жінки, які так і не вийшли заміж (але хочуть бути заміжні, сім'ю, дітей).

Доброго ранку, Вікторе!

НЕ ЗНАЮ ЧОМУ, АЛЕ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ МЕНЕ ЧОМУСЬ ПОЧАЛИ ЦІКАВИТИ ВИКЛЮЧНО ЖІНКИ, ЯКІ ТАК І НЕ ВИЙШЛИ ЗАМІЖ (АЛЕ ХОЧУТЬ БУТИ ЗАМІЖНІ, СІМ‛Ю, ДІТЕЙ).

От думками ви поділились, навіть проїхались по невідповідальних чоловіках, а своє питання психологам так і не поставили. Цікаво, чому?

Але проблема в іншому я не розумію чи це я хочу від кохання чи від того що жінку шкода, бо вона самотня, а хоче сім'ї.

Як бачу перед вами дилема, що потребує визначення і, відповідно, вашого вибору.
Сама її постановка змушує запитати у вас - ви коли-небудь кохали?
В наявність кохання вірите? Що воно означає для вас, в чому і чим проявляється?

Як вважаєте, на жалості до самотніх жінок може бути побудоване щось по-спражньому щире і міцне, довготривале і надихаюче?

Відредаговано автором 12-11-2025 10:38:30

Доброго дня,Вікторе!

Інколи буває думаєш, та ще буде в тебе чоловік, але час йде рік, два, п'ять так і ніхто не з'являється, жінка самотня... О так і живеш і не знаєш, бо таких жінок є достатня кількість, що сумніваєшся з ким бути, бо хочеться щоб кожна була щаслива

Цікаві міркування, схоже вони займають достатню кількість вашого часу та психічної енергії. Ви хочете дпомогти всім незаміжнім жінкам? Ви хочете відновити спрведливість, щоб кожна стала щасливою?
Вибачте, але ви граете роль Бога, вважаючи, що ви краще знаете, що потрібно іншим людям. Це одночасно і дитяча позиція, коли дитина вірить, що світ крутиться навколо неї, і вона може керувати почуттями батьків. Добре себе поводить - батьки довольні, погано себе поводить - батькі роздратовані. Так зявляеться і відповідальність за почуття іших людей, якщо я можу керувати почуттями, то й несу відповідальність за це. Тоб то дитина важає що має вплив на оточуючий світ та відчуває за це відповідальність. Це дитяча позиція Всемогущества= роль Бога.
Навіщо вам долі інших людей?
На що б могли витрачати свій час якби не ці міркування?

Віктор, на питання "чому так відбувається " неможливо відповісти, не враховуючи вашу життєву історію- адже саме там криється відповідь.
Якщо "стратегічно" дивитись, то важливо дослідити, в яких умовах Ви зростали (мама, батько, стосункив родині, між батьками), яким чином одружились (хотіли, чи думали, що хотіли, чи з почуття відповідальності/жалю, чи під тиском певних обставин), як складалось ваше подружнє життя (чи відчували в ньому турботу про себе, чи хотілося самому дати тепло дружині, чи відчували себе цінним в цьому шлюбі та багато іншого), чому розлучилися, для чого особисто Вам стосунки в цілому тощо.
Поки що можна припустити те, що в ситуаціях, коли Ви стикаєтесь з інформацією про жінок, які не були одружені, не відчули сімейного щастя, то у Вас виникає почуття жалю до них і бажання їм допомогти. Але кому насправді Ви відчуваєте потребу допомогти важливо з'ясувати (адже ті жінки з дописів -зовсім сторонні для Вас люди, які тільки включають в Вас певні почуття і стани).
А Ви були щасливі в стосунках, в яких були?

Доброго ранку, Вікторе

Інколи буває думаєш, та ще буде в тебе чоловік, але час йде рік, два, п'ять так і ніхто не з'являється, жінка самотня...

Цікаво було б дослідити, чому вас так чіпляє доля всіх самотніх жінок? Що виникло раніше,: бажання будувати нові стосунки, або спочатку ці думки --розмірковування про щастя самотніх жінок і бажання "зробити їх щасливими"?

О так і живеш і не знаєш, бо таких жінок є достатня кількість, що сумніваєшся з ким бути, бо хочеться щоб кожна була щаслива,

Як щастя кожної жінки може залежати від вас? Чому вам здається, що саме ви можете бути тим джерелом щастя для кожної жінки? Знов ж таки, саме поняття "щастя" - кожна жінка буде вкладати своє в нього, навіть якщо вони всі будуть входити в одну групу самотніх жінок, які бажають мати сім'ю, дітей.

Але проблема в іншому я не розумію чи це я хочу від кохання чи від того що жінку шкода, бо вона самотня, а хоче сім'ї.

А ви самі як хочете: будувати стосунки: відчуваючи кохання до жінки, або бути все ж таки рятівником для самотньої жінки? Коли ви дасте відповідь на це питання, тоді можна буде досліджувати більш глибоко, куди і як далі рухатися...

Хотелось бы больше информации про вас и ваши отношения.
Как давно вы развелись?
Как долго были в браке?
Какая причина была развода и кто инициатор?
Как вы пережили развод?
Вы хотите с кем-то встречаться/жить вместе, снова жениться, просто секс?
Насколько чувствуете себя реализованным в работе, в целом в жизни?
Для чего вам сделать так, чтобы все женщины были счастливы? Что лично это дало бы вам?

Як діяти?

Питання, як діяти, другорядне по відношенню до питання, ДЛЯ чого діяти?

Мені подобається багато жінок самотніх, але бажання одружитись лише є з 1-2 з усіх.

Треба розібратись чим подобається? Чого в тому більше - почуття жалю або відсутності перешкод на шляху одруження? Або ще чогось?

але бажання одружитись лише є з 1-2 з усіх

А ви їх добре знаєте - характер, погляди, цінності і таке інше?

Хоча і тут не впевнений, бо ніби це бажання щоб жінка не була самотня вище ніж кохання до неї, і боюсь що в шлюбі швидко це все може згаснути

Тобто є опасіння, що ваші первинні наміри, сприйняття та почуття у шлюбі швидко зникнуть? А чого вони мають зникнути - міркували про це?
І справді можуть зникнути, якщо стосунки не розвивати. А це вже певна навичка і мудрість, якщо хочете.

Хочу щоб оточували більше щасливих людей, і я нічого не відчуватиму до них.

Если я правильно поняла, то к несчастливым людям вы испытываете какие-то чувства и вам дискомфортно? И чтобы стало лучше вам, то нужно, чтобы вокруг были счастливые люди, а конкретнее женщины?

Вы пишите жениться хочется на 1-2 максимум. А вы по каким-то критериям определяете или это были женщины, которых вы любили, с кем отношения были?

А какая причина была развода?
Как складывалась ваша личная жизнь с момента развода?

Варто звернути увагу що у вашому переживанні змішуються власні бажання і внутрішній обов’язок «дати комусь щастя». Це може створювати напругу і плутанину у виборі партнерки. Іноді така роль рятівника виникає з попереднього досвіду болю або відповідальності за інших тому важливо розібратися що є вашим справжнім прагненням а що формується з емпатії чи жалості.

Рекомендую обговорити ці почуття з психологом щоб дослідити власні мотиви і навчитися відділяти щире бажання стосунків від спроб компенсувати самотність іншої людини. Це допоможе робити вибір спокійно і усвідомлено не з провини чи турботи а з взаємного бажання і близькості.