Допоможіть вийти із замкнутоного кола

Дякую всім, що відгукнулися.
В мене був період коли я ридала щотижня по вихідних кілька годин через сварки з чоловіком. Я всіляко старались не допустити це цього тижня. Я робила все, щоб не сталося сварки. Та в понеділок і вівторок виникали моменти, коли сльози виступали самі. Я старалась себе заспокоїти і не допустити ридання. Мені вдалося витримати і ці рази не було багатогодинного плачу, як раніше. Але мені врешті все-одно дуже погано на душі.
Хочу написати про це детальніше і відповісти на деякі запитання.

***Розкажіть будь-ласка трішки більше про вашу ситуацію, що є підставою для конфліктів у ваших стосунках з чоловіком?
— Наприклад, в понеділок ввечері, коли прийшов чоловік з роботи, я готувала їжу для дітей. На кухні біля плити стояла свекруха. Ми з нею в поганих відносинах і я стараюся мінімізувати взаємодію, щоб було менше сварок. Я зварила сосиски, а потім свекруха стала біля плити, де вона варила для себе кашу і стояла біля неї. Я не хотіла з нею спілкуватись, щоб не виник конфлікт. Сосиски були вже готові і я хотіла дати їх дітям поки ще теплі. Я сказала чоловікові, що я дам дітям самі сосиски, запитала чи він не проти, чи не виникатиме питань як раніше (раніше він сварився що я даю дітям коли вони хочуть саме м'ясо, сосиски без гарніру). Я планувала розігріти гарнір, але через те що була свекруха біля плити і я не хотіла з нею це обговорювати, я вирішила цього не робити. На це чоловік відповів "Ну якщо ти не можеш 5 хвилин зачекати...". Я не продовжувала розмову і не намагалась вже нічого вирішувати, але ці слова викликали в мене сльози, я відчула в цьому докір, що проблема в мені, а не в тому, що ситуація складна і будь-що може спричинити конфлікт з його мамою і мені доводиться пристосовуватися...
Я постаралась переключитися, подихати та заспокоїтися хоча було прикро.

Сьогодні: чоловік затримався на роботі, прийшов пізніше ніж зазвичай. Не попереджав про це і не пояснював коли повернувся. Коли я спитала чи буде вечеряти, він відмовився. Я запитала де він харчується (бо він не снідав вдома, і ось відмовився вечеряти, і вчора теж не вечеряв, лише брав перекус). Він відповів, що їі лише те, що я йому готувала на перекус. Цей момент, що він затримався і відмовився від вечері і що це не перший раз, без якогось пояснення чому це відбувається викликав в мене теж такий стан, що сльози пішли самі. Мені бракує прозорості і стабільності, щоб він мені відкрито говорив що відбувається, але він цього не говорить.
Я в цій ситуації теж не стала нічого з'ясовувати, щоб не було сварки. Я швидко закінчила свої справи і вийшла в сад пройтися, подихати, заспокоїтися. Деякий час ходила, виконувала дихальні техніки, розкладала свої думки по поличках. Коли заспокоїлась вирішила повернутися додому.
Сьогодні коли я поверталась чоловік мене зустрів на вулиці. Він запитав що сталося, чи я ображаюсь, чи що таке. Я сказала, що мені погано на душі, але я не хочу обговорювати, тому що я боюся, що буде ще гірше. Він на це відповів: пішли пити чай. Я сказала, що мені треба ще декілька хвилин. І відійшла ще походити по вулиці і подихати, тому що в мене знову сльози пішли самі. І мені знадобився час, щоб це зупинити.

Для пояснення додам, що в попередні рази, в ситуаціях, коли щось турбувало, чи зачіпало, я намагалась пояснити чоловікові, що відчуваю і чому, і донести до нього чого я потребую. І ось в результаті цього, коли мене щось зачепило і я відкривалась — виникали ридання через деякі реакції чоловіка, наприклад коли він починав або агресувати, або мене звинувачувати чи говорити що я ображаюся на дрібниці, чи що мені не можна нічого сказати і тд. , або критикував мою поведінку... І навіть коли не було якихось злих слів в мою сторону, від розмов ставало тільки гірше , моє самопочуття і результаті обговорення було поганим, і по факту нічого не змінювалося у відносинах, або мало що змінювалося не зважаючи на спроби щось прояснити. Тому я вже не намагаюся проговорити, а шукаю способи самій заспокоїтися і вже нічого не з'ясовувати з чоловіком. І ось як результат цього тижня я не ридала на вихідних, лише мимовільні сльози, але стан все одно важкий.

***Ви пишете, що знаходитесь у скрутному становищі, розкажіть що саме відбувається?
— Для мене це про те, що я не маю можливості зараз переїхати і живу з чоловіком та свекрухою, хоч і погано в цих стосунках, і не бачу варіантів як це в найближчому майбутньому змінити, а погано вже зараз.

***Цікаво, як саме виникає конфлікт? Хто "знаходить" привід для нього і в який момент.
— Мабуть, що я знаходжу привід, тобто мене зачіпає певна поведінка і як наслідок я плачу. Сварки виникали наприклад , коли я помічала що саме викликає в мене біль, намагалась пояснити, що мене турбує, щоб чоловік це зрозумів і враховував, і коли чоловік на це реагував наприклад кажучи, що це не причина щоб ображатися, або що мені нічого не можна сказати, або що я роблю його винним і тд, мене це обурювало і я намагалась донести, що така поведінка і такі слова роблять мені боляче, і він на це ще більше злився і тд. І я ще більше злилась і була у відчаї що він мене не може почути, зрозуміти, і намагалась достукатися...

***А сколько вы вообще планируете жить в таком состоянии, и в такой токсичной для вас среде?
Год два или три?
На что надеетесь?
Что ваш муж поменяется? Или вы к нему как то приспособитесь?

— Я не хочу жити в такому стані і середовищі. Я намагаюся взяти себе в руки і принаймні припинити годинами ридати, припинити робити те, що в мене викликає ці ридання.
Я не знаю, на що надіюся — так, хотіла б, щоб він зрозумів і не робив те, що мені боляче, чи щоб я не реагувала так болісно, щоб не ридала, чи щоб зосередилася на хороших сторонах шлюбу, або щоб зрозуміла, чому чоловік так себе веде. Я хочу гарних стосунків, і якби ми могли знайти взаєморозуміння і щось змінити... Я не знаю...

Мені дуже сумно, тому що я дуже втомилась робити те, що не працює — пояснювати, просити, старатися догодити, допомогти,підтримати....