Дуже турбує ситуація яка склалася в родині між мною, чоловіком і сином(13 років). Виникла суперечка між чоловіком і сином, а потім і мною. Навіть не суперечка, а якась неприємна розмова. Почалося з того, що чоловік нагадав синові про те, що той обіцяв повернути йому 100 грн, які він брав у тата і обіцяв через 2 дні віддати. Син відповів, що просто забув і не звернув уваги, що вже два дні пройшло. Дістав гроші та протягнув їх татові. На що той відповів, що він негарно вчиняє, що потрібно було не обіцяти, якщо знав, що не можеш віддати через 2 дні і т.д., що справа не в грошах, а в дотриманні слова. Син сказав, що все зрозумів, що наступного разу вчинить інакше. Не буде обіцяти те, що не вийде зробити. Чоловік запитав його грубим тоном - це що тупізм? Ти не розумієш що тобі хочуть донести? Після цих слів син вийшов з кімнати. Це дуже розгнівало чоловіка, мовляв так син проявив неповагу до нього. Я пояснила, що його дуже ображає коли батько його обзиває або кричить в той момент коли син відкрито з ним розмовляє. Я неодноразово просила не робити цього, оскільки він хлопець ще й підліток. І він не хоче чути таких слів від батька. Коли вони звучать в його адресу він просто виходить з кімнати. Я вважаю, що таким чином він не проявляє неповагу, а захищає свої особисті кордони та показує, що з ним так не можна. Чоловік після цих слів розізлився ще більше, обізвав мене, сказав що я нічого не розумію і така сама тупа, хоча про це теж неодноразово я підіймала питання. Він одягнувся і поїхав до себе на роботу, ми живемо в сільській місцевості і його приміщення недалеко від дому.Це вперше за 13 років спільного життя він поїхав на ніч з дому і я навіть не знаю чи приїде він ночувати додому. Бо закриваючи двері сказав, що не може поруч з нами знаходитись, що ми не цінуємо те, що він робить для нас, багато працює і послав прямим текстом. Для мене це дуже образливо, для сина зовсім незрозуміла така реакція батька, бо він запитав мене, чому папа так розізлився, я ж просто не звернув уваги, що вже 2 дні пролетіли і сказав, що не буду просто так обіцяти. Я ж все зрозумів. Чому він так робить? А я сиджу сама і думаю, можливо він справді так вважає,що ми не цінуємо те,що він багато працює.І йому дійсно образливо, що син розвернувся і пішов.Але ж по відношенню до сина та до мене він теж вчиняє дуже образливо.Чому він так себе поводить?Чи це можливо я щось не так роблю?Я дійсно хочу розібратися, але знаю,що навіть як він приїде додому на нас чекає покарання ігнором десь на тиждень
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Відповіді психологів
Доповнення від автора питання·
Мені просто страшно, що коли синові буде 15, 16 років, а може навіть і 14, то в таких ситуаціях, якщо вони будуть повторюватися, то він не просто вийде в іншу кімнату, а піде з дому. І ми не будемо знати, де його шукати, або ж іще гірше потрапить під чийсь поганий вплив на вулиці...
Доповнення від автора питання·
Про яку повагу може йти мова, якщо батько сам зневажливо ставиться до мами і до сина?
"Про яку повагу може йти мова, якщо батько сам зневажливо ставиться до мами і до сина?" - вот это самый верный вывод - который, вы сделали с данной ситуации!
Ваш муж сам, не кого у вас в семье не уважает - а только делает видимость. Или подменяет понятия.
Играет в " уважение" - но по факту - не вас, не сына не уважает.
А только все в свою сторону, манипулирует - как ему надо и выгодно.
Себя выставил жертвой конфликта - хотя по факту из за мелочи.
100 грн - это очень не большая сумма.
Он так на сына отыгрался, как будто тот ему 10 тыс. должен - и не отдал.
И как будто не 2 дня прошло - а 2 месяца, или 2 года!
Ну есть же разница!
Просто вашему мужу, так удобно - сначала сына обвинить ( слить свой негатив)
потом вас обвинить, за то что заступились Справедливо за сына!
Это скорее всего, уже у него отработанная схема - винить во всех промахах ( даже мелких) сына или вас.
Это же, уже не первый раз подобный конфликт - да?
"але знаю,що навіть як він приїде додому на нас чекає покарання ігнором десь на тиждень" - ужеж не первый раз, он так наказывает молчанием, после конфликта правильно?
А сыну конечно, не приятно слушать такие оскорбления в свой адрес! Он и уходит и правильно делает!
Ваш муж всех обозвал тупыми, именно тупыми - может он сам сомневается ( подсознательно) в своем интеллекте?
Ваш муж всегда такой был агрессивный, и принципиальный в своем мнении?
Его мнение единственно верно у вас в семье?
С вашим мнением он вообще считается?
Про ваши конфликтные отношения, еще ктото знает из родственников друзей?
Вам есть с кем посоветоваться, или попросить защиты?
Есть еще вопросы - по которым ваш муж ищет повод для конфликта?
Понимаете, конечно можно устать на работе - и все устают на работе, или от работы.
Но это не повод - срываться на своих близких из за мелочи - и их оскорблять!
Сын мог действительно забыть - и 2 дня это объективно маленький срок - 100 грн маленькая сумма.
И сын деньги вернул.
Вашему сыну - лучше больше не брать в займы у отца, раз ваш муж, так остро реагирует на деньги в долг.
Если есть у вас возможность, лучше вы помогайте сыну финансово ( поза мужем)
А финансовым бюджетом, в семье муж руководит или вы?
Вы работаете?
С таким его отношением к деньгам - вам лучше иметь свои деньги - чтоб он не мог манипулировать - и чтоб вы не были столь зависимы от него - не вы, не сын.
Больше похоже, что муж просто искал повод, чтоб сорваться на сыне ( внутренняя агрессия или раздражение, или обиды или еще что)
↩ Реакція на відповідь № 385466 для Ірина Миколенко
Конфлікт виник не через самі гроші, а через те, що син забув, через те, що потрібно було нагадати йому про це. Але остаточно розізлився, коли син пішов, чоловік це сприйняв як неповагу. Зазвичай я винна у всьому, що відбувається в домі та житті. Зламався кран - я. Син не так відповів чи щось зробив не те, що він очікував - теж я. Син ніколи й не просив у нього гроші, це відбулося вперше, і то випадково. Завжди я йому їх даю. Принциповий завжди був і завжди сприймає лише свою думку як єдину вірну. Фінансового бюджету в сім'ї немає. Є мої гроші і гроші чоловіка. Мої гроші йдуть на їжу, покупки для дому, лікарню, аптеку, школу. Гроші чоловіка на його справу, накопичення і іноді на якісь покупки пов'язані з машиною. З моїх родичів не знає ніхто. А так знає його мама, бо живе з нами в одному дворі. Але вона обрала тактику не вмішуватись, хоч і визнає, що її син вчиняє неправильно. Привід для конфлікту може виникнути будь з чого, не сподобалась приготовлена мною їжа, не так відповіла, щось не зробила, все завжди зводиться до того, що я якась не така, що йому завжди потрібно мене виховувати і т.д.
"Привід для конфлікту може виникнути будь з чого, не сподобалась приготовлена мною їжа, не так відповіла, щось не зробила, все завжди зводиться до того, що я якась не така, що йому завжди потрібно мене виховувати і т.д." - так может, стоит подумать о разводе?
Вы счастливы с ним?
Вы его любите?
Что вас с ним держит - семья?
(Если из за сына - так сын уже вырос - и сына отец явно не уважает...)
Или боитесь что скажут люди?
Или что идти жить не куда будет с сыном?
Если женщина все время виновата - то откуда ж там будет уважение...
Есть же и другие мужчины в этом мире - а не только ваш муж.
Есть мужчины которые уважают женщину, считаются с ее мнением и ценят ее.
Но решать конечно вам.
Таким людям как ваш муж, всегда будет что то не нравится. ( психотип такой)
И смотрите он в вашей семье - живет только своими интересами - только его дела, работа машина...
А вас там как будто и нет... не вас, не сына... может поэтому и раздражается - так как, вы ему и не интересны по факту.
Хорошо, что у вас есть свои деньги - потому что иначе б, ситуация была б, еще сложнее для вас.
А его мать не вмешивается - ну так многие люди делают родственники не вмешиваются ( им так удобнее да) увы...
"Конфлікт виник не через самі гроші, а через те, що син забув, через те, що потрібно було нагадати йому про це." - то есть в его искаженном понимании - человек не имеет право забыть?
Все как робот должен помнить?
А он сам все помнит? Никогда не забывает?
Он не дает другим людям право на ошибку - и именно близким людям.
Я не знаю, как он общается с людьми на работе. (Но там наверняка поблажки им делает).
А вас загнал в жесткие правила - и заставляет им следовать.
Держит в постоянном напряжении и стрессе - вас и ребенка.
Вот что он делает - и не капли жалости к вам.
Такие люди - обычно с двойными стандартами - себе разрешают все - а другим запрещают.
"що я якась не така, що йому завжди потрібно мене виховувати і т.д." - и еще, вы же не маленькая девочка, чтоб вас воспитывать!
Он ваш муж, а не отец!
Осознаете это?
Вам конечно, на психотерапию не помешало бы - чтоб лучше разобраться в себе - и чего вы хотите?
Чтоб про себя вспомнить.
Потому что ощущение, что вы в этом браке - полностью забыли про себя...
Все как надо мужу...
Но не вам...
Ірина Гуральчук
психолог
Психолог більше не активний на сайті
Доброго дня. З Вашого опису чую, що Ви опинилися в непростій для себе ситуації, коли накипіло багато невдоволення — щодо ситуації, яку Ви описали, і щодо того, як складаються відносини в сім'ї взагалі; і мають місце сумніви щодо того, як діяти далі.
Як Ви вважаєте, чи може Ваш чоловік справді почуватися зневаженим і знеціненим безпосередньо в описаній ситуації та, можливо, в інші моменти вашого сімейного життя?
Коли Ви запитуєте:
цитата:
Чи це можливо я щось не так роблю?Я дійсно хочу розібратися
— я припускаю, що Ви вмотивовані аналізувати свій вплив на ситуацію, що склалась.
Уточніть, будь ласка, що цінного для Вас в стосунках з чоловіком? За що Ви його поважаєте?
Здравствуйте. Речь конечно в вашей истории не про сто гривен. А про устойчивую модель отношений, где есть принижение, грубые слова, игнор и контроль.
Как вы думаете, когда партнёр позволяет себе называть ребёнка и вас тупыми, уходит из дома в знак наказания и одновременно держит финансы отдельно , про что это?
Финансовое и психологическое насилие часто выглядит завуалированно, как будто это воспитание или забота. У вас уже есть два отдельных кошелька и фактически ваш вклад обесценивается.
Важно помнить: ребёнок учится не из слов, а из примера. Если он видит, что отец принижает маму , а мама терпит, то какую модель он унесёт с собой во взрослую жизнь? То, что вы уже задаётесь вопросами и ищете ответы это шаг к разрыву этого круга.
Выводы, конечно, делать вам и вопрос не в том, что вы делаете что-то не так, а в том, что ваш муж не готов строить равноправный диалог. И это его зона ответственности, а не ваша. Захочет он это менять неизвестно. А вот вы можете уже сейчас для себя решить, что для вас важно в семейных отношениях и для вашего сына.
↩ Реакція на відповідь № 385470 для Ірина Гуральчук
Зневаженою та знеціненою себе почуваю скоріше я, бо мені постійно говорять, що я ніхто, і якби не він, то нічого б доброго з мене не було. Я ніколи не говорила за всі роки життя до нього в зневажливому тоні, жодного разу не обізвала його. Що цінного? Я не знаю, я вже багато разів задавала собі це питання, але відповісти не можу. На думку спадають лише випадки, коли він щось купив, тобто матеріальне. А в плані підтримки, розуміння не можу сказати що воно є. Він дуже багато часу приділяє роботі, вихідних немає зовсім. Коли вдома, то думками теж в роботі. Він вважає, що таким чином проявляє турботу про наше майбутнє. І я цьому рада, але ж сину потрібен батько, а мені чоловік.
Це вперше за 13 років спільного життя він поїхав на ніч з дому і я навіть не знаю чи приїде він ночувати додому. Бо закриваючи двері сказав, що не може поруч з нами знаходитись, що ми не цінуємо те, що він робить для нас, багато працює і послав прямим текстом.
Як можна зрозуміти з вашого опису ситуації, чоловік виріс людиною, для якої доступна усього одна функція - ЗАРОБЛЯТИ матеріальні блага і ВИМАГАТИ за це визнання, вдячності і покори від рідних(!)
Усі інші здібності і прояви просто людяної, чоловічої та батьківської позиції йому поки що або взагалі недоступні(!)
Вина це його чи біда? Скоріше, біда. Напевно, він прийшов у доросле життя з викривленими уявленнями внаслідок браку прийнятного досвіду. А, можливо, з надлишком нікчемного досвіду, отриманого у своїй батьківській родині.
Образи, знецінення, ігнорування, погрози та усе інше, з чим ви стикаєтесь уже не один рік, говорять про укорінення вглиб його психіки та характеру спотворених переконань та поганих способів поведінки.
За ними стоять його потреби. До речі, дуже обмежені потреби, про які я згадував вище. Тобто маємо приклад обмеження, обмеження і ще раз обмеження бути чоловіком для вас і розсудливим та люблячим батьком для сина.
Це і буде відповіддю на ваше питання
цитата:
Чому він так себе поводить?
Далі вже визначатись вам. Сценарій подальших подій вже вгадується далеко наперед. Якщо його не змінювати, буде те, що і зараз.
А якщо змінювати, то в який спосіб?
Чи народиться у чоловіка бажання замислитись над прикрим перебігом подій та його власним внеском - питання відкрите.
Одне, в чому я переконаний, партнер у парі ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ доносити іншому своє бачення, коли той вчиняє погано(!) Внаслідок чого з'являється привід для розмови про те, що і як відбувається, хто і що при цьому відчуває, шукаються варіанти для покращення. Зрештою стосунки поглиблюються, близькі люди стають ще ближчими одне одному.
Доволі часто пари звертаються по допомогу до людини з нейтральною позициією, тобто до психолога. Між іншим, зустрічі з фахівцем частіше проходять онлайн.
↩ Реакція на відповідь № 385474 для Володимир Анатолійович
Він не сприймає того, що йому говорять. Він впевнений у своїй правоті, вчора я йому сказала про те, що відчуває дитина що відчуваю я коли він так себе поводить. На даний момент після цього повний ігнор і мовчанка в мій бік, відмова від їжі, яку я готую. В бік сина також ігнор
Він не сприймає того, що йому говорять. Він впевнений у своїй правоті, вчора я йому сказала про те, що відчуває дитина що відчуваю я коли він так себе поводить. На даний момент після цього повний ігнор і мовчанка в мій бік, відмова від їжі, яку я готую. В бік сина також ігнор
Ну так це і є болісний прояв його реакції. Наївним буде очікувати миттєвих змін і повної злагоди у взаєминах вже з наступного дня. Базові "налаштування" змінюються з великим скрипом. І то - за наявності бажання змінювати.
Пока вы будете играть по его правилам - пока так все и будет.
Вы даже после конфликта пытаетесь ему угодить?
Зачем? Он же не справедливо поступил с сыном и вами - а не вы!
Таким способом вы - ему транслируете - "поступай с нами и дальше так - не уважай, командуй нами - ты прав!"
( хотя он в корне не прав)
Вам наоборот, надо тактику поменять - хотя бы раз за столько лет - и действовать по другому
( не так как всегда вы и он привыкли)
Чтоб сломать этот деструктивный сценарий - где он чувствует что он прав - а вы подчиняетесь.
Не хочет есть - не надо - пусть не ест. Его выбор - а не ваш.
Не берите тут за его обиду - ответственность ( он реагирует как маленький мальчик - которого обидели. Притом что сам всех пообежал.)
А ваша задача научится реагировать по взрослому и зрелому.
Может тогда, и он по другому начнет реагировать.
( хотя не факт - слишком давно он в этой модели живет)
Проголодается сам поест, или сходит к маме она накормит ( вы ж вместе живете)
Или сам себе приготовит - может хоть ценить начнет ваш вклад в семью!
А то только свой вклад ценит - зарабатывание денег. ( чем манипулирует вовсю)
Он же сейчас своей обидой манипулирует вами - а вы ведетесь...
Тут еще в вашей реакции дело - вы ведетесь на это все. ( на его провокации)
Может боитесь, что денег перестанет давать или еще что...
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 385479 для Ірина Миколенко
Він не дає мені грошей) дуже рідко, якщо декілька разів буду просити
"Він не дає мені грошей) дуже рідко, якщо декілька разів буду просити" - вы очень сильно не уважаете себя...
Вам надо пересматривать мнение на себя и о себе. ( желательно с психологом)
Как-то грустно все это читать. Вы описываете классический абьюз, где много психологического насилия. И хочется спросить вас, а за что вы держитесь в этих отношениях?
Вы пишите муж думает про ваше будущее. А какое будущее с таким мужем? Как вы видите себя с ним в старости? Что сын видит от отца хорошего? Какой пример отношений?
Вы спрашиваете, что вы не так делаете? Ответ неприятный будет очень наверно. Но вы не любите и не уважаете себя, соглашаясь на такие отношения. И это очень грустно, правда.
Я бы очень рекомендовала вам работать с психологом, чтобы начать больше себя ценить и любить.
А вы работаете?
Насколько вы финансово зависите от мужа?
А что вы сами думаете с этим всем делать?Как вы сами видите, в чём суть конфликта? Варианты действий?
Что бы вы хотели получить от психологов прямо сейчас , поддержку, советы по конкретным фразам, или понимание, как лучше действовать с сыном и мужем?
Шаг за шагом всё получится. Даже маленькие изменения в вашей позиции и реакции постепенно могут изменить общую атмосферу в семье.
↩ Реакція на відповідь № 385483 для Валентина Михайловна
Так, я працюю в школі вчителем. Всі свої покупки та їжу додому, а також повсякденні витрати на дитину та дім я оплачую сама
Ірина Гуральчук
психолог
Психолог більше не активний на сайті
Дякую Вам за відповідь, ці деталі проливають світло на ситуацію.
Ось що можна побачити зі сторони, спираючись на Ваш опис:
Ви бачите цінність в чоловікові тільки коли він щось купує, тобто тільки в його матеріальному вкладі.
Коли виникає непорозуміння щодо грошей (навіть 100 позичених сину гривень) — чоловік проявляє грубість до сина і до Вас (можливо, з претензією, що Ви так його виховали), оскільки, припускаю, в такі моменти він втрачає контроль над єдиним, що Ви цінували — коли перестає отримувати повагу та цінування за свій фінансовий вклад.
Відчувається, що накопичилося багато невдоволення — адже чимало Ваших потреб і очікувань не задовольняється, і, ймовірно, чоловік почувається так само. Різниця в тому, що Ви своє невдоволення, мабуть, стримуєте, а він — не справляється і грубить. Питання, чи є бажання вибудовувати конструктивний діалог - з його боку і з Вашого боку.
Зараз, наскільки я зрозуміла, між Вами і чоловіком дистанція з наступними проявами: Ви відчуваєте образу і невдоволення, а також почуття несправедливості через його грубість до сина і до Вас, він почувається знеціненим і зневаженим та ігнорує Вас і Ваше піклування.
Чи можете сформулювати, чого б Вам хотілося зараз: від чоловіка? Від стосунків? В якому напрямку хотілося б рухатися, як відчуваєте?
Ви запитуєте, чому він так поводиться: питання, чи готові Ви його особисто про це запитувати, слухати і чути?
↩ Реакція на відповідь № 385487 для Валентина Михайловна
Я не замислювалася над цим, просто думаю, що він не зміниться це точно, а я буду завжди підлаштовуватись бо інакше ми мабуть не будемо разом, оскільки всі слова мої сприймаються як непокора, як ніби я його ворог, а не партнер. І ще ніби він постійно змагається зі мною, наче я не дружина, а суперник йому.
Доброго дня!
У чоловіка є труднощі з саморегуляцією, він не вміє втримати сильні емоції і прожити їх без шкоди для інших. Коли виникає напруга, він реагує спалахом гніву, образами або ігнором, перекладаючи відповідальність на вас або сина. Поки ви шукаєте, що саме робите не так, залишається ілюзія контролю- якщо винна я, значить я можу змінитися, і тоді стане легше. Але це ілюзія.
Ваша цінність не залежить від його реакції, і якщо ви приймете і побачите, що проблема не у вас, а у вашого чоловіка, тоді питання змінюється, воно вже не про те, як підлаштуватися, а про те, чи готові ви далі жити в ситуації, де з вас постійно знецінюють, роблять винною і відповідальною, навіть за те що вас не стосується, і що ви самі хочете робити з цим досвідом.
" просто думаю, що він не зміниться це точно, а я буду завжди підлаштовуватись бо інакше ми мабуть не будемо разом"
так а зачем ему меняться - когда вы и так полностью под его нужды и желания подстроились максимально?
( с вашей истории это заметно)
Ему смысла нет меняться ... его и так все вполне устраивает
Единственное его не устраивает, что вы иногда с ним не согласны, и что смеете ему перечить ( иногда)
Он в вас видит проблему - в вашем не согласии на его желания, а не в себе.
Для себя он - Ок.
Доповнення від автора питання·
Хотіла б навчитися сприймати все не в свій бік, розуміти, що я дійсно роблю правильно коли захищаю в таких випадках сина (в розмові наодинці). На розлучення я навряд наважусь, хоча в своїй голові прокручувала цей сценарій.
То есть как жить в эмоциональном насилии не чувствуя ничего и зная, что вы правы?
Запрос на как стать роботом.
А почему не решитесь на развод?
Вам 33, сына няньчить не надо уже.
Вы правда готовы прожить еще несколько десятков лет своей единственной! жизни в таких отношениях?
"Хотіла б навчитися сприймати все не в свій бік" - ваши родители похожи на мужа?
Тоже властные и эгоистичные?
Такая подстройка тотальная - просто так сама по себе не берется из неоткуда.
"розуміти, що я дійсно роблю правильно коли захищаю в таких випадках сина (в розмові наодинці). " -
правильно, а он вам пытается внушить, что вы не правы - так?
И вы почти в это верите?
А в чем он прав тогда?
Что вы делаете не правильно?
То есть сын виноват? А не муж виноват?
Муж прав?
( видите как он на вас влияет капитально - манипулятор)
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 385511 для Ірина Миколенко
В мене мама скоріше схожа за характером на чоловіка. Так постійно каже, що я нічого не розумію, і що він все робить правильно.
Мой вам совет - найдите психолога! Потому что сами не выпутаетесь из этого морока...
Вы вроде не глупая женщина, сами многое признаете, но отступаете назад... перестаете верить себе и фактам!
Потому что вам тяжело против их двоих выстаивать ( раз они так похожи - и еще ваша мать на его стороне!)
Парадокс его мать - вас понимает. А ваша родная мать - перешла на его сторону.
Вместо того, чтоб вас защитить!
Но неудивительно, раз они оба с замашками тирана то... подобное к подобному.
( плюс вторичные выгоды)
А они типа самые умные да... и все за всех лучше знают...
Тут еще, такой фактор играет большую роль -
вы когда с ним наедине - то скорее всего, впадаете в состояние как в детстве - с мамой психологически.
Когда она над вами доминировала - а вам ребенку было сложно ей сопротивляться...
И вот теперь, и мужу сложно сопротивляться... даже если он не прав, и вы это знаете...
Но отпор тяжело давать ему... так как, навыка такого просто нет... ( не сформирован, или деформирован)
Правильно? Подобное ощущаете?
Вітаю, пані!
Дякую за довіру та сміливість розповісти про свій біль. Ситуація в родині для вас незрозуміла: чому чоловік так реагує. Я сформулюю свої гіпотези щодо того, що відбувається. Та це може до вас не мати ніякого відношення.
Ваша родина може переживати кризу через підлітковий вік сина, який дорослішає, його тіло стає сексуальним. Іноді батько сприймає сина як конкурента, несвідомо боїться втратити свої позиції, втратити контроль та владу. Чоловік відчуває, що на зміну вже підростає нове покоління, його може лякати зрілість, втрата безпечності юності. Вік бере своє, тіло може змінюватися, хворіти і це дратує, викликає заздрість до молодого покоління.
Чоловік може відчувати ревнощі до сина, особливо якщо між подружжям проблеми сексуального характеру та не має емоційної близькості. Якщо чоловік відчуває себе окремо проти пари мама-син.
Ви можете проаналізувати свої стосунки з сином та чоловіком:
- чи немає між вами та сином коаліції проти чоловіка і батька?
- подумайте, хто до вас ближче і важливіше: син чи чоловік? В нормі чоловік має бути на першому місці, потім діти. Якщо протистояння присутнє, то важливо зайняти нейтральну позицію, не займати нічию сторону. Вірити, що син-підліток зможе сам відстояти себе і свої кордони з батьком. Це піде йому на користь у дорослому житті, щоб мати впевненість зайняти достойне місце у соціумі. Розглядайте конфлікт з батьком як тренінг комунікаційний і конкурентних навичок. Син має стати чоловіком, який захищає жінку, а не навпаки. Розвивайте віру в те, що син впорається, як би йому не було важко поряд з батьком.
Також важливо звернути увагу на такі моменти:
- чи обговорюєте ви з чоловіком, коли він доброму гуморі, виховання сина? Коли конфлікт у розпалі, краще своє невдоволення не виказувати, це тільки підсилює проблеми.
- чи проводите ви час вдвох з чоловіком достатньо часу, чи є у вас задоволення на двох?
Можна проаналізувати батьківську родину чоловіка. Чи не повторюється сімейний сценарій в вашій родині? Чи не було конкуренції між вашим чоловіком та його братами сестрами за батьківську увагу та любов?
Що повторюється з вашої батьківської родини: для вас важливо захищати сина – чи достатньо захисту було у вас в дитинстві?
Родинні сценарії краще проаналізувати зі спеціалістом. А також можна обговорювати дитячі спогади, коли ви збираєтеся втрьох, дивитися фото з минулого і проводити аналогії з поточним життям, шукати те, що повторюється тут і зараз, чим ви схожі на батьків, чим відрізняєтеся, які конфліктні ситуації проживаються знов.
Ваш чоловік може зараз проживати особистісну кризу. Наприклад, якщо він невдоволений своєю самореалізацією, або його плани на життя та розвиток не здійснилися. Тут ви йому не допоможете. Він має пройти цю кризу самостійно. Він знайде свій шлях, піде вперед. І тоді можна буде налаштовувати стосунки в парі. Людина, яка не задоволена собою, не здатна будувати повноцінні стосунки. Замість того, щоб вкладатися в свій розвиток, енергія зливається через гнів на рідних. Тому краще залишити його в спокої і займатися своїм життям, розвитком.
Поспішати з розлученням не рекомендую. Проаналізуйте сімейну систему, розподіл ролей, позбавтеся коаліцій, розділіть дитячу та батьківську систему, розбирайте конфліктні ситуації, коли ви з чоловіком в спокійному стані, організуйте відпочинок з чоловіком, щоб у вас було задоволення та приємні моменти як ресурс пари.
Сподіваюся мої роздуми стануть для вас корисним. Успіхів у сімейному житті! Запрошую на консультацію, разом ми швидше віднайдемо шлях до налагодження стосунків.
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 385513 для Ірина Миколенко
Ні, моя мама не переходила ні на чию сторону. Вона взагалі нічого не знає. Я просто кажу, що в них схожі характери
Ірина Гуральчук
психолог
Психолог більше не активний на сайті
цитата:
Хотіла б навчитися сприймати все не в свій бік, розуміти, що я дійсно роблю правильно коли захищаю в таких випадках сина (в розмові наодинці)
Що перешкоджає цьому, як думаєте?
Що, наприклад, заважає сприймати прояви чоловіка не в свій бік? І як Ви б хотіли сприймати це, як що?
Що заважає розуміти, що Ви дійсно робите правильно, коли захищаєте в таких випадках сина? Що саме в цьому процесі викликає сумніви?
Доповнення від автора питання·
Щиро дякую всім за відповіді та запитання. На продовження моєї історії: сьогодні 3 день, як чоловік не їсть те, що я готую, повний ігнор. І як виявилось в той вечір, коли відбувся конфлікт, він поїхав, сказавши фразу, що він не може знаходитись вдома, йому гидко, пославши нас із сином. Та насправді він і так би їхав, навіть якби все було добре, бо їхав по справах за документами. А зробив так, ніби це ми винні в тому, що він їде з дому. Це маніпуляції з його боку чи що це? Він говоре ніби син проявив неповагу до нього, коли вийшов з кімнати, а така поведінка це повага з його боку?
Запомните - манипуляторы - всегда и все делают - только из своей выгоды!
И умеют это все красиво обставить - так как им нужно или выгодно!
Ему выгодно вас виноватой сделать - чтоб за счет вас самоутверждаться ( сливать весь свой негатив, тешить свое самолюбие )
И самое главное, через вину очень хорошо - управлять другими людьми!
Иначе, если вы не будете чувствовать вину - вы не будете такой податливой и уступчивой перед ним понимаете?
А вина ваше болевое место ( еще с детства) на которое он инстинктивно и давит.
"Це маніпуляції з його боку чи що це? Він говоре ніби син проявив неповагу до нього, коли вийшов з кімнати, а така поведінка це повага з його боку?" - а как сами считаете?
Удивительно, что делает с людьми вина. Она лишает опоры, блокирует чувства и логику.
Даже получив десятки объяснений от психологов, вы всё равно сомневаетесь и не решаетесь сделать шаг, чтобы уберечь себя и сына от этого деструктивного круга.
Ваши ощущения не враги, а подсказки. И если они сигнализируют об опасности, это стоит услышать. С уважением.
Ви задаєте питання, направлені на те, щоб зрозуміти, що означає така поведінка чоловіка:
цитата:
Це маніпуляції з його боку чи що це? Він говоре ніби син проявив неповагу до нього, коли вийшов з кімнати, а така поведінка це повага з його боку?
Можете поділитися, а як саме Ви почуваєтесь, коли чоловік так себе поводить?
Що думаєте про таку його поведінку?
Що Ви хотіли б для себе вирішити?
Додам, відчувається деякий дисонанс. Ви начебто шукаєте підтвердження від психологів, чи така поведінка чоловіка не є проявом неповаги саме з його боку. І в той же час, майже не надаєте зворотній зв'язок щодо тих припущень, які роблять фахівці в напрямку інтерпретації поведінки Вашого чоловіка. Ви наче так і залишаєтеся з відкритими питаннями, не зважаючи на те, що Вам відповідають. Як думаєте, чому так відбувається? Як Ви це бачите?
Можливо, є ще якісь моменти, які слід враховувати, щоб допомогти Вам краще розібратися в ситуації? як думаєте, що це могло б бути? Чи готові поділитися тим, що ще турбує зараз, якщо є такі питання?
↩ Реакція на відповідь № 385547 для Ірина Гуральчук
Мені неприємно, коли він так себе поводить. Але водночас іноді накривають сумніви, щодо того, чи могла я якось передбачити цю ситуацію і вплинути на неї. І тоді, можливо цього б не було. Така поведінка від нього для мене вже є звичною, оскільки було багато таких ситуацій. Вони не часто відбуваються, але за 13 років були. Раніше я реагувала дуже емоційно, впадала в депресію, іноді ігнор з його боку продовжувався тижнями. І весь цей час я копалася в собі, аналізувала все, прокручувала, намагалася залагодити все, в мене порушувався сон, я прокидалася серед ночі і до ранку не спала. Не могла нічого робити, просто була емоційно виснажена. Зараз я вже так не реагую, ніби включилася якась захисна реакція організму. Так, мені неприємно, боляче, я переживаю. Іноді прокидаюся вночі, бо нервую. Але більше не вмовляю, не бігаю за ним, не допитуюсь нічого. Бо вважаю, що на даний момент весь конфлікт виник через дрібницю, це не така вагома причина, щоб аж так себе поводити і ображатимя, що його не поважають. Я б хотіла для себе підтвердити, що я дійсно вчиняю правильно, як мама, що захищаю сина від несправедливих звинувачень та докорів з боку батька. Бо ж чоловік мені постійно говорить, що це неправильно, бо так він ніби виховується чоловіком, ну що треба бути з ним строгішим і все в такому плані.
"Я б хотіла для себе підтвердити, що я дійсно вчиняю правильно, як мама, що захищаю сина від несправедливих звинувачень та докорів з боку батька. Бо ж чоловік мені постійно говорить, що це неправильно, бо так він ніби виховується чоловіком, ну що треба бути з ним строгішим і все в такому плані." - а ваш муж не может ошибаться?
Вообщето людям свойственно ошибаться.
Больше скажу - все ошибаются. Нет таких людей, которые никогда, и не в чем не ошибались.
"Мені неприємно, коли він так себе поводить. Але водночас іноді накривають сумніви, щодо того, чи могла я якось передбачити цю ситуацію і вплинути на неї. І тоді, можливо цього б не було. " - чего не было его обмана и манипуляций?
Так вы ж сами подтверждаете - что это бывает регулярно и уже много раз такое было!
"Така поведінка від нього для мене вже є звичною, оскільки було багато таких ситуацій. Вони не часто відбуваються, але за 13 років були."
Знаете что происходит - вы пытаетесь закрыть глаза на это все... ( тот кошмар что у вас твориться в семье)
Типа не вижу... типа все нормально...
Но вы занимаетесь самообманом... а все потому что, вам больно признавать ТАКУЮ ПРАВДУ и про него, и про себя.
Про него, что он годами вами играл и обманывал... использовал... манипулировал... унижал... командовал вами.
А про себя... что покорно все это терпели... наивно... не пойми ради чего вообще... ради картинки семьи видимо... ну и вторичных выгод.
А если все это признать вам, и не закрывать глаза на его обман - то придется признать много чего не приятного... и придется, многое менять в своей жизни - а этого вам или не хочется, или не выгодно (по своему).
Но дело ваше - выбор ваш с кем жить и как жить.
Не один психолог - за вас выбор не сделает!
( извините за резкость)
Ваш запрос выглядит как - я вижу, что плохо, и я себя чувствую плохо, но хочу, чтобы мне сказали, что я все правильно делаю и научили, как жить в этом плохо, где я нервничаю, плохо сплю, не счастлива.
И знаете, хочется правда поддержать вас, много грусти, что вы так живете, а вы еще такая молодая. Но писать вам неправду и утешать, помогать закрывать и дальше на все глаза, как-то странно было бы.
Вы всеми силами пытаетесь убедить себя, что муж хороший и думает про будущее, а правда в том, что он думает про себя. И никому, кроме мужа в семье не хорошо. И сын видит пример уставшей, несчастливой мамы и вечно недовольного отца, который и сына гнобит, и вас.
Если вы решитесь пойти к психологу и ходить на терапию достаточно долго, то вы, скорее всего, выберете себя и счастливую жизнь, но без мужа. Потому что жить с человеком, который так ведет себя, мало кто захочет, когда будет понимать, что достоин лучшего, хочет других отношений и ценит себя. Терапия не научит вас терпеть и закрывать глаза, она научит вас выбирать себя и ценить себя.
Выбирать, как жить, конечно же вам. Но помните, что за каждый выбор своя цена, которую вы платите. И важно просто понимать эту цену и быть готовой ее платить.
Вам неприємно і боляче, Ви сумніваєтеся, чи могли Ви якось відвернути конфлікт, чи щось від Вас залежало, що Ви для цього могли б зробити, Вам бракує впевненості щодо того, чи правильно Ви вчиняєте щодо захисту сина від докорів батька.
Відповім, що однозначно — інакше Ви не могли, і в цій ситуації, і всі роки сімейного життя. Ви робили те, що могли в тих умовах, в яких Ви перебували, з тими знаннями, вміннями, навичками, з тим баченням себе, чоловіка, відносин, які у Вас були. Тут, вважаю, Вам немає за що собі докоряти. Зроблене зроблено. І як наслідок є певна ситуація, певне становище тут і зараз.
Питання — як, чому, і для чого Ви прагнете діяти далі? Що Вам під силу зараз, що від Вас залежить зараз, на що Ви можете вплинути зараз і надалі?
Щодо правильності Вашої поведінки в плані захисту сина від докорів: тут важливо зрозуміти, що є саме для Вас правильним. На які цінності і потреби орієнтуєтеся. З яким наміром Ви захищаєте сина від докорів батька?
Невпевненість в цьому наштовхує на думку, що у цьому процесі Ви з якогось боку не цілком слідуєте своїм переконанням, щось важливе для себе порушуєте. Що це могло б бути, як вважаєте? Чому в такій ситуації може бути неправильно захищати сина від докорів його батька?
цитата:
Бо ж чоловік мені постійно говорить, що це неправильно, бо так він ніби виховується чоловіком, ну що треба бути з ним строгішим і все в такому плані
Як Ви вважаєте, що Ваш чоловік вкладає в поняття "бути строгішим, щоб син виховувався чоловіком"? І що Ви про це думаєте?
