Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Вікторія Василівна Коханська
Вікторія Василівна Коханська 5 хвилин тому: «Вітаю, Hanna На мій погляд ви вже почали це робити: пішли зі стосунків в яких було "голодно", не пішли у стосунки в яких вас не обирають, починаєте бачити свої бажання та вподоб»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 6 годин тому: «Вам коллеги уже многое написали. Хочу добавить, что Вашу проблему можно решить с помощью психолога, работающего в интегративном подходе. Главное, чтобы с ним установился психолог»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 13 годин тому: «Доброго вечора. Згодна з колегою. Тому починаю одразу з того, що, як на мене, може допомогти зосередитися на основному у Вашому запиті. Ви пишете "Я замечаю у себя паттерны скрыт»
Питання від: Іра Вік: 23

Я не розумію коли я права, а коли ні

Добрий день! Вчора сталась ситуація, що я не захотіла поділитися своєю вечерею з мамою. (Для контексту: інша їжа в холодильнику була, але я не можу її їсти через здоров’я. Мама також так пізно не вечеряє ніколи. І я просто хотіла зʼїсти ту порцію, яку собі приготувала)
Але мама образилась. Також вона розповіла це все бабусі, і та подзвонила, щоб посварити мене. І так відбувається завжди.

Коли я кажу мамі ні, наприклад, «я не хочу щоб ти мене зараз обіймала» вона ображається і на декілька днів перестає взагалі обіймати та ходить ображена. Якщо чесно, в цій ситуації я очікую того самого. Я очікую, що вона мені скаже, що не буде ділитись зі мною їжею, яку купила.

Мене це дратує. Я ніби повернулась у дитинство. І зараз я розумію, що мені простіше було б просто поділитись, щоб уникнути цього всього.

Я навіть не розумію чи я дійсно не права в цій ситуації, чи я погано поступила, що не поділилась.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доброго ранку, Іро!
цитата:
Я НЕ РОЗУМІЮ КОЛИ Я ПРАВА, А КОЛИ НІ

Тобто є невизначеність і бажання спертись на думку авторитетної особи. Звісно, така реакція більше притаманна дітям, у яких ще тільки формується уявлення про себе - свої смаки, погляди, переконання, цінності тощо.

Батьки та люди з оточнення на це активно впливають, як от, наприклад, ваші мама і з її подачі бабуся. Проте, згодом мають оформитись ваші внутрішні опори авторитетної особи для себе, яка вчиняє у відповідності до власних бажань і потреб, не завдаючи навмисно шкоди іншим.

Виходячи з цих міркувань запитаю, чи мали ви ПРАВО
цитата:
Вчора сталась ситуація, що я не захотіла поділитися своєю вечерею з мамою. (Для контексту: інша їжа в холодильнику була, але я не можу її їсти через здоров’я. Мама також так пізно не вечеряє ніколи. І я просто хотіла зʼїсти ту порцію, яку собі приготувала)
зробити так, як бажали?

цитата:
Але мама образилась.

А ваша мама мала право образитись, якщо, ймовірно, вона своє право цінує вище за ваше?
То чи доречно в такому випадку вести мову щодо правоти? Очевидно, маємо справу з категоріями більш глибокими і значущими.

цитата:
Також вона розповіла це все бабусі, і та подзвонила, щоб посварити мене. І так відбувається завжди.

Коли мама подібним чином робить завжди, то чого вона зрештою прагне, сварячи вас? Може, добивається вашої покори? Слухняності, ніби ще не вийшла з ролі вихователя маленької донечки, яка ще нічого в цьому житті не розуміє?
Натомість, ваше дитинство залишилось в минулому. Чи не так?

цитата:
Мене це дратує. Я ніби повернулась у дитинство. І зараз я розумію, що мені простіше було б просто поділитись, щоб уникнути цього всього.

Іноді уникати конфронтації, свідомого обстоювання власних потреб і переконань, тобто психологічних кордонів, тільки заохочує агресора. Вам так не здається?
Тож, напевно, на порядку денному стоїть питання набагато важливіше, ніж правота. Це проблема сепарації, мета якого полягає у розбудові себе як самодостатньої і в хорошому розумінні слова автономної особистості.

Аби цей процес відбувся екологічно, варто попрацювати з психологом, що я вам наполегливо раджу.

Відредаговано автором 04-09-2025 10:50:22

Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 384734 для Володимир Анатолійович

Дякую за відповідь! Підкажіть, які кроки можливо зробити самостійно, щоб сепаруватись?
цитата:
Підкажіть, які кроки можливо зробити самостійно, щоб сепаруватись?

Наскільки це можливо, бути вірною собі(!)
Доносити мамі і бабусі свої почуття, пов'язучи їх з діями близьких. Наполегливо просити поважати ваші права, бажання та потреби. І домовлятись про співіснування на основі взаємної поваги.
...
Вітаю, Іро!
Що ви відчуваєте коли мама ображається?
цитата:
Мене це дратує. Я ніби повернулась у дитинство. І зараз я розумію, що мені простіше було б просто поділитись, щоб уникнути цього всього.

Ви опиняєтеся у почутті провини? Саме його вам непереносимо витримувати?
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 384739 для Юлія Зальотіна

Я не знаю чи це почуття провини, але мені дуже некомфортно знаходитись поруч з нею в такі моменти. Інколи я відчуваю, що я погана людина, почуваюсь сковано, некомфортно робити якісь лишні рухи, щоб мене не помітили
Дуже схоже на відчуття провини.
Чи сами ви можете його впізнавати та витримувати?
Мама це окрема особа, зі своїми реакціями. Намагайтеся відокремлювати свої почуття від почуттів мами.
Відслідковувати, чи насправді ви винні, чи то маніпуляція виною з боку іншої людини.
...
Сепарация это процесс психологического взросления. И пройти этот период одной будет невозможно. Потому что если б мама вела себя как взрослый человек и давала бы вам право на ваши желания, чувства, то вы б сепарировались вовремя. Но у нее были и есть свои причины, чтобы этого не произошло. И сейчас в ход идут манипуляции - обиды, жалобы на вас бабушке, чтобы та отчитала вас, давить на ваше чувство вины и тп. Справиться с этим самостоятельно не особо получается. Да и зачем, если быстрее и эффективнее делать это с помощью психотерапевта и его поддержки.
У меня на страничке есть два статьи на тему сепарации - думаю сможете найти там полезную информацию про то, что это, для чего и как происходит.
...
Доброго дня!

"Коли я кажу мамі ні, наприклад, «я не хочу щоб ти мене зараз обіймала» вона ображається і на декілька днів перестає взагалі обіймати та ходить ображена." - видно, что ваша мать манипулирует обидами - если что, не по ее, или если ей чтото не нравится - сразу включает режим "Обиженного" ( детская позиция)
( хотя наверняка ее чтото тоже задевает - но это не отменяет ее манипуляций - осознанно она это делает или нет - не знаю)

"Якщо чесно, в цій ситуації я очікую того самого. Я очікую, що вона мені скаже, що не буде ділитись зі мною їжею, яку купила." - ну если она так скажет, то это будет справедливо!
Потому что, вы ж не захотели делиться - и она в ответ тоже может не захотеть.

Но с другой стороны - вы и не обязаны, всегда и совсеми делится - тут тоже ваше окружение ( родственники и друзья), может на этом играть, и вызывать у вас чувство вины.
Но мне кажется это все фасад - причина ваших разногласий глубже - у вас какаято своя давняя вражда и недопонимание.
Нет близости... каждый ждет нападения... нарушаются границы и включаются манипуляции.

"Мене це дратує. Я ніби повернулась у дитинство. І зараз я розумію, що мені простіше було б просто поділитись, щоб уникнути цього всього." - убежать от чего?
От ее эмоциональных манипуляций и нападений что - "ты снова виновата ты плохая... а я всегда права, потому что я мать" - от этого?
От ее эмоционально нажима на вас, и внушения вам ( бабушку подключила ваша мама - для усиления эффекта) чтоб, снова чувства вины у вас включить.
Ваша мать в детской позиции - а не в зрелой и взрослой ( несмотря на ее возраст) и потому, и реакции такие детские у нее.
А вам видимо хочется уже автономности и самостоятельности - естественное желание - тут вопрос сепарации.
Вам совет подумать - чтоб начать жить отдельно от матери - тогда может эти все конфликты с ней - и ее влияние на вас ( чуть уменьшаться)
Ну и вам лично, подумать - может вы действительно иногда слишком резко людям отвечаете - может надо както по мягче отказывать ( хотя опять же смотря какая ситуация) - и если ваши отказы не слышат - то тогда вы делаете все правильно.
...
Доповнення від автора питання ·
Добрий вечір. Я б хотіла доповнити мій попередній допис, тому що мені складно і неприємно і ці відчуття, що я відчуваю ці дні повертають мене назад у дитинство.

Я обдумала ситуацію і сказала мамі, що насправді вона була права і мені слід було поділитись, що наступного разу я поділюся. Я старалась бути на позитиві вчора. Але до мене холодно віднеслись. Можливо, це нормально, я не знаю, тому що я вже нічого не знаю.

Вона інколи говорить до мене, але все одно я відчуваю холод, вона не підходить до мене як завжди, і її голос не такий як завжди. У мене враження, що мене ненавидять. У мене враження, що я зробила щось неймовірне погане, і що я заслуговую на таке ставлення. Бабуся теж ще зла на мене і це чутно по голосу.
Я боюсь щось сказати мамі, щоб не видатись вразливою і щоб мене не змогли задіти чимось. Тому що я навіть не зможу сказати щось у відповідь, бо я на це заслуговую.

Я завжди заздрила іншим сім’ям, в яких навіть якщо ти провинився ти міг просто підійти вибачитись без оцього відчуття, що ти найгірша людина на землі, і все, не було б цієї напруги і до тебе б ставились як завжди, а не дивились на тебе… я навіть не знаю як це описати.
Я не знаю, я просто це відчуваю, що я ніби якийсь клубок, який треба покарати таким чином.

В дитинстві я ненавиділа стояти перед нею і вибачатись. Це було жахливе відчуття. Мені було так важко. Я відчувала цю напругу постійно, відчувала що я не маю права бути поганою чи зробити щось погане. Я ненавиділа як вона дивилась на мене, ненавиділа як вона ставилась до мене навіть після того як я вибачилась. Тому що вона ніколи не ставала одразу нормальною. Я відчувала себе так некомфортно.
Співчуваю вам та вашому дитячому досвіду.
Мама та бабуся виховували вас через відчуття сорому та провини, змушуючи вас бути слухняною та зручною для них.
Це маніпуляція. Ви відчуваєте, що це не справедливо, але реакції до яких ви звикли беруть своє.
Щоб переробити реакції треба час та підтримка людини. Це можливо в індивідуальній терапії.
На сайті ви можете отримати поради, співчуття, мотивацію але вчитися витримувати важкі емоції можливо поряд з тим, хто пройшов цей шлях та може провести інших. Доки ви не навчитеся керувати емоціями, вони будуть керувати вами.

"Я обдумала ситуацію і сказала мамі, що насправді вона була права і мені слід було поділитись, що наступного разу я поділюся. Я старалась бути на позитиві вчора. Але до мене холодно віднеслись. Можливо, це нормально, я не знаю, тому що я вже нічого не знаю."

Вам складно ориентуватись, бо ваші відчуття не співпадають з реальністю, ви дезадаптовані та готові на все, щоб не відчувати себе "поганою".

Це дуже добре, що ви розумієте, що це неправильно та ви не "погана". Добре, що звертайтеся по допомогу та шукаете відповідь на свої питання. Адже, те як ви звикли контактувати в родині переноситься на контакт з іншими людьми.
Хочу вас підтримати і сказати, що ви заслуговуєте на повагу та співчуття, на любов та турботу.
...
Жаль, что вы сталкивались с таким отношением в детстве. Это больно и тяжело ребенку. Но вы уже не ребенок, а продолжаете заискивать и заслужить любовь. Это ничего не даст вам, кроме очередной боли и разочарования.
И хорошо бы уже начать сепарироваться от мамы и жить свою жизнь, а не извиняться, что не поделились едой.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 384841 для Юлія Зальотіна

Дякую вам за підтримку!
"В дитинстві я ненавиділа стояти перед нею і вибачатись. Це було жахливе відчуття. Мені було так важко. Я відчувала цю напругу постійно, відчувала що я не маю права бути поганою чи зробити щось погане." - а может вы не правильную тактику с матерью выбрали?
Может и не нужно извинятся - если человек этого не ценит!
Не ценит ваших извинений, а только пользуется этим ( позиция сверху - а ты подчиняйся - отсюда и напряжение, которое вы ощущаете - она доминирует над вами психологически - так было в детстве, и та же схема, и сейчас работает у вас с ней)

Но вы уже выросли! Может пора менять эту схему и этот сценарий?
И разрешать себе быть любой - и хорошей и плохой!
Вы имеете право быть собой - а не зажимать все в себе ( темболее это вредно для здоровья - когда все в себе зажимаешь)
и делаешь вид что, типа все нормально. ( когда совсем не нормально - не нормальная атмосфера - которую вы и чувствуете)
Вы атмосферу хотите вернуть в нормальное положение - чтоб все наладилось - но тогда, вам надо очередной раз, ломать себя - извинятся и унижаться - потому что, это уже унижение - вами играют ( вашей виной) - так может, не надо так стараться ради тех, кто ваших стараний просто не ценит! ( и не важно родственники это, или нет)
Вот тогда, это будет взрослая позиция - а не позиция ребенка ( в которой вы еще находитесь) и тем самым вредите уже себе.
Мы вам советуем - думайте о сепарации - о переезде, чтоб жить отдельно, но вы выбираете жить там, где вами манипулируют и наказывают, и не принимают целиком ( а только частично когда хорошая )
Но быть с этими людьми, и жить с ними ваш выбор ( понимаю тяжелый выбор )
Но иногда надо решить - кого я выберу себя или родственников - это и есть сепарация.
Птенци в гнездах же вылетают из гнезда - когда вырастают - а не сидят там с родителями.
Так и в нашей жизни - чем быстрее отделитесь от родителей - тем лучше, в плане социализируетесь и станете взрослой, самостоятельной личностью.
...
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.