Сьогодні я відправляюся на БЗВП. Це дуже важливий і відповідальний момент, до якого я довго готувалася, і переживання лише наростає.
Я три тижні жила на базі бригади і тренувалася з ними. І перед самою відправкою нам дозволили поїхати додому. Я обрала поїхати до свого хлопця, незважаючи на те, що дорога туди і назад в цілому зайняла 24 години. Він зустрів мене. Зазвичай він розповідає про те, що з ним сталося з моменту нашої останньої зустрічі. І от цього разу він теж казав, що в нього є історія, яку він розкаже особисто.
Він розказав, що до них доєдналася нова дівчина, молода й прикольна. Що він тепер її ментор і навчає всього. Що вона там вже якихось хлопців запрошувала на побачення. Я спитала, чи сталося з ним щось, окрім цього. На що він відповів, що це все.
Мені було дуже неприємно це чути. Я витратила дорогоцінні дні на те, щоб приїхати до нього, і почула тільки про якусь класну дівчину. Мені здалося, вона йому подобається. Спочатку я доволі холодно відреагувала, але потім вирішила про це не думати. В нього на наступний день був день народження і я не стала виясняти цей момент.
Через декілька днів я все ж таки спитала про неї. Його реакція була доволі агресивною. І наш конфлікт почав наростати. Я сказала, що якщо є хтось третій, хто йому подобається, я піду тихо і без скандалів. Але мені важливо це знати.
Він сказав, що не очікував, що я так швидко здамся. Що я його "ранила в саме серце", що я його "посилаю і принижую". Я була в шоці від його слів. Я не могла добитися від нього, що саме його принизило. Він був злий і сказав, що "краще ніякої дівчини, аніж та, що не поважає чоловіка". І що він цього не пробачить. Я присягаюся, що я щиро не зрозуміла, що я зробила не так.
Сьогодні ввечері ми маємо їхати на БЗВП. Мій моральний стан жахливий. В мене є думки про те, щоб все кинути. І гірші. Я не знаю, як мені впоратися з цим, чи їхати чи ні. Я в абсолютному розпачі і не можу робити нічого, окрім як плакати.
І я не бачу виходу.
Як мені з цим справитися?
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Что такое БЗВП?
Как давно вы в отношениях с мужчиной?
Какие у вас отношения?
Рассказ про девушку выглядит как желание вас задеть, чтобы вы ревновали. Возможно как пассивная агрессия.
Он упомянул про уважение к мужчине. У вас были разговоры на тему, что МЧ не чувствует уважения к себе?
В ситуації, яку Ви описали багато чого, наче, не прояснено чітко, і це теж може додавати пригнічення до її переживання. В описі Ви написали про розставання - це було фактично чи більше відчувається Вами так??
Стосовно Вашого стану, прикро, що напереродні важливих змін він такий складний, але це добре, що Ви плачете. Адже якщо Вам сумно чи гірко - плакати це добрий спосіб виражати і вивільняти ці почуття.
Проте, якщо можете, що конкретно змушує Вас відчувати розпач?? Бажання "все кинути" - що все? Як Ви бачите те що відбулося??
Не бачите виходу - виходу конкретно з чого? З сварки з хлопцем?? А якого вирішення Ви б хотіли, наприклад в ідеалі?? І якого наслідку найбільше боїтесь?? Це допоможе прояснити бодай крайнощі і далі можна дивитись, що цього може бути більш наближеним до реальних варіантів
Доповнення від автора питання·
Базова військова підготовка. Я контрактниця ЗСУ.
Ми конфліктували в минулому з приводу різних питань. Разом вже близько року, спілкуємося здебільшого онлайн, бо він служить.
Конфліктні ситуації у нас були доволі жорсткі, на жаль. Неодноразово було так, що дрібниця призводила до сильної сварки. І майже завжди провина на мені.
Чому він заговорив про повагу - я не знаю. Я перечитала весь діалог, але так і не зрозуміла, в чому була неповага. На мої запитання щодо цього, він не відповів.
Как много и как часто вы общаетесь вживую?
По поводу чего конфликты?
Как эти конфликты происходили? Что вы имеете в виду под жесткие?
Что ценного для вас в этих отношениях?
Доповнення від автора питання·
Десь тиждень на місяць проводили разом.
В нас були одночасно і дуже теплі стосунки, ми давно одне одного знаємо, дуже розслаблені одне з одним, постійно жартували, в нас не було моментів, коли не було про що поспілкуватися. В нас був довгий період дружнього спілкування і підтримки до початку стосунків, ми завжди казали, що в нас міцна база і історія.
Але конфлікти були сильні. З ним було легко обговорювати що завгодно, але якщо мені щось не подобалося, я ще й винувата виходила. Він майже ніколи не просив пробачення. Під час сварки міг знецінити і сказати, що я не заслуговую любові і подібні речі. Вони дуже сильно ранили.
Але незважаючи на це, ми хотіли мати спільну родину. Багато говорили про дітей, про спільне житло.
Це було з різних причин.
З нещодавніх - коли мене взяли в ЗСУ і дали мені посаду, він сказав мені, що ця посада - повна фігня (тільки там було інше слово), а от його - важлива. Коли я обурилася, він відповів, що я не вмію сприймати критику.
Посада об'єктивно важлива і не те, що він сказав.
Те, що ви описуєте це класичне знецінення. Ви розповідаєте про свої досягнення, важливу посаду, а у відповідь отримуєте "це фігня".
Чи справді ви "неправильна" чи «недостойна»? Ви людина, яка спокійно говорить про свої почуття, намагається донести думку і домовитися. Чи ви принижуєте, кидаєтеся образами?
Якщо на будь-яку вашу спробу поговорити він реагує знеціненням або критикою, це означає, що у нього спрацьовує захист. Можливо, у нього свій досвід, травми, страх визнати чужу важливість. Це його проблема, а не ваша.
Чи можна побудувати здорові стосунки з людиною, яка на будь-яке ваше досягнення реагує знеціненням? Якщо він не готовий працювати зі своїми реакціями, питання психолога більше для нього, ніж для вас.
Можна змінити формат спілкування - обдумано говорити про свої почуття, але миритися з приниженням це вже ваш вибор.
Наостанок я дійсно сказала дуже болісну річ.
Я захищалася до останнього вчора, але наслухалася, яка я жахлива, яка я паршива дівчина, що "краще ніякої, аніж така", що я його "не поважаю", бо спитала про ту дівчину.
Це було настільки боляче, що наостанок я просто сказала "так, ти правий, я не можу тебе поважати" і перервала спілкування. Бо я так більше не можу.
Доповнення від автора питання·
І ходу тепер і мучаюся цим настільки, що готова відмовитися від своєї мрії, не підписати контракт і поїхати додому просто лежати.
Що для вас важливіше ваша мрія і розвиток чи його поведінка?
З чим ви зараз не можете змиритися?
Що ви втрачаєте, залишаючись у цьому стані?
У стані сильних емоцій ми часто бачимо все "крізь емоції" й забуваємо відділяти факти від інтерпретацій. Спробуйте подивитися на ситуацію об’єктивно які факти точно відбулися, а що ваші припущення? Це допомагає повернути контроль і діяти свідомо, не витрачаючи сили на речі, які не під вашим контролем
Сложно уважать мужчину, который тебя постоянно обесценивает, говорит гадости.
И да, сказать про должность "это полная фигня", а потом еще и наехать, что не умеешь принимать критику это про хамство. Во-первых, никто не запрашивал у мужчины критику. Во-вторых, если уже на то пошло, то должности не выбирают в подобных структурах.
Ну и тот факт, что он не слышит вас, не извиняется говорит о том, что с ним не построить отношений нормальных. Он просто не знает, что это такое.
Ні. Коли ми дружили, все було прекрасно. В нас були непорозуміння, але так низько ніхто з нас не падав. Не було такої відвертої агресії і знецінення.
Чому я зараз згодна відмовитися від своєї мрії - тому що для учєбки і ЗСУ треба бути міцною, а я просто хочу залізти в ліжко і не виходити. В мене немає сил ані фізичних, ані моральних. Я не впевнена, що я вивезу учєбку і війну.
А ради чего вы отказываться хотите от мечты? Ради мужчины, который неуважительно к вам относится?
Похоже, что как приятелем с ним ок, отношения строить нет. Все, что вы описываете это то, что усилится только со временем. А если родите ребенка, то еще умножить на 10 примерно.
А как думаете, что в вас поменялось с момента, как начались любовные отношения с МЧ? В вашем ощущении самой себя, в поведении, в отстаивании границ?
Кто инициатором был изменения статуса отношений?
Доповнення від автора питання·
Ні. Заради себе. Бо я не зможу в такому стані це пройти. Це буде знущання з самої себе заради незрозуміло чого. Це неймовірно важко - жити в умовах недосипу, поганого харчування, стресів. Це важко і для сильної людини, а я в такому стані не зможу. В мене немає щирого бажання йти туди зараз, я хочу спокою.
Я беру багато провини на себе. Мені здається, що якщо б я була розумнішою, впертішою в плані своїх кордонів, то все було б інакше. Що це моя недостача жіночої мудрості винна в тому, що я в 30+ одна знову.
Давайте разберемся.
Вы пишите отказаться от своей мечты и при этом
цитата:
Це буде знущання з самої себе заради незрозуміло чого.
Вы пошли служить из каких соображений?
И, кстати, разве можно отозвать контракт или вы еще не подписали его?
По поводу женской мудрости. Что вы вкладываете в это понятие?
В 30+ одна это не так страшно, как строить отношения заведомо провальные.
Какой у вас опыт отношений?
С кем и как долго вы встречались?
Почему расставались?
Я йшла з патріотичних почуттів, спочатку був довгий шлях волонтерства, потім обрала сферу діяльності, де мої навички можуть бути корисними. Пройшла купу курсів, отримала сертифікати, обрала найкращу бригаду, отримала бригадне відношення... І три тижні прожила на рекрутингу, тренуючись на базі бригади.
Через декілька годин ми вирушаємо на БЗВП. Контракт підписується там, тобто поки що я юридично не зав'язана службою.
Мої стосунки закінчувалися здебільшого тим, що знаходився хтось кращий за мене.
То есть инициатором расставаний были мужчины?
И чем, как вы думаете, они были лучше?
Почему вы считаете, что находили лучше вас, а не мужчин вы выбирали не тех просто?
По поводу патриотических чувств, то тут вам решать, готовы ли вы рисковать своей жизнью и здоровьем, глядя на то, что происходит и как военные сами себя обеспечивают.
И почему сейчас ваши ценности и желания стали такими неважными, когда вы поругались с МЧ?
Как это связано для вас?
Доповнення від автора питання·
А скоріше за все так і є - я обирала холодних дистантних чоловіків, які не були чесними до кінця. Це перекидання провини - типовий паттерн в моїх стосунках і тривала робота з психологом не допомогла. Я думала, цього разу я обрала гідного чоловіка, бо він дуже відрізняється від інших, але фінал той самий.
В мене просто немає енергії. Я хочу закритися в собі, забратися в ліжко і лежати. В мене немає життєвих сил і бажань, окрім лежати. А БЗВП - протилежність тому.
Вы работали с психологом.
А как долго?
Это были регулярные встречи раз в неделю или какой график?
Что для себя поняли относительно того, как выбираете мужчин и строите отношения?
Вітаю.
Сумна історія. Але, я б запропонувала вам зараз бути до себе більш доброю. Й , думати про те, що в стосунках задіяні дві людини. Тому, й відповідальність за те, що стосунки не склалися, лежить на обох. Ви ж не будете заперечувати, що чоловік міг вести себе по- іншому. І, можливо, тоді все й досі було б гаразд. Хоча, хто зна, може те, що сталося дозволить Вам відчинити « нові двері «.
Що стосується:
«Я йшла з патріотичних почуттів», ви впевнені, що то було ВАШЕ рішення? І що ви його прийняли не для того, щоб сподобатись чоловіку, бути до нього ближче?
Бо, зазвичай, якщо людина дійсно чогось дуже хоче, це додає їй сил. Тобто, ваше бажання служити повинно було повернути « життєви сили», а цього не сталося.
Якщо відносин з цим чоловіком немає, тоді навіщо підписувати контракт?
«Я думала, цього разу я обрала гідного чоловіка, бо він дуже відрізняється від інших, але фінал той самий.»
Знайшовся» хтось кращий за « вас?
Завжди знаходиться людина ( дівчина), яка краще, якій можна, яка заслуговує? А ви? Чого заслуговуєте ви? Вам можна бути щасливою? Чи вам щось « на роду написано?
З психологом ми працювали 2 рази на тиждень десь місяців 9.
Відповідаючи на питання про мотивацію і чи вплинув чоловік. Частково це так - це з'явилося частково із-за бажання бути ментально поруч з чоловіком. Потім, коли стосунки стали проблемними, додалося бажання навпаки відволіктися від нього радикально. Якщо я зараз поїду додому, мені буде легко тільки перші дні два, коли я повернуся в спокійні домашні умови. Але потім я почну варитися в цьому болоті, жерти себе, думати про стосунки, шкодувати, що пішла.
Насправді причин був цілий спектр - від суто патріотичних і співчуття до людей, які на фронті, до бажання жити іншим життям. Раніше я була програмістом, працювала з дому. Це душило дуже сильно. Наприкінці я сходила з глузду від постійної роботи наодинці з собою.
Тут все, навпаки, живе. Люди щирі. В мене крута бригада із своєю ідеологією, а не просто совкова армія.
Але я звикла до того, що в мене є кохана людина на зав'язку. За день до цієї ситуації ми говорили про родину і дітей. За 24 години до цього я була впевнена, що ця ніша мого життя заповнена. В нього є свої недоліки, в мене, але ми були разом.
І за півдня цього не стало. Різко. Напередодні такого серйозного кроку в моєму житті. Контракт і БЗВП страшні тим, що вони незворотні. Він знав, наскільки я нервувала, знав, що в мене є страхи. Але все одно я отримала таку...майже жорстокість.
Я не вірю, що сказала щось, за що заслужила почути, що "краще бути наодинці, аніж з такою, як я". Він пред'явив мені, що я його не люблю, що я строю з себе жертву і багато інших речей, які я була шокована почути.
Я сочувствую вам, потому что вы поддержку хотели, но не получили.
И вам бы вам рекомендовала подумать 10 раз прежде чем подписывать контракт.
А вот эта фраза
цитата:
краще бути наодинці, аніж з такою, як я
Вот запомните ее, только чуть видоизмените и повторяйте себе "краще бути одною, ніж з таким як він".
Потому что от мужчины, который говорит гадости и унижает, нужно держаться подальше и не дай боже, рожать от него ребенка. Это будет реально катастрофа. Станет все хуже в разы.
Про свой опыт в терапии вы не рассказали - что для себя поняли, что изменилось?
Какая, кстати, потребность была в 2х разах в неделю?
9 месяцев немалый срок, чтобы понять какие-то вещи и изменить
Вітаю! Дуже прикро, що з вами це все сталося в такий відповідальний момент. Ви абсолютно праві - що такий вчинок з боку того чоловіка - це жорстокість і ви точно не заслужили на це. Чим ця жорстокість викликана - питання риторичне. Скорше за все ви зустріли інфантильного і емоційно незрілого чоловіка, і який не розуміє наслідків своїх дій чи слів. І це точно не ваша провина, що ви зустріли таку особу, і не нестача "жіночої мудрості" в 30+. Якщо ми не здатні на якісь неадекватні вчинки - це цілком нормально не очікувати що хтось на таке здатний і вміти це передбачити. Але біль перетворити у досвід можливо, коли він не найгостріший. Мені особисто хочеться подякувати вам просто як людині - за патріотизм, і за позицію. Проте якщо зараз у вас важкий стан - чи є у вас шанс трохи прийти в себе, можливо, звернутися за допомогою - перш ніж підписувати контракт? Скажіть, чи є хтось у вас із родичів, знайомих, побратимів (?), хто зрозуміє вас і хто підтримає?
Якщо я не підпишу контракт і відмовлюся від служби, це ніби остаточно розірве наш зв'язок з хлопцем. Я довго думала про те, чого я боюся найбільше, якщо поїду додому, - і от і є відповідь. Людина принесла стільки болю, але я боюся остаточно розірвати все між нами.
Доповнення від автора питання·
Про досвід в терапії - найважливішим було навчитися не брати провину в обсязі 100% на себе. Також в контексті дитячих травм, коли на мене намагалися накинути провину на все за світі. Я змогла нарешті сказати собі-маленькій: "Ти не винна".
Якщо б ця ситуація сталася п'ять років тому, було б в рази гірше. Я б здирала себе тим, що я "недостатньо хороша", що він правий, а це все з-за мене. Було б набагато гірше.
Что сейчас, в этой ситуации с МЧ относительно чувства вины?
Где ваша ответственность за отношения, а где его?
Как думаете, стОит МЧ и связь с ним того, чтобы вы рисковали своей жизнью и здоровьем, слушая, что у него в части новая классная девочка? А также слушать от него, что вы не достойны любви и лучше одному быть, чем с вами? Он точно человек, за чье внимание стОит бороться?
Не получается ли, что вы сейчас больше в воспоминаниях про то, какими были раньше ваши отношения, когда вы дружили, и в страхе одиночества?
цитата:
Я б здирала себе тим, що я "недостатньо хороша", що він правий, а це все з-за мене.
А сейчас что происходит? Если вы знаете, что виноваты не вы, то что с вами?
" Я витратила дорогоцінні дні на те, щоб приїхати до нього, і почула тільки про якусь класну дівчину. Мені здалося, вона йому подобається." -звісно це дуже неприємно... взагалі відчуття - що ви цінуєте стосунки зі своїм хлопцем.
Та велике питання - чи цінує він ваші стосунки?
Чи йому просто зручно з вами?
"Мені здалося, вона йому подобається." - так і є - інакше він би, так з захопленням про неї, вам не розповідав.
( але тут питання - його мотивів - взагалі для чого він вам почав розповідати цю історію? Чи на автоматі - на ємоціях - чи спеціально, щоб викликати у вас ревнощі - так свою самоцінність підкрипити на фоні вас?)
"Він сказав, що не очікував, що я так швидко здамся. Що я його "ранила в саме серце", що я його "посилаю і принижую". Я була в шоці від його слів." - а от це, вже маніпуляція з його сторони та захист - все перекрутив на свою вигоду - щоб це ви, боролись за ваші стосунки - щоб це ви, виправдовувались перед ним, та грає на вашому почутті провини - для чого він це робить подумайте? А головне, як часто він так маніпулює вашими почуттями?
Скільки по часу ви з ним в стосунках?
"Він був злий і сказав, що "краще ніякої дівчини, аніж та, що не поважає чоловіка". І що він цього не пробачить. Я присягаюся, що я щиро не зрозуміла, що я зробила не так." - а вас він поважає - ліпше спитайте себе та його?
Він упав в дитячу позицію - ви ж хотіли по дорослому з ним поговорити - а він просто не витрумує напруги та дорослої розмови.
Йому зручніше - вас звинуватити - навигадумати та все перекрутити - а би не нести відповідальність за свої дії та слова ( які зокрема касаются знайомства та робочіх стосунків с дівчиною)
І не звинувачуйте себе - не ведіться на його маніпуляції - ви просто хотіли отримати пояснення - дуже такої незрозумілої ситуції та його реакцій на нову знаому.
Ви часто себе звинувачуєте, якщо вас хтось намагається критикувати?
"Сьогодні ввечері ми маємо їхати на БЗВП. Мій моральний стан жахливий. В мене є думки про те, щоб все кинути. І гірші. Я не знаю, як мені впоратися з цим, чи їхати чи ні. Я в абсолютному розпачі і не можу робити нічого, окрім як плакати.
І я не бачу виходу.
Як мені з цим справитися?"
Тут тільки вам вирішувати - адже, туди куди ви їдите - стосується судьбоносних рішень та вашого шляху.
Прислухайтесь до своєї інтуіції - це буде найліпшим в данній ситуції!
Сил вам!
Ще добавлю -
"Ні. Коли ми дружили, все було прекрасно. В нас були непорозуміння, але так низько ніхто з нас не падав. Не було такої відвертої агресії і знецінення.
Чому я зараз згодна відмовитися від своєї мрії - тому що для учєбки і ЗСУ треба бути міцною, а я просто хочу залізти в ліжко і не виходити. В мене немає сил ані фізичних, ані моральних. Я не впевнена, що я вивезу учєбку і війну."
дочитала вашу історію.
У вас взаємно - залежні стосунки - дуже ємоційні - все почалося немов би з дружби - але вже тоді, була незрима конкуренція між вами...
І я так розумію - з вашої розповіді - ви потрапили - на нарцисса токсичного - який всіх знецінює ( неважливо добре до нього відносишься, чи не добре)
Він явно путає повагу - з поклонінням - а мовчить на ваші питання - тому що, йому нічого відповісти вам - тільки як вас звинуватити. ( він так влаштован - чому він такий - це вже більш глибоке питання)
Тому велике питання - а навіщо взагалі ви залишаєтесь в таких стосунках важких - де з вас, всі сили витягують... морально добивають - щей тормозят вас на вашому шляху?
Чи були ви раніше, з кимто схожим в стосунках - де вас так, не приймали и критикували?
Можливо с родичей хтось такий був?
Це вам іспит - чи вам треба залишатись в таких стосунках?
Стосунки токсичні - я б не радила з таким чоловіком будувати стосунки - вас там уже калічать морально.
Та чи вам треба йти на службу ЗСУ?
Вам зміни потрібні - подумайте - хто ви? З ким ви? Та куди ви йдете? І куди хочете прийти?
Та чому притянули таку токсичну людину в своє життя?...
Неможливо будувати стосунки з НЕ дорослою людиною.
Хлопець демонструє абсолютно дитячу поведінку, грубість, знецінення, "обідки " замість підтримки в складний період життя.
Складно уявити, як на таку людину можна впевнено покластися "в горі і радості ", якщо людина діє під впливом швидких емоцій та тікає від дорослого обговорення.
Дуже класно, що ваша терапія розвернула Вас обличчям до Себе і до зняття НЕ своєї відповідальності.
Дії і слова хлопця- НЕ ваша відповідальність.
Це він обрав якісь свої "обідки " замість дорослої розмови дорослих людей.
І дуже важливо, що Ви розумієте свої емоції і своє тіло, яке каже, що зараз сил недостатньо. Це єдине, що можна вважати справжнім.
А от різні "роздуми " про "знов не так/має бути інакше/ в такому віці має бути.../..."- це частіше за все йде від різних навіяних /нав'язаних стереотипів/"повчань "/порівнянь (як наслідок травматичних впливів) тощо.З цим варто розбиратись в терапії.
Бережіть себе.
Йдіть за Собою.
Це важче, ніж йти "звичним шляхом ", адже потребує нових нейронних зв'язків, але це того варте.
Все так. Але мені все одно тяжко переживати таку поведінку від людини, яку я кохала. Знецінення було системою в наших стосунках і не було такого, щоб людина визнавала, що її слова образливі.
Наприклад, ще до того, як остаточно обрати бригаду, я консультувалася з людьми, які служили в різних підрозділах. Сказала хлопцю, що мені дали контакти військовослужбовця, який був в учєбці, куди мене мали направити, і він зі мною поговорив десь півгодини про те, до чого готуватися. На що хлопець вибухнув і сказав, що значить цей військовий нічого не робить, бо має півгодини на спілкування з незнайомою людиною. Я відповіла хлопцю, що він теж має. На що той відповів, що йому поїсти немає коли. Хоча об'єктивно в нього є час і в ігри на телефоні грати, і їсти, і спати. Він набрав вагу не з повітря.
Це тяжко переживати, якщо це система. Знецінення інших на порожньому місці. Особливо коли кохаєш людину і не хочеш з нею розлучатися.
Даже если отношения не такие, как нам хочется, и думаешь про то, чтобы уйти, это все равно очень больно и переживается тяжело. Ведь это утрата. И не только самих отношений, но и своих надежд, иллюзий, каких-то ожиданий, статуса.
Тем более, это тесно переплетается с тем, что вы написали "мне 30+ и я снова одна".
Это непросто. И тут нужна поддержка и помощь в том, чтобы разобраться как вы выбираете мужчин, как строите отношения, чтобы не наступить на те же грабли снова.
Относительно службы то да, вы там человек подневольный и там совсем другие порядки. Потому и пишу, что еще раз подумайте готовы ли вы пойти туда, откуда добровольно потом не сможете уйти даже если будет совсем плохо.
"Це тяжко переживати, якщо це система. Знецінення інших на порожньому місці. Особливо коли кохаєш людину і не хочеш з нею розлучатися." - а за що ви його полюбили?
Вас тримають хворобливі почуття до нього - емоційна залежність - щось він у вас сильно зачепив... що ви навіть образи і маніпуляції терпите на свою адресу.
Тут треба детально розбирати ваші почуття до нього - за що полюбили і чому.
Вам, мабуть, дуже важко жити - без почуттів - вони вам потрібні як повітря - ви сказали, що для вас було важливо - відчувати, що ви завжди з ним на зв'язку - не вмієте бути одна - постійно потрібен хтось поруч (нехай навіть на відстані), але психологічно поруч.
Базову потребу - так свою, з ним задовольняєте в визнанні і в близькості.
А хлопець явно конкурує - і з вами, і з усіма, хто поруч з вами (з іншими чоловіками), вже і вас знецінює, і всіх, хто вам хоче допомогти...
Тільки велике питання - він це робить з яких мотивів?
Чисто через ревнощі і владність?
Або взагалі не хоче, щоб у вас був успіх у житті - тоді це заздрість... і токсичність - його внутрішні комплекси.
Можливо, треба вийти з такої для вас травмуючої системи?
Вирішувати вам - з ким бути та навіщо.
Доповнення від автора питання·
Я обрала цей шлях добровільно.
Коли мене трошки попустило після історії з хлопцем, я згадала знову, ЧОМУ я тут і навіщо обрала для себе цей шлях. Згадала, що мені подобається те, чим я займаюся, що життя в казармі мені на даному етапі подобається більше, аніж гражданка, і я хочу пов'язати своє життя з цим.
Просто треба трошки зібратися, бо розставання на наступний день після того, як говорили про дітей, - це жорсткий удар.
Доповнення від автора питання·
Життя до нього в той період, коли в мене не було коханого, згадується зараз, як щось світле і яскраве. Я не можу сказати, що я жити без нього не зможу. Мій біль більш пов'язаний з тим, що з ним я відчувала щось рідне і домашнє. Ми познайомилися одне з одним ще коли були майже дітьми, і нам завжди було легко розмовляти одне з одним в простих побутових умовах, коли не було сварок. Подібного рівня легкості в мене не було в жодних стосунках до нього.
І оце моє "одна в 30+" також додає до переживань. Я тішила себе думкою про те, що війна закінчиться і почнеться спокійне життя разом. В нас були спільні плани. Декілька днів тому я думала, що в мене є все для того, щоб побудувати родину. А через день це зруйнувалося повністю. Я буду зовсім немолода, коли в мене буде родина. Якщо буде.
Напишите себе список в телефон почему выбрали этот путь. Напишите свои мечты и цели. И каждый раз, когда будут опускаться руки, перечитывайте.
Хорошо, что вы осознаете, что до него жизнь была светлой и яркой, что вполне можете жить без МЧ.
Расставание это всегда больно и тяжело. Но поверьте, этот период закончится и вы снова будете счастливо смеяться и вспоминать ваши отношения просто как часть вашей жизни, но без боли и слез.
По поводу семьи, то и на фронте люди женятся. И после 30 семьи создают. С чего это 30+ это немолодая уже?
Главное для себя разобраться в себе
Не спешіть з висновками - так вам пораджу.
Хай для початку війна закінчится... ви пройдете цей нелегкий путь - якщо таки його свідомо обрали!
А не завели себе в ілююзії...
А потім уже, життя покаже - с ким у вас буде в майбутньому родина - з цим хлопцем - чи з іншим.
Зміни це завжди не просто - особливо коли так все, за один день змінюється.
Але напевно - вам потрібно пройти - цей крах іллюзій и про хлопця, и про себе, и про сою долю - щоб вийти до самої себе.
Можливо пройде якийсь час - та ви з ним, зможете просто товаришувати, як раніше ( но вже без інтимних стосунків)
А можливо і ні - кожен піде своєю дорогую - час покаже.
А 30 років - це ще не вирок - це можливо, тільки початок нового життя.
ох, звичайно я не можу ставити "діагнози по аватаркам", але прочитала ваші уточнення і захотілось теж прокоментувати. Звучить його поведінка як доволі аб'юзивна, м'яко кажучи. оці " розставання на наступний день після того, як говорили про дітей", образи, жорстокість і відсутність емпатії.. і навіть те, що ви лишились без відповідей і з болем і невизначеністю - це теж дуже червоний прапорець. " боюся остаточно розірвати все між нами. " - це зрозуміло, саме тому що це все різко і в такий засіб зроблено. Розірвання стосунків завжди болюче - але воно буває різним, і коли воно відбувається між людьми, які кохали і цінували один одного - як правило воно проходить геть інакше. Якщо у вас буде час і натхнення, і сили на це - спробуйте "помінятись" в уяві з ним місцями. І уявити - якщо б ви так зробили як він, отак розривали стосунки, якщо б казали ті речі які він вам сказав - то що б вас на це могло штовхнути? Чисто теоретично - як би ви ставились до тієї людини з якою б так вчиняєте? Чи це за день ви отак могли б змінити все і без жодних поважних обставин? ( Це може трошки допомогти подивитись з боку на те що сталося. А також почитайте про аб'юзивні стосунки - про так званий "холодний душ" і можливо ви дещо знайдете схоже. Від щирого серця бажаю вам зцілення і гармонії.
Доповнення від автора питання·
Доля вирішила за мене сама. Я дуже сильно захворіла, в день відправки в учєбку мені стало зовсім погано і мене відправили додому лікуватися.
А історія з хлопцем мала продовження. Наш діалог став зовсім неадекватним. Сьогодні під час дуже напруженої розмови, після того, як я сказала, що зі мною не можна так розмовляти, він написав (і це дослівна цитата): "а ты знаешь, что в мусульманских странах женщин, которые изменяют, забивают камнями?". Коли я почала питати, чому він так написав, він сказав: "я давал тебе выбор". Я знову ж таки спробувала з'ясувати, що це за розмови такі, його відповіддю було: "А чего ты так стриггерилась? Я ненавижу, когда мне вешают лапшу на уши)". Я нічого не з'ясувала в результаті. Взагалі. Але це лякає.
Я вважаю це новим рівнем неадекватності наших стосунків. Я починаю боятися не тільки за свою моральну безпеку, а й за фізичну, адже в нього є зброя.
Похоже, что да, организм сам за вас решил, как лучше.
По поводу страха, то понимаю, что подобное получить это очень неприятно, больно и тревожит.
Вы правда думаете, что МЧ способен на насилие?
Я бы предложила вам обезопасить себя, сделав скрин сообщения и сохранив его себе, а также сделать так, чтобы если вы вернетесь все же служить, не оказаться в одной части. Можно, думаю, и заявление написать про то, что боитесь и объяснить почему.
А лучше оборвать общение и не дать ему никакого шанса вам написать или позвонить.
Жаль, что так все вывернулось и МЧ показал себя с такой стороны
Доповнення від автора питання·
50/50
Я чула, що він колись побив свою матір. Це на рівні чутки, але цілком може бути правдою. Також при мені він казав, що він за те, щоб бити дітей, і коли описував, як би це він зробив, це звучало страшно.
"Сьогодні під час дуже напруженої розмови, після того, як я сказала, що зі мною не можна так розмовляти, він написав (і це дослівна цитата): "а ты знаешь, что в мусульманских странах женщин, которые изменяют, забивают камнями?". Коли я почала питати, чому він так написав, він сказав: "я давал тебе выбор". Я знову ж таки спробувала з'ясувати, що це за розмови такі, його відповіддю було: "А чего ты так стриггерилась? Я ненавижу, когда мне вешают лапшу на уши)". Я нічого не з'ясувала в результаті. Взагалі. Але це лякає." - а для чого ви все в нього випитуєте і випитуєте??
Ви ж його таким чином - провокуєте - не бачите самі?
Видно ж, він не зовсім вже адекватно реагує - це і раніше було видно.
Він вас як - веде по своєму якомусь сценарію - де хоче наказать жінку ( ненавість велика його переповнює к жінкам)
Тим паче у нього є зброя - не грайтеся з вогнем!
Закінчуйте ці хворобливі стосунки! ( така вам порада)
"Також при мені він казав, що він за те, щоб бити дітей, і коли описував, як би це він зробив, це звучало страшно." - і при цьому ви хотіли з ним дітей народити ??
Він же садист - ви це розумієте??
Для вас це норма?
Чому залишаєтесь в цих стосунках?
Чи знову на долю покладаєтесь??
( це дуже необачно з вашого боку - відповідальність перекладувати на долю - чи ще когось)
Залишатись в стосунках з садистом - це ваша відповідальність - за наслідки також.
А если все же попробовать прислушаться к себе, то что ценного было в отношениях?
Как до этого отношения складывались у вас с мужчинами?
Что с данным мужчиной вы чувствовали?
Доповнення від автора питання·
Вже все. Я не продовжую ці стосунки. Я до останнього вірила, що не все так погано. Мені чомусь здавалося, що "за углом начинается рай, стоит только чуть-чуть потерпеть", згадувалися речі, які він робив для мене, як ми з ним разом спілкувалися, коли все було добре. Це такі світлі щасливі картинки, на які ти дивишся і віриш, що все не настільки погано. В нас реально були моменти, коли він поводився, як гідний чоловік, і я за це хапалася до останнього.
Але його слова про "забить камнями" - це щось вже за межою нормальності. Хіба люблячий чоловік, який береже свою жінку, буде так робити...
Хорошо, что вы понимаете, что с таким мужчиной лучше не быть в отношениях.
Но понять для себя, почему так долго закрывали глаза на то, что не нравилось и видели/знали ради хороших моментов - важно. Чтобы не наступить на те же грабли снова.
цитата:
Але його слова про "забить камнями" - це щось вже за межою нормальності. Хіба люблячий чоловік, який береже свою жінку, буде так робити...
Это вообще никому адекватному не придет в голову сказать.
Доповнення від автора питання·
В мене стійке враження, що він просто закохався в ту дівчину, і почав зриватися на мені. Принаймні до її появи такої відвертої жорстокості від нього не було. Тому він і почав змішувати мене з брудом.
Дякую всім за підтримку. Останні тижні я дуже багато допомоги отримую з цього форуму. І дуже сподіваюся, що скоро матиму можливість для постійної роботи з психотерапевтом.
