Это признаки любви?

Здравствуйте!

Когда я рядом с мужчиной, у него громко стучит сердце, это признак любви?

Это признак возбуждения. А вот любовь ли у мужчины к вам или что-то другое - с этим нужно разбираться.
И разбираться прежде всего вам, обращая внимание на свои ощущения и свои эмоции, например, в ответ на слова мужчины -

говорил что не любит и я никогда не стану его женой

Что вы чувствовали, когда он такое заявлял?

Зачем тогда говорить такие обидные и болезненные вещи если любишь?

Ответ на этот важный вопрос было бы уместно получить от вашего партнера. Кстати, вы спрашивали у него, с какой целью он вас ранит подобными заявлениями на фоне слов о любви?

Если не спрашивали, то рекомендую набраться смелости и спросить, поскольку, оставаясь в неведении, продолжите терзаться неопределенностью и туманными перспективами будущего.

Между прочим в некоторых обстоятельствах вовсе необязательно ждать ответа от партнера. По его поступкам и действиям, а также по своим ответным чувствам на них, можно самой сделать ВЫВОД - а стоит ли продолжать отношения, которые НИКУДА не ведут(!)

А мне кажется, когда сердце стучит рядом с любимым это признак любви, а призраки возбуждения другие
Но и аозбуждения тоже признак любви

Вот вы сами и вышли на искомый ответ. А что до его обидных и ранящих заявлений, то, похоже, ваша психика изо всех сил старается их не замечать.

А то есть я должна только слушать что он говорит и себе не верить?

Любопытно.
Думаю, вы никому ничего не должны. Только себе(!)

Ну так вы так написали, что игнорировать то что говорит тело и слушать то что он говорит словами
А я думала вы как психолог наоборот скажете, что тело не врет
Не я же психолог тут

Сами для себя вы, пожалуй, лучший психолог))

Доброго дня.
Ви проживаєте справді непростий досвід, коли з одного боку певні прояви чоловіка Ви можете ідентифікувати як почуття любові, але інші — викликають біль.

Закономірно, що в такій ситуації хочеться розібратися, отримати якусь визначеність, однозначність.

Коли ми не знаємо, як до нас насправді ставиться людина і отримуємо від неї двозначні сигнали — це викликає сильні переживання, що в свою чергу може заповнити всі думки. Через це увага може зосереджуватися на цій людині і стосунках з нею, та виникають часті хвилювання про це.

З одного боку у Вашій присутності в чоловіка серце б'ється сильніше:

Когда я рядом с мужчиной, у него громко стучит сердце,

Навіть він сам говорить про тахікардію:

Еще он говорил: что у него от меня тахикардия начинается

І у зв'язку з цим у Вас виникає запитання:

это признак любви?

Разом з тим є інша хвилююча сторона:

Но в то же время делал очень много болезненных поступков; говорил что не любит и я никогда не стану его женой

---

мне кажется, когда сердце стучит рядом с любимым это признак любви, а призраки возбуждения другие
Но и аозбуждения тоже признак любви

Ви припускаєте, що його тілесна реакція на Вашу присутність може означати, що в нього є почуття до Вас і у зв'язку з цим виникає питання — чому він робить деякі речі і говорить слова, від яких Вам боляче:

Зачем тогда говорить такие обидные и болезненные вещи если любишь?

---

я должна только слушать что он говорит и себе не верить?

В цій ситуації може бути непросто визначитися — чи слухати слова, чи прислухатися до мови тіла, чи яким чином зрозуміти поведінку чоловіка, коли Ви спостерігаєте певну неоднозначність в його проявах.

Но вы могли бы и поддержать

Також закономірно, що в ситуації з непростими переживаннями щодо стосунків може бути потрібна підтримка.

Щоб знайти відповідь на Ваше запитання:

ЭТО ПРИЗНАКИ ЛЮБВИ?

— вважаю, важливо прислухатися до себе:
Що для Вас є ознаками любові?
Як Ви почуваєте себе поруч з цим чоловіком?
Чи відчуваєте Ви себе коханою і цінованою, прийнятою?

Сердце всегда было символом любви. Тот факт, что наше сердце бьется быстро и сильно, когда мы видим любимого человека, укрепило веру в то, что любовь находится в нашем сердце.
Таким образом, сердце стало центром любви в организме
Но были проведены исследования и выявилось, что эти убеждения, к сожалению, не соответствуют действительности. Сердце не имеет никакого отношения к любви.
Хотя сердце - самый важный орган тела, оно не выполняет никаких функций, кроме своей основной - мышечной, которая перекачивает кровь по всему организму.
На самом деле сердце находится на службе у мозга. Об этом писал 2500 лет назад Гиппократ. Он первый заявил о том. что эмоции рождаются из мозга.
Скорее всего, Ваш мужчина испытывает сильные эмоции при встрече с Вами. Но это еще не любовь. Почему Вы считаете, что он любит Вас? Конечно, Вы хотите, чтобы он Вас любил.
Сам же он этого не утверждает.

Відредаговано автором 12-06-2025 14:50:40

Но вы могли бы и поддержать

А вы на это рассчитывали? Но зачем?..

Добрый день.Давайте подумаем вместе, возможно, в момент близости у вас появилась автоматическая мысль:
"Раз у него рядом со мной учащается пульс и сильное сердцебиение значит, он меня любит"
Но давайте подумаем, а всегда ли быстрое сердцебиение это про любовь? Может, это тревога, стресс или что-то ещё?
У меня есть предположение , что вы очень хотите, чтобы он вас любил, и когда он говорит про тахикардию, вам хочется в это верить.
Но с другой стороны , он ведь прямо говорил: "не люблю", "жена ты мне не будешь". И вот тут как будто две реальности сталкиваются: одна где есть надежда, другая где больно от правды. Конечно это вызывает тревогу и путаницу, и может быть, где-то в глубине у вас живёт старая установка,
может, с детства так повелось, что любовь и боль рядом.
Но правда в том, что любовь это не сердцебиения, а когда тебе с человеком спокойно и хорошо.Ещё хочу добавить, настоящая любовь проявляется не в словах или физиологических реакциях, а прежде всего в поступках.Именно поступки самый честный и надёжный показатель чувств.

Я вас слышу. И правда, ваше восприятие важно. Вы чувствуете, что тело это честно, а слова могут врать. Это понятно. Мы часто хотим верить именно в то, что чувствуем рядом с други человеком.Понимаю вашу реакцию.
Да, тело может многое рассказать. Но любовь это не только про ощущения, а больше про действия.
Если человек любит он не делает больно словами и поступками( это и есть действие).
Я ответила вам не чтобы осуждать, а чтобы вместе с вами разобраться, где правда, а где надежда, которая причиняет боль.

Дякую Вам за уточнення.

Хочу ще трохи уточнити деякі моменти, щоб краще зрозуміти ситуацію.

По різному, в його проявах я не завжди щось відчуваю, коли веде себе погано

Коли Ви пишете «по-різному» — чи йдеться про те, що іноді Ви відчуваєте поруч із ним тепло, любов, прийняття, а іноді — ні? Чи маєте на увазі щось інше?

Також хочу трохи прояснити ось цю частину: «в його проявах я не завжди щось відчуваю, коли веде себе погано».

— Що саме Ви вкладаєте в слова «веде себе погано»?
— І як Ви почуваєтесь у такі моменти? Що тоді відбувається з Вами — на емоційному чи тілесному рівні?

І ще одне уточнення — з того, як Ви описуєте, можна припустити, що є і ситуації, коли він поводиться з Вами по-іншому, можливо, «добре»? Якщо так, як це виглядає? Як Ви тоді себе почуваєте?

Я з ним відчуваю, коли він хоче щоб все було ок

Коли він хоче, щоб все було ок — як це проявляється, чи проявлялося раніше в його поведінці?

Якщо я правильно зрозуміла, коли чоловік певними діями і словами проявляє бажання, щоб між Вами було все ок — в такі моменти Ви відчуваєте поруч із ним тепло, любов, прийняття. Це одна з частин ваших відносин.

Що саме в поведінці чоловіка, у ваших з ним відносинах дає приємні відчуття, впевненість? Є певні моменти, що наштовхує на думку, що це можуть бути справжні почуття?

І є інша частина — болюча:

моменти, коли він веде себе жахливо, заперечує стосунки, каже що не любить, влаштовує такі качелі, і устанеіц час ми не бачимось, я його не бачила довго.

Закономірно, що це викликає сумніви і важкі переживання:

одразу образи і сумніви зʼявляться

---

приходить на думку все найгірше

Які саме виникають думки?

Коли сваримось і він віддаляється, то все погано, коли мириться, то погане не згадується, потім знов це все вспливає

Така динаміка, коли відбуваються сильні коливання між віддаленням і зближенням, справді може дуже виснажувати.

Закономірно, що після примирення хочеться відкласти болюче, не згадувати складне, просто віддатися приємним моментам. Іноді — навіть заради збереження близькості — все неприємне ніби «ховається вбік».

Але досвід нікуди не зникає. Всі болючі переживання, які не були визнані чи прожиті до кінця, повертаються. І їх доводиться враховувати.

Я не можу відповісти про почуття чоловіка — чи він справді любить.

Але можу звернути увагу на саму динаміку: попри наявність чи відсутність почуттів, між вами складаються стосунки з різкими переходами між «хорошими» й «поганими» періодами. У такій динаміці важко розслабитися, домовлятись, відкрито говорити про те, що турбує. Вона не дає відчуття стабільності, безпеки, впевненості.

І це боляче. Це може викликати постійну потребу пересвідчитись: а він точно любить?

Але, здається, навіть коли є спроба переконатися — біль не минає. Ви продовжуєте це проживати. Це так?

Що могла б для Вас змінити впевненість, що він любить?

Чи, можливо, виникають ще якісь питання про ці стосунки, в яких хочеться розібратися?

Що могло б Вас підтримати в цей період?

Я вам написала все, нема що прояснювати більше

Зрозуміла, що зараз Вам не хочеться нічого додатково прояснювати — поважаю це.
Якщо ж виникне така потреба — можете звертатися.

Зараз я дуже злюсь на нього, любові нікої не відчуваю і відчуваю себе обманутою

Це справді дуже важкі переживання. Важливо, що Ви не залишаєтесь із цим наодинці, а звертаєтесь і проговорюєте наболіле — навіть якщо це непросто.

Але на питання в темі мені ніхто так і не відповів, крім того що вірити словам, а не проявленням

Ви маєте на увазі запитання про те, чи прискорене серцебиття чоловіка у Вашій присутності свідчить про любов? Чи йшлося про інше?

Я б не стверджувала, що варто вірити лише словам або лише проявам — важливо звертати увагу на цілісну картину.
А як Ви вважаєте?


*Додам ще одне спостереження.
Мені здалося, що у Ваших коментарях відчуваються сильні емоції — можливо, роздратування чи злість. Це цілком природні реакції на ситуацію, яка викликає втому, біль і розчарування у стосунках.

Можливо, Ви очікували в коментарях на підтримку або більш чітку відповідь, яка допомогла б краще зрозуміти ситуацію чи себе. Але склалося враження, що саме тієї відповіді, якої потребували, Ви так і не отримали. І це могло викликати відчуття невдоволення, образи чи навіть знецінення тих відповідей, що прозвучали від фахівців.

Водночас той факт, що Ви звертаєтесь — свідчить про важливу потребу в допомозі. Це вже крок у напрямку до себе.
Іноді буває так, що прийняти допомогу непросто — особливо тоді, коли всередині дуже багато болю чи напруги.

Можна зробити той крок, який зараз для Вас посильний — зовсім невеликий, але свій.

Як Ви думаєте, що могло б трохи полегшити цей рух до підтримки, до себе? Ви можете відповісти тоді, коли відчуєте готовність і бажання.

Це дуже цінно, що Ви знаходите в собі сили звертатися за допомогою і щиро відкриватися у такій непростій ситуації.


Поділюся своїми припущеннями щодо того, що Ви переживаєте.

Ваша злість у таких обставинах — природна реакція. Це один зі способів, яким психіка намагається захистити Вас у ситуації болю, втрати і невизначеності.

Коли чоловік казав Вам, що:
«у нього від Вас тахікардія починається» — це могло викликати відчуття, що між вами є щось справжнє, живе. Це могло сприйматися як щось дуже зворушливе, як справжня близькість...


А коли Ви чули інші його слова:
«не люблю» і «ніколи не станеш моєю дружиною» —
це справді дуже боляче. Особливо на контрасті. Такі суперечливі сигнали можуть залишати після себе глибоку емоційну рану.

Далі розрив зв’язку з людиною, яка, ймовірно, була Вам близькою й важливою, — це завжди переживається як болюча втрата.

І тепер, коли Ви звертаєтеся за підтримкою та спроби інтерпретувати його ставлення зводяться до однозначного висновку «він не любив», це може сприйматися як скасування значущості всього, що між вами було.

І якщо Ви вкладали у ці стосунки багато емоцій, заперечення його почуттів може звучати як заперечення Вас самої. Тому так важко від цього.

Це може викликати сильний біль і злість — як спробу захистити себе, свою вразливість.

Також зрозуміло, що з таким спектром емоцій можуть виникати різноспрямовані прагнення: і бажання поставити крапку, щоб більше не страждати, і неможливість остаточно відпустити, бо всередині все ще дуже живе, є емоції, можливо — очікування, потреба все виправити.

Те, що Ви водночас чекаєте його повернення і не впевнені, чи варто продовжувати спілкування, якщо він з’явиться — це теж закономірна реакція у стосунках із такою динамікою.

Може виснажувати ще й те, що Ви ніби залишаєтесь у стані «підвішеності». Навіть без прямого контакту Ви постійно внутрішньо включені в ці стосунки — в очікуванні, в напрузі. Це забирає сили, не даючи при цьому відчуття взаємності або розв’язки. Звідси емоційна втома і злість також.

Можливо, за цим емоційним утримуванням зв’язку стоїть потреба отримати підтвердження, що все було не даремно, що Ви для нього щось значили. Бо коли довго перебуваєш на емоційних гойдалках, легко втратити зв’язок із власною цінністю. І тоді справді важко повернутися до себе — наче потрібно щоб саме він своєю любов'ю підтвердив, що Ви важлива, цінна, гідна.(?)

Як Ви думаєте, що зараз могло б хоч трохи дати Вам відчуття визначеності, опори, підтримки?
Що Ви могли б зробити для себе, або яку допомогу могли б попросити в когось?

Здравствуйте!

І так багато емоцій відчуваю, просто думаю, що час мені з ним розстатись остаточно, але не виходить відпустити цю ситуацію
Також я зараз з ним зовсім не спілкуюсь, і це накраще, але думаю, що все ще чекаю поки він зʼявиться і також не знаю чи варто з ним розмовляти після всіх його вчинків

Сочувствую вам, это очень сложно выдерживать такие переживания. Будто все время качаешься на эмоциональных качелях, которые раскачиваются все сильнее и сильнее. И когда начинает "подташнивать" от раскачивания, то хочется все бросить и больше не общаться и не видеть. А иногда кажется, что было же много хорошего...

Такой эмоциональный крючок возникает не на пустом месте. Обычно это следствие отношений с родителями. Когда родители сами являются эмоционально незрелыми, ребенок на них не может положиться и его эмоциональные потребности не удовлетворены. Во всех последующих отношениях мы проигрываем свой детский опыт, подкрепленный каждыми следующими значимыми отношениями.

Когда мы хорошо знаем себя, чего мы хотим, что нам подходит, а что нет, то если в отношениях с другим накапливается достаточно "негативных" переживаний - уходим. Это больно, но эмоционально при этом мы не разрушаемся. Это больно, но мы точно понимаем, что так лучше. Это явление называется психологическая зрелость.

Психологическая зрелость - это когда мы мыслим критически, осознаем себя и свои чувства, способны делать выводы из своего опыта и принимать адекватные решения и воспринимать реальность такой какая она есть. И задача каждого двигаться в сторону психологической зрелости. Это движение начинается с проработки отношений с родителями.

Удачи!