Допомога при післяпологовій депресії

Question

Привіт. Я мама двох 4-місячних близнючок. Уже кілька днів я майже не сплю — діти дуже погано сплять вночі, прокидаються щогодини, а вдень у мене немає можливості відпочити. Я почуваюся емоційно та фізично виснаженою. Щодня мене охоплює злість, яку я іноді спрямовую на дітей — а потім приходить сором, сльози, відчуття провини.

Я підозрюю в себе післяпологову депресію. Я щодня плачу. Відчуваю, що я — погана мама. Здається, що я не роблю достатньо для своїх дітей, що не даю їм того, що маю дати. Емоційно мені дуже важко.

У мене немає підтримки: чоловік і батько на війні. Мама, яка раніше допомагала, зараз повністю дистанціювалася. Після конфлікту через перегрів дітей вона перестала ночувати з ними, а тепер при кожній нагоді говорить, що я сама на це заслужила, що не маю права «нити», бо вона також через це пройшла. Я їй сказала в пориві емоцій, що вона поводиться як матчуха, і тепер вона кілька днів не розмовляє зі мною. Це дуже боляче — я й так відчуваю себе самотньою, а її мовчання ще більше тисне.

Через постійну втому й напруження зникла емоційна і фізична близькість із чоловіком. Я почала навіть на нього зриватись, хоча він ні в чому не винен. Це руйнує наш зв’язок, і я боюся, що ми віддалимося ще більше.

Я прийшла сюди, бо не знаю, як далі витримувати все це сама. Мені дуже потрібна підтримка. Хочу навчитися краще справлятись з емоціями, з провиною, з втомою. Дуже дякую, що готові мене вислухати

Надія Іванівна Шулюк · Answer

Вітаю! По перше вам потрібен відпочинок, шукайте няню, просіть подруг, просити про допомогу це нормально. Без нормального сну ви не впораєтесь зі своїми емоціями, сон, іжа, тепло, це базові потреби, які ви маєте спочатку надати собі. Як в літаку, киснева маска спочатку собі, а потім дитині, чоловікові, сусіду, бо якщо ви не будете дихати то нікому не зможете надати допомогу. 
Ви хороша мама, ви просто виснажена, спробуйте для початку знайти допомогу, відпочити, і допомога має бути на постійній основі, двоє немовлят це дуже важко. 
Прикро що ваша мати не розуміє наскільки вам важко, двоє немовлят, відсутність чоловіка. 
Зараз дуже багато жінок які шукають роботу, придивіться, можливо у вашому під'їзді є такі, можливо пошукайте серед знайомих. 
Тільки після нормального відпочинку, налагодження режиму дня, більш менш, можна робити висновки чи є у вас післяпологова депресія. Також ви можете звернутись до лікаря, в тому числі і психіатра, щоб вам або підтвердили, або спростували після пологову депресію. Зараз є дуже хороші спеціалісти, які приймають як онлайн, так і офлайн. 
+ Робота з психологом/психотерапевтом.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Обратитесь для начала к психиатру, поскольку если это действительно депрессия, то без медикаментов вам не обойтись и хорошо бы не затягивать. А дальше психотерапия. 
По возможности, вам нужно максимально упростить и перестроить быт, а также найти помощь в виде няни, поскольку ребенок это тяжело, а двойня это тот случай, когда без помощи совсем никак.
Маму, как ни жестоко это прозвучит, отстранила бы от помощи, потому что от такого помощницы только хуже будет. Комментарии в духе "не ной, я сама через это прошла" не про поддержку и помощь, а вымещение своей злости и каких-то проблем на вас. Оно вам не надо. Понимаю, что обидно, но вам сейчас есть куда тратить энергию - дети. Плюс заботиться о себе. И порой забота это сводить к минимуму общение с теми, кто портит настроение. 
Тут вам поможет психотерапия - научит выставлять границы, разберется с вашим чувством вины "я плохая мама", научитесь справляться с переживаниями и не оставаться в одиночестве в целом.

И психиатр, и психотерапевт возможен онлайн, поскольку я понимаю, что с детьми куда-то ехать непросто

Оксана Юрьевна Селезнева · Answer

Вітаю.
Хочу Вас підтримати, й можливо трохи заспокоїти. Якщо діти здорові , не голодні та не брудні- Ви вже хороша мама, а якщо ви ще будете не занадто виснажені та будете їм посміхатися- взагалі « мати року». Тому, знижуйте оту планку вимог до себе бути ідеальною мамою, бо зараз ваше головне завдання витримати оце навантаження та не поїхати « дахом». А для цього потрібно відпочивати. Й тут всі способи підійдуть. І якщо крім мами допомогти нікому, то миритися з нею ( всі образи відкласти ). Потім будете з&#700;ясовувати стосунки. Бо на вагах зараз ваше здоров&#700;я та здоров&#700;я дітей. 
Пишу вам з власного досвіду бабусі двійні, з якою чотири дорослі людини ледь могли впоратися. Тому, не соромтеся шукати допомогу, вам вона потрібна.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Да, к сожалению, сепарация этот тот процесс, который не проходит безболезненно. И родители часто чувством вины манипулируют, чтобы не отпускать детей. Но с этим чувством можно работать и можно от него избавиться. 
Я писала пару статей на тему сепарации, думаю будет полезно и даст вам ответы на некоторые вопросы.
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-1-51zhemchug.html
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-2-03zhemchug.html

Единственное, что данный процесс нуждается в поддержке и опоре на взрослого, который поможет вам справится в вашими переживаниями, с кем вы научитесь выстраивать границы и избавитесь от чувства вины. И этим человеком является психотерапевт.
Сепарация нужна не только для того, чтобы не слушать от мамы неприятные вещи, но и в целом, для вас - вашего самоощущения, ваших отношений с детьми, с мужем и тп. Это тот вопрос, который, по сути, является фундаментом для большинства сфер жизни, в том числе и на то, какой мамой вы себя ощущаете, поможет выстроить те отношения в семье, в которых вам будет комфортно.  Да и дети, когда растут, им важно опираться на взрослого родителя, и не того, кто еще не отделился от своей мамы. Тут станет снова вопрос границ, которые дети ой как любят проламывать

 Відредаговано автором 08-05-2025 11:23:29

Надія Іванівна Шулюк · Answer

Рада що допомогла. 
Це правильна позиція, так має бути. 
"В мене на першому місці стоїть чоловік, а вже потім діти. Можливо для когось це не правильна позиція, але діти підростуть, у них буде своя сім&#700;я, а ми з чоловіком залишимось лише у двох."
А з приводу допомоги, подумайте, тітка, подруга, бабуся, самотня бабуся з вашого будинку. Вам однозначно потрібна людина яка вам буде допомагати, навіть просто посидіти з дітьми, або вийти на дворі дві години погуляти.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

[quote]В мене на першому місці стоїть чоловік, а вже потім діти. Можливо для когось це не правильна позиція, але діти підростуть, у них буде своя сім&#700;я, а ми з чоловіком залишимось лише у двох.[/quote]
А это, кстати, здравая и правильная позиция.

Но лучше, чтобы на первом месте стояли у себя вы) и потом муж, потом дети.

По поводу сепарации от мамы, то тут не столько в физическом отделении от нее, сколько чтобы вы не испытывали чувства вины, долга, чтобы не включались эмоционально в ее слова, чтобы дали себе право на свои границы и свою жизнь. И тогда даже живя вместе, можно выстраивать границы. 
Ну и помощь в таких ситуациях лучше брать со стороны - няня например. Там вы точно можете ставить условия.
Это частая проблема в отношениях с бабушками, которые считают, что раз выростили детей, значит им теперь никто не указ и забывают, что у внуков есть родители и именно они устанавливают правила, а бабушка их принимает, если хочет дальше общаться с внуками

Надія Іванівна Шулюк · Answer

Мовчання це покарання. Покарання мовчанням: чому його прирівнюють до побиття Покарання мовчанням – це буквально спосіб заподіяти болю без видимих синців. Ігнорування чи мовчання активують ту саму зону мозку, яка відповідає за фізичний біль.
Ваша мати в позиції дитини, а не дорослої людини. Вам треба працювати з психологом/психотерапевтом, щоб прийняти її такою якою вона є, і не очікувати що вона зміниться.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Игра в молчанку, игнор это манипуляция. Думаю в вашем детстве мама применяла такой же метод. А это один из самых жестоких наказаний для ребенка. Но сейчас вы не ребенок. Мама хочет молчать - ок, ее выбор. Прислушайтесь к себе, а вам хочется с ней общаться после ее такого поведения? Когда в следующий раз она так сделает, а потом позвонит, как ни в чем не бывало, то задайте себе вопрос "а я хочу сейчас разговаривать с мамой?". И если нет, то вы можете сказать, что "знаешь мама, теперь я не готова говорить с тобой, позвоню, когда буду готова". Не из мести, не из наказания ей, а чисто из своих чувств.
Вы выросли, и строите отношения с мамой теперь на равных - два взрослых человека, которые договариваются, не указывают друг другу, не критикуют, не поучают. Уважительно, с соблюдением границ. И вы не обязаны терпеть выходки мамы, а материнство не дает вашей маме особых привилегий. Почему-то у нас в культуре с чужими людьми вы вежливо и деликатно, а самые близкие это люди, которым можно помои на голову лить и они должны терпеть. Но нет, не должны. И отношения это всегда двое. И если вашей ценности для мамы нет, она рискует испортить ваши отношения, то смысл бороться за отношения? Вы не маленькая, без мамы проживете. И как раз таки родители больше нуждаются в своих взрослых детях, чем наоборот.

Но это все на словах легко, на деле чувство вины, стыда и ощущения, что это же мама, как я так могу, сильно мешают. И родители это знают и пользуются этим. Потому и пишу про поддержку и помощь психолога

Віталія Юріївна Мельник · Answer

Добрий день. Радію вашому материнству і дуже шкода, що ви, практично,одна у цьому. Це дуже важко.
Ви спілкуєтеся з чоловіком? Він як до ситуації ставиться?

Поведінка вашої мами, орієнтуючись на ваш опис,є дуже не підтримуючою, навіть аб'юзивною. На це не можна закривати рот і очі, можливо підібрати форму для прояснення,якщо ви плануєте продовжувати спілкування.

Вам слід знайти няню -подругу,щоб почати висипатися 

Почати працювати індивідуально з психотерапевтом. Бережіть себе

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Попробуйте смотреть на няню не как чужого человека, а на еще одного человека, который может дать заботу и внимание вашим детям. Няня, если работает долго и растит ребенка с маленького возраста, ребенку точно не чужой человек, а друг. 
Я наблюдала у знакомых, как дети неслись с огромной радостью и удовольствием к няне, которая их растила с возрасте меньше года и до лет 5-6.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Допомога при післяпологовій депресії

Відповіді психологів