Фобия

Доброго ранку!
Певне, можна вважати, що Ваша фобія цілком пов'язана з небажаною вагітністю та операцією по її усуненню, але... На мою думку, проблема набагато глибша. Окрім того, що регулярним сексом Ви почали займатися, коли ще психологічно не були готові стати мамою. Існує, як на мене, цілий пласт несвідомих установок, які могли бути Вам передані "у спадок", або "навіяні" ще з дитинства. А це питання не стільки фізіології, скільки - психо-емоційної сфери і потребує додаткового розгляду.
Як в сім'ї Ваших батьків ставляться до народження дітей? Чи були Ви бажаною та коханою дитиною і отримували достатньо уваги, тепла та любові дорослих?

Ваш страх виглядає як наслідок важкого досвіду, який залишив емоційний слід. Це більше, ніж просто фобія - це травма, пов’язана з тілом, жіночістю та контролем. Із цим варто працювати в психотерапії, щоби знайти спокій і знову відчути безпеку в собі.

Многие испытывают этот страх и переживания, что случится нежелательная беременность. Но в ваших словах сквозит какой-то ужас просто.
Что случится, если вы еще раз забеременеете?
Что вас пугает больше всего, если аборт вы уже один раз сделали? Последствия для здоровья, плохое самочувствие, свой вариант?
Какими методами вы предохраняетесь?

Вы пишите, что на дух не переносите детей. Но при этом предполагаете, что можете захотеть их потом. Как думаете, почему это может измениться?

Смотреть можно на другие примеры - женщин, которые учатся, работают и успешны, даже с 2мя детьми, кто путешествует, у кого няни есть. Рожать от мужчины, которые не в состоянии побыть со своим же ребенком, пока жена пошла погулять с подружками или не дает ей денег, потому что он не считает покупку чего-то важным, то это выбор женщины. И ребенок не особо тут при чем.

А вы также предохранялись и до прошлой беременности?
На КОК, если правильно их принимать, практически невозможно забеременеть. Свечи, по словам, гинекологов, это как раз самые частые "залеты", поскольку достаточно не эффективный способ.

Любой выбор имеет последствия.
Вы можете продумать варианты, что будете делать, если заБ. Поговорить с мамой, возможно окажется, что все не так плохо и вас финансово поддержат, с ребенком помогут. Чтобы не впадать в панику, что жизни не будет.
Следить за предохранением.
Быть готовой к аборту.
Ну либо принять решение радикально и не иметь детей (хирургически), второй вариант - без секса вообще, потому что вероятность беременности есть всегда, пусть и мизерный.
Можно поработать с психологом на тему установок про ребенок = жизни нет и радостей никаких.
Выбор, что с этим страхом делать, есть.

Вы пишите, что вы были желанным ребенком.
Ваша мама после вашего рождения как жила? Чем занималась? Что интересного в ее жизни было и есть?

Замечаете ли вы, что это вопрос выбора. И что он есть всегда. И что быть беспомощной и зависимой от мужчины или ставить себя на первое место это выбор женщины. И есть дети либо нет - это уже второй вопрос.
Да, безусловно, врать вам и говорить, что ой нет, ребенок не изменит вашу жизнь и все будет как прежде, я не буду. Это реально глупо и неправда. Но то, что с детьми многое возможно и что многие проблемы не из-за ребенка, а потому что женщина плохо к себе относится, то это правда. И тут вы можете пойти в терапию и работая со страхом беременности, менять свои установки, убеждения, разобраться в том, как вы относитесь к себе и как обходитесь со своими потребностями, желаниями, чувствами. Есть ведь немало женщин, которые родив ребенка, живут ярко, интересно. А есть те, кто и без детей ничем не интересуются и даже ходя на работу, не особо чем-то увлекаются и развиваются.
Возможно мамин пример, пока вы были маленькой, и то, что происходило в семье, как-то сильно повлияло на ваши убеждения про детей. И это стОит разобрать

Я дякую Вам за щирість.
Завдяки Вашому доповненню я все ж схиляюся ще сильніше до того, що причина фобії не у небажаній вагітності, яка сталася і не в післяопераційному стані. А у Вашому внутрішньому психо-емоційному стані та певних моделях поведінки. Десь в глибині Вашої підсвідомості закладена установка, що діти можуть стати на заваді Вашої реалізації як особистості та жінки, а можливо, і на заваді реалізації певного матеріального благополуччя. І як на мене, цей стан може бути пов'язаний з мамою і, загалом, з жінками Вашого роду. Бо подобається, чи не подобається, але кожна жінка - це той самий накопичувач генетичного досвіду роду, який потім передається кожній новонародженій дитині. Тому бажати щастя своїм дітям - це прекрасна якість кожної мами. (При тому, що відчути от те саме, справжнє, повне щастя, жінка може лише тоді, коли у неї буде своя щаслива родина. І це аксіома, бо це природа). Але не бажати щасливої сім'ї для своєї дитини, вже викликає певні питання...
Нам може щось подобатися чи не подобатися, наприклад, у погоді за вікном. Але погода буде такою, якою вона буде. Так саме як і жінці може подобатися чи не подобатися бути жінкою, але бездумна боротьба з самою собою, навряд чи додасть сил і зробить жінку щасливою.
Тому, як на мене, могла бути якась дуже сильна психо-емоційна травма у жінок Вашого роду із попередніх поколінь, про яку Ви не знаєтеі і яка пов'язана саме з небажаним народженням дитини або дітей або ж важким досвідом життя багатодітної родини, наприклад, в злиднях. Але наслідки якої автоматично передалися на генному рівні, рівні підсвідомості у вигляді відторгнення навіть самої думки про дитину. Це перше.
І друге.
Окрім того, для народження дитини потрібна велетенська кількість енергії, енергії Любові, яка витрачається дуже швидко, якщо її надміру спрямовувати на сексуальні задоволення. І якщо такої енергії дуже мало, на зовнішньому рівні може з'явитися небажання мати дітей.
Як сигнал на панелі машини, що бензину недостатньо і потрібна підзарядка. До речі, обмаль грошей також є сигналом того, що от та сама енергія любові заблокована. Бо гроші - це не банківські папірці і злитки золота, а енергія. І якщо Ви виросли в родині, де невеликі статки, заблокована енергія може бути не "вчора". Тому намагання просто механічно прибрати фобію, на мою думку, може призвести до серйозних ускладнень в житті. Бо любі порушення законів природи навряд чи допоможуть бути удачлиаою та щасливою. Адже, людський організм, насправді, це надзвичайно досконала саморегулююча система, недбале ставлення до якої, може призвести до серйозної "поломки" всього життя. І фобія - це лише перший сигнал того, що можуть з'явитися і інші, більш серйозні проблеми
До речі, які статки в сім'ї Ваших батьків?

Відредаговано автором 15-04-2025 14:22:55

Тобто, тема фінансів достатньо гостра, що і підтвердили Ваші слова.
Окрім того, Ви пишете "было такое что в возрасте где то с 8 до 14 лет я осуждала её за беспомощность и прямым текстом говорила что она как тряпка и не имеет всего мнения". Те, що Ви усвідомили свою помилку і вибачалися перед самою - чудово. Але...
Знову ж таки, є поняття підсвідомості, яка ніколи і нічого не забуває. І якщо був осуд мами, особливо в підлітковому періоді, це дуже сильно може блокувати от ту саму сферу любові, яка відповідає за щасливу родину та народження дітей. І проявлятися може, як повне відторгнення навіть самої думки про це.
До речі, Ви пишете, що в стосунках вже дуже давно. Вам Ваш хлопець робив пропозицію одружитися?

Відредаговано автором 15-04-2025 14:33:14

Свадьба будет в любом случае. А с ним или нет ето уже от него будет зависеть.

Смотрите, как хорошо, что вы понимаете - у вас есть желание. И не от МЧ зависит, реализуется оно или нет.
И вот хорошо бы себе повторять, что у вас есть желание реализации, а еще прожить ярко и интересно. И это обязательно получится, независимо от того, заБ вы или нет. Потому что это зависит от вас.
Если отношения с родителями хорошие (а вы пишите мама вас поддерживает и говорит, что главное ваше счастье, а с детьми или без это ваш выбор), то вы уже точно имеете помощь, поддержку и не останетесь наедине с собой, если вдруг пойдет не по плану. то уже опора хорошая.
Мне кажется, что вы целеустремленная девушка и с внутренней силой. А у таких все получается чаще всего.

Відредаговано автором 15-04-2025 15:16:45

Насправді, цілком зрозуміло, що Вас засмучує таке ставлення до шлюбу Вашого хлопця. Адже, знову ж таки, шлюб - це не якась ретро умовність. Це цілком серйозний крок, який дає можливість жінці зрозуміти, що чоловік свідомо бере відповідальність саме за цю жінку та сім'ю з нею. Тому слова Вашого хлопця викликають, м'яко кажучи, деякі сумніви: "Он утверждает что для него это ничего не значит, а является условностью. Говорит что для него ничего не изменится..". Насправді, це для жінки практично не має різниці шлюб офіційний, чи громадянський, бо вона і так виконує всі ті обов'язки, які виконує в шлюбі... в тому числі, сексуальні... І у зв'язку з цим, у мене до Вас ще одне, як на мене, надзвичайно важливе питання. Коли Ви позбавлялися дитини, цього хотів і Ваш хлопець? Хто приймав остаточне рішення щодо операції? У Вашого хлопця таке ж як і у Вас ставлення до власних дітей?

Відредаговано автором 15-04-2025 18:45:52

Я не просто так поставила своє запитання. Адже є свідомість, яка керується дуже обмеженим досвідом і складає, приблизно 5-7% всіх наших дій та рішень. А є підсвідомість, яка вміщує в себе не лише наш власний генетичний досвід, тобто, досвід нашого роду, але і несе в собі інформацію про весь досвід людства і складає 95 - 97 % наших.дій та реакцій. Саме тому, бажання чоловіка одружитися та разом прожити життя з певною жінкою, нерідко,
напряму пов'язане з несвідомим бажанням мати від неї дітей. Чому? Тому, що на підсвідомому рівні небажання жінки мати дітей від чоловіка може "зчитуватися" ним, як небажання створювати саме з ним родину.
Тому слова "И с парнем это обсуждала тоже. Приняла решение в первую очередь я. А он просто поддержал, ибо он такого же мнения (по поводу того что ещё рано)". Як на мене, можуть бути ключовими, бо "Прийняла решение в первую очередь я...".
Чому ключовими? Справа в тому, що жінка у шість разів психо-емоційно сильніша за чоловіка і т якщо вона сама і остаточно приймає рішення, чоловіку залишається або з нею погодитися (бо йому чомусь саме така відповідь зручна), або ж з нею розійтися.
Отже, чому хлопець може не поспішати робити пропозицію одружитися?А для чого йому це робити, якщо він і так має те, що хоче з Вами, і без усіляких обов'язків? Це перше. А друге. Якщо він не поспішає одружуватися, - власне, можна і припустити, чому йому байдуже, чи народите Ви від нього дитину, чи
ні... І як така операція по позбавленню дитину може в майбутньому вплинути на дітородну функцію жінки, у тому числі...
Певне, це лише мої припущення, але які грунтуються на аксіомах стосунків чоловіка та жінки і, загалом, створення сім'ї. Це закони природи.
Саме тому я і написала в самому першому коментарі, що вважаю Ваше питання набагато складнішим та серйознішим аніж намагання лише позбавитися фобії.
Насправді, питання може іти цілком про все Ваше подальше життя і як воно складеться для Вас: чи буде по справжньому щасливим.
І, як на мене, Ви десь глибоко в душі здогадуєтеся про це. Інакше не написали б слова, що можливо колись Вам захочеться мати дитину....
Тому цілком обгрунтовано вважаю, що Ваше питання - це питання індивідуальної роботи, а не переписувань на сайті з психологами.

Відредаговано автором 17-04-2025 13:49:25

Добрый день.
Спасибо вам за откровенность. Вы описали очень тяжёлый и личный опыт, который затронул не только тело, но и психику. Панический страх беременности, навязчивые мысли, неприязнь к своей женской природе — всё это говорит о том, что внутри осталась непрожитая боль и сильное напряжение.
Очень важно, что вы осознаёте это и не игнорируете свои чувства. Сейчас вам особенно нужна индивидуальная терапия. Работа с психологом поможет вам безопасно и постепенно разобраться в том, откуда берутся эти страхи, прожить болезненный опыт и восстановить связь с собой и своим телом. Эти чувства — не "ненормальные", они — отклик на пережитую травму.
Также обязательно рекомендую вам обратиться к грамотному, чуткому гинекологу. Не только чтобы подобрать подходящую контрацепцию (хотя это важно), но и чтобы обсудить свои страхи, задать волнующие вопросы, получить поддержку именно как женщина. Хороший врач сможет помочь вам чувствовать больше уверенности и контроля.
Вы не одна. И с этим можно работать. Вы заслуживаете того, чтобы чувствовать себя в безопасности в своём теле и не жить в постоянной тревоге. Поддержка — рядом. И вы достойны этой заботы.