Що таке сім’я?

Вітаю, Віко.
В гармонійній сім'ї має бути баланс обов'язків, який би влаштовував всіх її членів. Ваша розповідь викликала у мене декілька питань:
З який причин Ви вирішили так кардинально змінити фінансові ролі чоловіка та жінки?
Які функції для добробуту родини виконує Ваш чоловік?
Чи обговорювали Ви з чоловіком ситуацію з дитиною?

Если мужчина не выполняет ни роль мужа, ни отчима, то зачем он вам нужен?
По какой причине вы с ним живете 4 года?

«а чи сім’я не будується на тому щоб просто жити в ній, а не щось очікувати?»
Все залежить від того, заради чого сімʼю створювали. Хтось так і живе- в очікуванні, а хтось-«просто живе « своє особисте життя. Тільки це не дуже схоже на сімʼю, а більше- на співмешкання. Сімʼя- це про вибір бути разом «і в гористі і в радості», тобто про обовʼязки та відповідальність також, як і про задоволення.
Якщо з тим, що чоловік не виконує обовʼязки вітчима більш- меньш зрозуміло( мені здається, ви самі встановили обмеження), то з роллю чоловіка- не дуже. Можливо, ви маєте різні погляди на роль чоловіка та жінки в сімʼї та прийшов час це обговорити? Бо, якщо за 4 роки ситуація не змінюється « за замовчуванням «, то треба доносити свої очікування через слова. Здається, живе ваш чоловік й навіть не уявляє, що він чогось «не виконує «.

Доброго ранку, Віка!

Мене це дуже турбує цілий день, оскільки жодну з ролей він не виконує - ні як вітчима, ні як чоловіка.

Шкода, що так відбувається і тим більше шкода, що ви внаслідок цього відчуваєте. Чи могли б ви поділитись, що саме відчуваєте - розчарування? гнів на чоловіка? образу? розгубленість тощо?

Також варто дещо уточнити. Коли ви зазначаєте про повне невиконання чоловічої ролі партнером, то стосується це інтимної сфери чи ні?

З іншої сторони, а чи сім’я не будується на тому щоб просто жити в ній, а не щось очікувати?

"Просто жити в ній" - написали ви.
Важаю, що для кожної окремої сім'ї і кожного з подружжя розуміння цієї тези буде відрізнятись. Для когось йдеться про уміння домовлятись на основі взаємної любові і поваги, бажання конструктивно долати труднощі, бути відкритим до спілкування і так далі.
А для когось - використовувати партнера у власних цілях, тікати від самотності або уникати відповідальності.
Також існує чимало хибних або ж упереджених уявлень про сім'ю, які зазвичай успадковані з батьківської родини.

От уязти ваш приклад. Коли одружувались вдруге, як робили вибір чоловіка? Чим він вам сподобався? Ви добре пізнали його характер, цінності та схильності ?

я вирішила повністю забезпечувати себе та дитину фінансово, навіть включаючи комунальні послуги. Чомусь мені незручно вимагати від нього дбати про не його дитину.

Як бачимо, чоловік не узявся за обов'язок дбати про сім'ю, не проявив ініціативу на фоні вашого рішення узяти тягар витрат на себе. Тобто відбувся мовчазний розподіл сфер відповідальності.
А для блага сім'ї, напевно, мав би відбутись відкритий діалог, що призвів би до порозуміння і відповідних домовленостей.
До речі, чому вам незручно вимагати? Можна ж ЗАПРОПОНУВАТИ(!) І подивитись на реакцію. Вона вам покаже, на що здатний партнер.

Вчора сталась така ситуація, що поки я була на роботі - чоловік залишивши дитину від ранку голодною возив свою маму по справах.

Уточніть, будь ласка, скільки років дитині? І який час чоловік був відсутній?

І десь тут я зрозуміла, що поки не повторюю і фактично не змушую щось зробити для дитини - він підсвідомо про неї забуває.

Що можете сказати про сприйняття вашою дитиною вітчима? Адже 4 роки - доволі тривалий час, як ви всі живете разом. Чи пам'ятаєте приклади, як чоловік радів від проведеного з дитиною часу, бавився з нею, турбувався про неї?
Чи є в нього свої рідні діти?

Відредаговано автором 08-04-2025 09:56:36

Доброго дня Віка.
Насправді, Вас весь час гойдає з однієї крайнощі, в іншу. З першим чоловіком Ви повністю втратили свою фінансову самостійність, а в другому - чоловічі обов'язки дбати про сім'ю повністю взяли на себе "тут я вирішила повністю забезпечувати себе та дитину фінансово, навіть включаючи комунальні послуги".
А потім додаєте "Проте мені б хотілося щоб він міг за нею приглянути, якщо я захворію чи щось трапиться..."
Спершу, даєте йому зрозуміти, що з усім можете впоратися сама, а потім хочете, щоб він почав про Вас з дитиною турбуватися... Але ж це абсурд, Вам не здається? Жодний чоловік ніколи не почне перебирати на себе те, що вже взяла сама на себе жінка. Це один із законів стосунків. І тут одразу виникає питання. А чому Ви цього не відчули?
Можливо, тому що просто не знаєте, що таке гармонічні стосунки в сім'ї, і як вони влаштовуються?. А, зважаючи, що саме розуміння сім'ї формується ще з дитинства, виникає наступне питання: а як склалися стосунки між Вашими батьками?
Адже, дитина народжується і переймає від батьків всі моделі стосунків, якими потім, в своєму дорослому житті і користується. І добре, якщо ці моделі гармонічні, а якщо ні? Тоді починаються от такі "експерименти" над власним життям і життям своєї дитини.
До речі, а що, насправді, стало причиною руйнації Вашого першого шлюбу? Адже, з Ваших слів, перший чоловік фінансово повністю забезпечував і Вас і дитину. Отже, причина в чомусь іншому?
Окрім того, Ви правильно написали, що це не його дитина... І тоді, найперше, що потрібно зробити - це навчити нового чоловіка турбуватися про Вашого сина, бо у нього почуттів не п'є до нього. І це цілком закономірно. Ми любимо лише тих, про кого постійно турбуємося. А як Ваш новий чоловік може почати звертати увагу на дитину, якщо Ви взяли на себе всі чоловічі обов'язки?
"І десь тут я зрозуміла, що поки не повторюю і фактично не змушую щось зробити для дитини - він підсвідомо про неї забуває.." Скажу більше, навіть рідні батьки зайняті своїми справами, можуть інколи забувати про рідну дитину, якщо... Якщо дружина не докладає зусиль, щоб навчити чоловіка про них турбуватися.

Доброго дня. Ви дуже влучно помітили — схоже, ваш чоловік не відчуває своєї відповідальності у стосунках, особливо щодо дитини. А можна спитати: що саме ви хотіли б від нього у ролі партнера і вітчима? І чи пробували ви спокійно, прямо з ним про це поговорити?
Іноді люди справді не розуміють, що від них очікується, якщо про це не проговорено. Але це не означає, що ви маєте мовчки терпіти. Ваш запит цілком здоровий — це не вимоги, а бажання мати підтримку і справжнє партнерство.