Навʼязування почуття провини з боку суспільства

Дорого дня. Почуття провини буває конструктивним, навіть коли воно викликано зовні, та деструктивним, наприклад, елементом маніпуляції. Нажаль, я не зрозумів достатньо з Вашою розповіді, щоб зробити якісь висновки. Ви можете привести приклад минулого вчинку та розказати, хто і при яких обставинах нав'язував вам відчуття провини?

А за какие поступки, за какое прошлое вас стыдят, винят?
Кто эти люди, которые так делают?
Как вы даете понять, что с вами так нельзя, что вам неприятно и вы им судить вас за ваше прошлое?

С одной стороны, вы правы, что проблема не в вас, если кто-то нетактично лезет в вашу жизнь и высказывает свое мнение, которое его не спрашивали и еще и возможно в грубой форме. С другой стороны, других людей вы вряд ли переделаете, и тут тогда возникает вопрос - а на что вы можете влиять и как это изменить? А влиять вы можете на выбор своего окружения (только вы решаете с кем общаться и как) и на ваши личные границы - не впадать в стыд, вину, смущение, а четко обозначать, как с вами можно, а как нельзя.

Доброго дня, Катю!
Співчуваю вам. Дійсно, складно жити в злагоді з собою і зовнішнім світом, коли тебе час від часу намагаються принизити або присоромити через минуле.
Тому відповідь на ваше питання -

Я не знаю як мені це переживати, як відповідати, і як поводитися.

- матиме кілька частин.

Перша. Враховуючи ваше переконання

обʼєктивно я нічого жахливого не зробила

, розвивати здатність самопідтримки(!)

Друга. Дати собі відповідь на таке питання, ХТО дає право іншим людям вас висміювати і тому подібне?
До речі, потрібно з'ясувати, як так стається, що навколишнє середивще посвячене у ваше минуле? З яких джерел воно черпає інформацію?
Сюди ж. З ваших слів виходить, ніби суспільство нав'язує вам почуття провини. А хто такі "суспільство"? Це ваші батьки? Родичі? Знайомі? Сусіди? Колеги?
Усвідомлюєте, що все це різні люди? Насправді ніякого суспільства як такого не існує. Вираз "суспільство" - звичайне розповсюджене узагальнення, навіть можна сказати штамп. Є ОКРЕМІ люди(!)

Тому третя частина. Ваша реакція може бути індивідуальною. На когось не реагувати взагалі. Комусь нагадати, а самій перед тим уважно прочитати ту частину Євангеліє, де згадуються слова Ісуса
Христа "хто не без гріха" у відповідному епізоді.

Я себе відчуваю ніби серед якихось недорозвинених істот через яких я змушена проходити таке.

Поміркуйте, чи є у вас вибір - мати справу з цими людьми або йти своїм шляхом?
Якщо відчуваєте, що змушені і вибору у вас нема, то проблема складніше. Вона, на мою думку, потребуватиме співпраці з психологом і його допомоги вам щодо отримання здорової особистісної автономії.

Відредаговано автором 06-04-2025 19:33:16

Добрий день. Те, що ви описуєте — дуже знайоме багатьом, хто стикався з осудом, знеціненням або булінгом. І ваш біль — справжній. Ви чітко помічаєте: проблема не у вас, а в тому, як суспільство нав’язує почуття провини, змушуючи сумніватися в собі навіть там, де ви нічого поганого не зробили.
Але є ще один важливий момент: часто саме від нас залежить, яке коло людей ми притягуємо до себе. І тут варто чесно спитати себе: що саме мене притягує в цих людях? Чому я знову і знову опиняюся поруч із тими, хто мене знецінює або висміює?
Якщо це повторюється — це вже схоже на внутрішній цикл, який не зникне сам по собі. З цим справді можна працювати в терапії: навчитись ставити межі, краще чути себе, вибирати середовище, в якому не треба постійно захищатись.
Я відкрита до консультації, якщо ви відчуєте, що хочете в цьому розібратися глибше. Ви точно не самі, і це — не "доля", а ситуація, з якої можна вийти. Крок за кроком.