Доброго вечора Аліно!
Щоб спробувати допомогти Вам, конче необхідно, знайти те, що стало причиною Вашого теперішнього стану. Адже, антидепресанти лише приглушають гостроту хворобливого стану, але не "лікують" саму проблему.
Ви пишете, що перша панічна атака відбулася декілька років тому і вже потім з'явилися різноманітні
страхи, які дуже дошкуляють Вам. Але, щоб виникла панічна атака, потрібен потужний стресор. Яким, дійсно, міг стати складний період пошуку роботи та фінансові труднощі. Але...
На сьогоднішній день, досить багато людей потрапляє в таке складне становище, на превеликий жаль, та при цьому, далеко не у кожного починаються ПА, що ускладнюються нав'язливими страхами.
Тобто, багато ще залежить від здатності людини адаптуватися до складних обставин.
Чи не тому "Последние три месяца я думаю постоянно о каком-то бреде. (?)
О том как уникален человеческий организм, Как он работает, для меня это очень удивительно и непонятно..."
Тому одразу виникає питання, а чи дійсно такі Ваші думки, то "бред", а не інтуїтивне намагання зазирнути глибше в людську природу, щоб зрозуміти закони та механізми нашого життя? Але ж чомусь такі думки Вам здаються неправильними. Тобто, як на мене, у Вас може бути сформований певний світогляд, який не дозволяє Вам вийти за межі загальноприйнятого тілесно-орієнтованого сприйняття себе, в тому числі. Що прив'язує лише до потреб тіла та свідомості. Які, у свою чергу, породжують от ті самі величезні
страхи.
Це перше.
Друге. Є поняття психо-емоційного виснаження. Як правило ПА виникають саме на фоні повного "обезточування", втрати внутрішніх сил та ресурсів. Адже, одні і ті ж життєві проблеми, ми можемо переживати зовсім по різному, в залежності від того стану, в якому тривалий час перебуваємо. От Ви пишете "Меня очень сильно раздражала моя работа, я с нее уволилась и думала решу проблему. Не помогло. Устроилась на новую , все та же тревожность . Думала проблема в моей бабушки с которой я живу, Которая меня ужасно раздражает. Съехала на полторы недели к другу, не помогло. Всё равно я в этом состоянии". Тобто, як Ви вже зрозуміли, проблема не в роботі, чи оточуючих людях, а в Вашій реакції на них.
А коли нас все навколо починає дратувати? Тоді, коли ми, знову ж таки, повністю внутрішньо виснажені. Тобто, і фізично, і психо-емоційно обезточені.
Отже, щоб покращити стан, необхідно, як мінімум, навчитися швидко відновлювати себе. Тобто, навчитися бути в ресурсі.
До того ж, схильність швидко виснажуватися може бути пов'язана, також безпосередньо, із незадовільним загально психо-емоційним кліматом в родині. Чому? Тому що для кожної людини сім'я - це той базіс, опора, яка обумовлює її здатність протистояти викликам життя. І якщо є якісь, наприклад, невирішені прлблеми в родині, або ж, когось із близьких просто немає, це однозначно може мати вплив на здатність людини проходити через стресові ситуації.
От Ви пишете, що спробували жити з бабусею... Що змушує мене задати Вам питання, щодо Ваших батьків?