Семья

Добрый день.

А как муж обосновывает то, что не хочет забирать собаку? И какие у него взгляды на то, чтобы завести детей? Такие вопросы, в идеале, лучше всего обсуждать ещё до брака, а если вы живёте одной семьёй, то хорошо бы знать ценности и приоритеты друг друга, чтобы точно понимать, совпадают они или нет, и тогда уже решать, по пути вам или нет.
И ещё, как Вы пришли к мысли, что хотите стать матерью? И какой у Вас вопрос к психологам?

Расскажите, пожалуйста, подробнее, что вы имеете в виду про то, что в других сферах все хорошо?
По какой причине муж не хочет забирать собаку?
По какой причине вы на это соглашаетесь? Ведь муж пришел к вам вторым, после собаки?
Почему вы думаете, что вы что-то не так делаете?
Что значит инициатива по поводу ребенка в ос7новном от вас исходит?
Как вы понимаете, что муж любит детей и собак

Доброго дня, Anna!

Может у нас цели в жизни разные...

Может, и разные. А чтобы выяснить, насколько они разные нужно разговаривать. Например, спрашивали ли вы у мужа, отчего так

Когда ходим в гости к друзьям там и детей любит и собаку их....

? И в то же время

муж всячески против, что бы я её забрала. Деток тоже нету, спустя 6 лет токо вывела его на разговор о детях

?
Без диалога, к сожалению, ничего толком прояснить и понять невозможно. Правда... в некоторых случаях и разгворы не нужны, поскольку реальные поступки говорят сами за себя, как оно обстоит на самом деле.

не понимаю как быть

Это вы о своей растерянности?

Как быть - человек делает выбор и решает сам(!) Исходя из своих желаний, ценностей и возможностей.

Можете рассказать, что вы чувствуете в последнее время в связи с описанной ситуацией?
Чего хотите?
На что готовы решиться, идя за своими желаниями?

Доброго вечора Anna!
А Ви коли небудь запитували у чоловіка, чому він так категорично не хоче повертати собачку в дім?
Хоча, якщо чесно, навряд чи він дасть Вам якусь конкретну відповідь,бо, швидше за все, і сам не розуміє, чому цього не хоче...
Сім'я - це єдине ціле. І одружуючись, як правило, всі хочуть лише одного - отримувати турботу, щастя та Любов одне від одного.
"...мы когда сошлись это ничему не мешало жили втроём все юыло хорошо"
Спершу ще є закоханість. А отже, більш терпиме ставлення одне до одного. В тому числі, до тих, хто живе поруч, наприклад, тварин. Та і сил ще є багато, щоб проявляти одне до одного певні риси благородства та поблажливості.
"Спустя некоторое время чаще (с подачи мужа) начали её оставлять у моих родителей...Ужасно скучаю за ней. А муж всячески против, что бы я её забрала".
З часом, закоханість тане, стосунки починають вимагати більше зусиль і тваринка неочікувано може перетворитися на конкурента, який перетягує на себе більшість уваги.
Що це означає? Кожна людина потребує любові, власне, заради любові жінки виходять заміж, а чоловіки одружуються. Коли енергії радості багато, її вистачає на всіх і тоді всім легко уживатися одне з одним поруч. Але дефіцит енергії Любові відчувається одразу.
Власне, як на мене, саме в цьому основна причина того, що чоловік не хоче вертати додому собаку і не дуже хоче дітей. Бо і тварини і діти вимагають до себе дуже багато сил. А якщо так, то чоловік інтуїтивно намагається прибрати джерела небезпеки для себе.
Що робити? Чи можна в такій ситуації щось змінити?
На мою думку, можна!
Не просто ж так, жінок наші предки вважали берегинею сім'ї, роду, народу...
Жінка за своєю природою, є серцем та душею родини та сім'ї. Саме тому, їй більше дається і певних можливостей, щоб щось змінити в цьому світі на краще...
Чи є.у Вас якась цікава справа, яка Вам дуже подобається? Чим Ви займаєтеся у свій вихідний день? Як набирається сил? Де берете свої внутрішні ресурси?
Адже, на моє тверде переконання, як тільки Вам вдасться стати психо-емоційно повністю наповненою, як тільки в Вас стане на багато більше енергії щастя та Любові, повернеться в дім собачка, а також, енергії вистачить і на дитину. Тобто, у чоловіка з'явиться бажання її, дитину мати.
Чи відрізняються стосунки між Вами та Вашим чоловіком у випадку, коли ви можете бути вдома на самоті лише з ним одним. і коли поруч з вами маленька собачка...

Відредаговано автором 20-02-2025 21:15:41

Анна, конечно, ситуация непростая. Попробуем немного разобраться, насколько это возможно в рамках форума.
Сначала, о собаке. Возможно отсутствие собаки погружает мужа в конфетно-букетный период, когда не было проблем, создаваемых присутствием собаки (нужно выгуливать, кормить, убирать за ней, показывать ветеринару и т.д.). Истинную причину может знать только муж.
С ребенком сложнее. Нужно обязательно с Вами беседовать..
Если разговоры с мужем не помогают решить проблему, тогда нужно начать работу с Вами в точке, где очень много обид на мужа и непонимания. .
Вы думаете, что ситуацию можно разрешить, убедив мужа поменять решение, и ждете от психолога советов и конкретной помощи в переубеждении мужа.
Но дело в том, что ни один специалист не знает, как лучше Вам. Ваше идеальное решение знаете только Вы. И это решение всегда показывает бессознательное, если дать ему место развернуться.
Сначала, нужно поработать над чувствами, ведь выход всегда приходит из спокойного состояния. А про какое спокойствие может идти речь, когда столько всего накопилось (обиды, разочарование), Успокоившись, Вы сможете увидеть истинную причину такого положения.
Возможно, что на самом деле у Вас самой есть очень сильный бессознательный страх иметь ребёнка.
(Откуда он, описать все здесь невозможно). ..И свой бессознательный страх Вы передаете мужу, а сама чувствуете лишь желание иметь ребёнка. Теперь муж испытывает ужас при одной мысли о малыше.
И вот с этим Вашим страхом и будет работать психолог..
Не отчаивайтесь. Проблему можно решить.

Відредаговано автором 20-02-2025 23:15:55

Хочеться дещо доповнити до своїх попередніх слів.
Ви пишете: "Когда ходим в гости к друзьям там и детей любит и собаку их....". Тобто, судячи з цих слів, у чоловіка не має неприйняття дітей та тварин вцілому. Що, як на мене, додає впевненості в те, що питання можна вирішити, бо воно стосується лише кількості та якості внутрішніх сил, які є у Вас, та у Вашого чоловіка. Бо чим сильніше прив'язаність, тим більше може бути накопичених образ, страхів та претензій одне до одного. Що дуже швидко виснажує, плюс - невміння відновлюватися та наповнюватися, (а це комплекс певних знань) і в результаті може з'явитися "режим економії енергії". Тобто, несвідоме намагання "усунути конкурентів".
Як на мене, Ваше питання стосується не стільки зовнішніх причин, скільки внутрішніх накопичених проблем, що потребує індивідуальної роботи.

В других аспектах и жалеет меня и заботиться...помогает..

Однако глух в том, что волнует вас в первую очередь. Что это, если не страх идти в эту тему, боясь ответственности? Может, неготовность? Может нежелание? Это все догадки и предположения. А вы как воспринимаете поведение мужа? Что для вас значит его "молчание"?

Не может ли это еще и означать игнорирование ваших чувств?

Закрытая позиция мужа никак не способствует вашей близости и развитию отношений. Они как бы на паузе. Поэтому
происходит вот это

незнаю чего хочу последнее время...Все как то катиться чередом, одно и тоже (работа, ужин, телефон)

Если глубже посмотреть, то, пожалуй, вы себя сдерживаете. Точнее, сдерживаете чувства недовольства или недоумения.
Подумайте, что мешает открыться и пойти дальше?

Если вы не отважитесь, то что и как может измениться для вас?

Я вам дякую за точний самоаналіз.
Насправді своїми словами "я помітила що в мене останні роки енергії менше стало, ніби сили немає, нічого не хочеться" Ви лише підтвердили мої припущення щодо справжньої, глибинної причини відсутності у чоловіка бажання мати дітей та забирати собачку додому.
Розумію, що здивую зараз тим що напишу, але, насправді, жінка - це основний генератор енергії в родині. Це закладено в самій природі жінки. Але біда в тому, що, зазвичай, відсутні знання як саме цей свій "генератор" наповнювати. На моє переконання, те, що Ви двічі ходите на тренування, а тренування проходять в закритому приміщенні? Якщо так, тоді ці заняття можуть не лише Вам не допомагати, але навіть ще сильніше виснажувати. Бо наповнення енергією - це не лише питання фізичних вправ для тіла, а цілий комплекс знань про природу чоловіка та жінки, природу стосунків, природу наявності чи відсутності в нас енергії та бажання і здатності народжувати дітей, завдяки розумінню яких, з'являється можливість не лише самій перебувати в ресурсі, але своєю енергією щастя та радості наповнювати всіх навколо себе.
А собачка в даному контексті, то лише певний зовнішній тригер, який змушує Вас почати шукати і причини того, що відбувається, і знаходження рішення проблем.
От скажіть, який настрій у Вас після тренувань? Чи відчуваєте Ви себе безпричинно щасливою, радісною, легкою? Такою, що може поділитися своїм світлом з чоловіком, а не очікувати від нього якоїсь підтримки?

Відредаговано автором 21-02-2025 14:53:46

Играть с чужими детьми и собаками и нести ответственность и в чем-то ущемить себя ради своей собаки, своего ребенка это очень разное. И про любовь ли тут? Любовь это умение слышать, про умение заботиться и отдавать другому что-то безвозмездно. А судя по тому, как муж говорит про собаку и как он за вас решает, что вам рано вставать и значит вам это не ок, то возникают смутные сомнения про умение заботиться и любить кого-то, кто от тебя зависит.
Жаль вы не ответили про то, почему соглашаетесь с мужем не забирать собаку, хотя она ваша.