Чи є сенс та можливість побудувати здорові відносини з людино, з якою декілька разів розлучалися (а потім знову сходилися)?

Доброго вечора, Міло!

Тут нема однозначно вірної відповіді. Відповідальність за спілкування і ймовірні відносини з хлопцем - на Вас і на тому хлопцеві, тому жоден психолог не може давати прямих порад, як вчинити. Може тільки допомогти розібратися в собі та своїх потребах.

Якщо розбирати по фактах, то:

- У вас були сварки. З приводу чого? Хто був їх ініціатором, і як ви обидва реагували на конфлікти? Чи повторювалися одні й ті самі сварки багато разів, і якщо так, то що, на Вашу думку, заважало проблему вирішити?

- Ви припускаєте наявність якогось невротичного сценарію, який відігрується у відносинах з хлопцем. Що це може бути за сценарій? Чи були у Вашій батьківській сім'ї ситуації, що нагадують характер відносин з хлопцем?

Підсумовуючи, відносини можна зберегти, якщо в обох партнерів є бажання бути разом та змінювати паттерни поведінки, які шкодять здоров'ю стосунків. Тобто, в ідеалі потрібна індивідуальна терапія Вам і хлопцю (вона практично всім людям потрібна, навіть якщо ті не знаходяться в стосунках, суто для свого ментального стану). Часто партнери ходять до двох різних психологів. Можливо і до одного і того ж, бо психолог не повинен розповсюджувати інформацію отриману від клієнтів, в тому числі серед інших клієнтів та їх близьких. Але варіант зі спільним психологом можливий, тільки якщо обом партнерам буде комфортно, що фахівець працюватиме з ними обома.
За бажанням, можна проходити парну терапію, якщо є запит на налагодження комунікації між вами. Але на мою думку, тут все-таки важливіше, щоб кожен опрацьовував свої особості проблеми і не тягнув їх у відносини.

І ще, збереження стосунків не обов'язково повинно бути пріоритетом. Тобто, якщо ви з хлопцем вирішите розлучитися, тому що не бачите сенсу в стосунках, "не вивозите" їх емоційно або відчуваєте їх, як якусь нездорову історію - це теж нормально, головне щоб будь-яке рішення було обдуманим і відповідало Вашим цінностям та потребам.

Доброго дня!

Наскільки є хоч маленько здорове зерно в цій невротичній історії?

Здається, є здорове зернятко - це визнання історії ваших взаємин НЕВРОТИЧНОЮ(!) Але цього замало. Замало усвідомлювати, що стосункі нездорові. Треба ще відкрити для себе, в чому конкретно вони нездорові(!)

Тобто за три роки стосунків-гойдалок (було і добре, і образи, і сварки, і розуміння), але зрештою в певні етапи ставилася крапка. Розходилися, переставили жити разом, бачитися, на 2-3 місяці. Але через якийсь час знову сходилися.

От би дізнатись, яку модель побудови близькості кожен з вас намагається збудувати?! Наприклад, що особисто вас притягує до партнера? Що відштовхує? Чи присутнє суперництво за владу, за увагу, за право вирішувати важливі спільні питання?
Наскільки підтримується між вами баланс брати-давати?

Звісно, після такої паузи це і сум, і нові яскраві відчуття один одного, наче вперше.

Нові яскраві відчуття - зазначаєте ви. А мені, видається, що не нові. Навпаки, старі, ті, що вже були...і саме вони, на мою думку, мотивують повертатись у взаємини, примушуючи ходити по колу. Притому, знаючи наперед, чим усе завершиться.
Поділіться, будь ласка, цими почуттями?..

Зрештою, через якийсь час попередні проблеми, через які розходилися, нікуди не дівалися і знову приймалося рішення розходитися.

Тобто кожен залишався при своєму, у кращому випадку сподіваючись, що ЗМІНИТЬСЯ партнер?
Виходить, потреба зберігати стосунки і розвивати їх наштовхувалась на відсутність творчої адаптивності у подоланні проблем та небажання йти взаємно назустріч одне одному?
От цікаво, щось подібне спостерігалось у ваших батьківських родинах?

Відредаговано автором 23-01-2025 17:10:50

Доброго дня Mila!
Знаєте, нам тільки здається, що в цьому житті все випадково. Тоді, як насправді, все має якийсь сенс, навіть, якщо ми його, цей сенс, не розуміємо. Отже, і те, що Ви постійно "притягуєтеся" одне до одного, як на мене - не випадковість. Швидше за все, залишається велика кількість питань, які ви можете і повинні "закрити" саме в цих стосунках. Що і підтверджуються словами "Зрештою, через якийсь час попередні проблеми, через які розходилися, нікуди не дівалися і знову приймалося рішення розходитися".
В таких випадках, намагання створити нові стосунки, або призведуть до того, що старі проблеми перейдуть в нові, або ж нові стосунки, загалом, можуть не створитися. Чому? Тому що існують певні закони відносин чоловіка та жінки, незнання яких не відміняє їх дії.
Далі Ви пишете "Люди ж не змінюються", що, насправді, не є беззаперечним фактом. Як це не дивно, але ми в це життя приходимо саме заради того, щоб не лише змінюватися, але і змінювати своє життя. Просто, щоб відбулися певні зміни, потрібно розуміти, в який бік рухатися. А це: робота зі своїми поведінковими моделями та глибинними установками, які формуються, зазвичай, в дитинстві і не дають нам можливості жити в гармонії з собою і мати гармонічні стосунки в дорослому віці. Тому обов'язково потрібно розбиратися, які стосунки були між Вашими батьками і як вони ставилися до Вас, коли Ви були маленька. Бо зазвичай, в дорослому віці, пари створюються за принципом зеркальності особистісних проблем. І це не випадковість. Як кажуть, життя парує для того, щоб через труднощі, які виникають, постійно працювати над собою. Щоб з часом, як бонус за особистісну наполегливість та старання, отримати ту саму Любов та щастя, на яке ми так очікуємо одразу. Плюс, знання природи чоловіка, жінки та природи самих стосунків. Адже, саме незнання цих законів в більшості випадків і призводить до того, що люди не можуть ніяк поруч ужитися.
Висновок. На мою думку сімейного психолога, Ваші стосунки мають всі шанси стати гармонічними, а отже, щасливими. Тоді як нехтування своїми почуттями може призвести до непередбачуваних негативних наслідків - це класика любовного жанру. Але це не означає, що вам потрібно терміново знову зходитися і починати жити разом на тому рівні, на якому ви розійшлися, швидше, навіть навпаки, не поспішати. І поки просто зустрічатися, підтримуючи стосунки більш менш на відстані. Щоб цей час використати для наполегливої роботи над собою. Адже, один із законів стосунків полягає в тому, що коли одна людина в парі кардинально змінюється, змінюється непомітно та поступово і друга людина. А отже, стосунки суттєво покращуються.
Що таке кардинальні зміни? Це зміни не лише на рівні "Я вже знаю, де помилялася і знаю, як потрібно робити", а на рівні "я змінилася на рівні рефлексу, тобто, дію правильно автоматично".
Бо лише такі зміни дають гарантію того, що навіть в самій критичній ситуації не буде емоційного "зриву" в от ті самі емоційні качелі, про які Ви пишете.
Які стосунки були між Вашими батьками?

Відредаговано автором 23-01-2025 17:29:51

Одна з головних причин якраз було суперництво між нами (можливо, навіть більше я суперничала).

На противагу суперництву виступає взаємодоповнення(!) Аби його реалізувати на практиці потрібно поєднати три фактори - знання як, можливість і наявність ресурсів.

Ми обидві яскраві, харизматичні людини, які любимо увагу до себе.

Не маю нічого проти. Однак коли один з партнерів стає безмежним донором уваги для іншого під тиском і через власну слабкість, то буде історія не любові, а ВИКОРИСТАННЯ. Власне, як, на жаль, у вас.

Я не могла закрити всі його "запити" і відповідати високим його стандартам))

То хто ж ініціював розставання - він чи ви?

Ми обидві яскраві, харизматичні людини, які любимо увагу до себе.

Нарцисизм у вас обох визнаєте?

Мозок прагне повертатися в комфорт і те, що знайоме. З ним багато було моментів, де сходилися, фізична близкість. Просто все знайоме і відоме. Тому я тягне. Закриваєш навіть очі на те, що було не так.

Ваш опис нагадав анекдот про пожежників. У них все добре, усім задоволені, проте, коли пожежа - хоч звільняйся(!)
Насправді, думаю, ще є щось несвідоме в наведеному сценарію. Можливо, це про такі яскраві ПІКОВІ переживання, що не відпускають. Якоюсь мірою про "божевілля" через сприйняття кохання з нахилом у бік поєдинку, запаморочення і страхом гармонії відносин, яким притаманні спокій і врівноваженість.

Отже, ваше питання

ЧИ Є СЕНС ТА МОЖЛИВІСТЬ ПОБУДУВАТИ ЗДОРОВІ ВІДНОСИНИ З ЛЮДИНО, З ЯКОЮ ДЕКІЛЬКА РАЗІВ РОЗЛУЧАЛИСЯ (А ПОТІМ ЗНОВУ СХОДИЛИСЯ)?

Вважаю, доречно спочатку пропрацювати в терапії свою робочу модель прив'язаності. Потім буде видно - наскільки актуальним на той момент виявиться вищезгадане питання. Якщо для вас буде відповідь "ТАК", то залишиться з'ясувати, чи провів свою частку роботи партнер?

"...поле бою" і працювати над собою абсолютно немає нічого спільного.
В сім'ї не воюють, а виховують одне одного без скандалів. Тим паче, що у Вашому випадку починати знову жити разом до того не змінившись глибинно - однозначно, не дасть нічого гарного. Про що я вище і написала.
Як на мене, установка "поле бою" якраз і може бути саме тим тригером, який заважає вам жити щасливо разом.
Власне, тому і задала питання про батьків. Які стосунки були між ними?
Бо як кажуть: всі наші проблеми "родом з дитинства".
Власне, тому у цьому і потрібно розбиратися, якщо дійсно є бажання не тільки зберегти стосунки з коханою людиною, а і зробити їх щасливими.
І ще... Коли люди живуть в парі, починаються претензії один до одного. Мета яких, спонукати кохану людину змінитися, але... Чи можна змінити когось примусово, якщо сама людина змінюватися не хоче? Навряд чи. Людина змінюється лише тоді, коли змінюватися хоче сама. Тому очікувати, що той, хто живе поруч зробить мене щасливою - навряд чи доцільно. А от навчитися самій бути щасливою - можливо. Щаслива людина робить життя навколо себе також щасливим...а не навпаки.

Відредаговано автором 23-01-2025 19:36:19

Дякую за щирість.
Своїми словами Ви лише підтвердили мої припущення.
Окрім несвідомого перейняття поведінкових моделей є ще дуже важливий момент. Те, що чіпляли слова чоловіка про схожість на маму - зрозуміло. Це, насправді, дуже боляче. Бо чим менше ми хочемо бути схожими на когось з батьків, чим сильніше засуджуємо чи просто не приймаємо їх поведінку, тим швидше станемо себе поводити так, як і вони. Це ще один закон стосунків. Чому?
Тому що на підсвідомому рівні ми сприймаємо себе і одне одного в родині як одне ціле. Тому, автоматично, неприйняття когось з рідних, насправді, переходить у неприйняття та осуд себе, страх бути якоюсь не такою, страх говорити прямо про свої почуття, страх залишитися одною...і т.д.
Саме тому я і писала, що потрібно розібратися в собі, пройти повне перезавантаження дитячих установок і поведінкових моделей, щоб, найперше, стати самодостатньою ( не плутати з самостійною), а отже щасливою. А щаслива жінка, повірте, однозначно створить навколо себе поле любові, в якому чоловіку не залишиться нічого іншого, як також змінитися на краще. Бо жінка має таку силу, про яку навіть і не здогадується.
Я вважаю, що ваші стосунки не просто можна відновити, але і зробити їх по справжньому глибокими, довірливими та щасливими.

Відредаговано автором 23-01-2025 20:29:36

В случае, если нарциссизм у обоих выраженный, а он, судя по информации здесь, именно такой, здоровые отношения НЕ построить в принципе.
По причине того, что нарцисс вообще НЕ способен строить отношения. Никакие. Ни здоровые, ни нездоровые. Он умеет лишь играть в психологические игры - вечный игрок, так скажем. Потому отношений в том смысле, что под ними понимается, НЕ построить. Зато всяческие игры-развлекалки по типу "Я лучше" или "Кто круче?", "Приревнуй меня", "Кто кого обманет?" и прочее обеспечено.
Потому тут не про отношения, а про игры. А это две большие разницы, как говорят в Одессе.
Эти игры, думаю, и привлекают. Дают интерес и адреналин. Плюс одинаковое восприятие и мышление.
И в принципе этот вариант не так уж и плох. И двум нарциссам в паре хорошо (условно), и окружающим - нарциссы от них отстали наконец и сосредоточились на собственных театральных драмах)

Прочитала недавно фразу, очень в тему к вашему вопросу - "сколько раз книгу не перечитывай, а сюжет не изменится".

Можете попробовать терапию парную и у каждого своя должна быть. Но будет ли толк и готовы ли тратить на это еще пару лет - решать вам.

автор запитання 17 секунд тому: «Спасибо. Ваш комментарий для меня важен и познавателен. Открывает для меня ещё одну грань причин моей проблемы. »

ЧИ Є СЕНС ТА МОЖЛИВІСТЬ ПОБУДУВАТИ ЗДОРОВІ ВІДНОСИНИ З ЛЮДИНО, З ЯКОЮ ДЕКІЛЬКА РАЗІВ РОЗЛУЧАЛИСЯ (А ПОТІМ ЗНОВУ СХОДИЛИСЯ)?

Якась можливість звісно є, головне, що ви збираєтесь змінити у ваших стосунках, і відповідно, наскільки ця людина готова працювати у відносинах.
Сенс шукаєте ви самі.
По хорошому, це запит на індивідуальну роботу. Або ж на парну консультацію