Як прийняти свою маму?

Question

Привіт, мені 29, і з моменту повномасштабної  я приїхала у батьківський дім, працюю. Відносини з мамою з дитинства були дуже тяжкими, живучи далеко, трошки стало легше, але контроль та маніпуляції всеодно були і на відстані. Раніше я дуже хотіла її змінити, щоб вона розуміла, що робить мені боляче. Зараз я облишила ці спроби, і зрозуміла, що єдиний, кого я можу змінити це я сама. Останній час, мама поводить себе зі мною так, наче мені 5 років, коли говорить навіть сюсюкає іноді, мене це неабияк дратує, не було такого в дитинстві, пережила, не варто зараз починати, це дивно. Я постійно відчуваю хвилю агресії до неї і розумію, що щось не так. Можливо хтось може підказати мені в який бік дивитись, щоб це зрозуміти і виправити?

Олена Анатоліївна Грибкова · Accepted Answer

Прийміть, що мама не зміниться. Ваше усвідомлення того, що ви не можете змінити маму, - це великий крок. Постарайтеся прийняти її поведінку такою, якою вона є, без спроб її змінити. Це допоможе знизити рівень вашого роздратування.
- Постійна хвиля агресії вказує на те, що всередині вас накопичилося багато непропрацьованих емоцій. Спробуйте зрозуміти, які саме почуття ви відчуваєте до матері: образу, гнів, страх? Психолог може допомогти вам у цьому процесі та навчити здорових способів вираження емоцій.
- Визначте, яку поведінку матері ви готові терпіти, а яку - ні. Поговоріть із нею спокійно і прямо про те, що вас не влаштовує. Якщо вона не готова змінити свою поведінку, то вам доведеться навчитися захищати свої кордони.
Важливо пам'ятати, що ви не зобов'язані терпіти будь-яке ставлення до себе. Ваше емоційне благополуччя - це пріоритет.

Додаткові запитання, які можуть допомогти вам глибше розібратися в ситуації:
Які конкретні дії або слова матері викликають у вас найбільшу агресію?
Які почуття ви відчували до матері в дитинстві?
Які у вас були стосунки з іншими значущими людьми у вашому житті?

Яна Кіркеснер · Answer

Вітаю. Ваша мама явно не хоче випускати Вас з під свого контролю, не хоче сепаруватись та сприймати Вас як дорослу людину. Ви праві в тому, що треба направляти зусилля на зміну себе, а не її. Почніть з окреслення Ваших кордонів, наголошення на тому, яке ставлення до Вас категоричне неприйнятне. Для початку визначте для себе пункти ставлення до Вас, які ви вважаєте неприємними, дратуючими, знецінюючими...; далі сформуйте картинку того, як Ви хотіли б, щоб до Вас ставилась мама. Краще все це прописати, аби чітко сформувати свої претензії та запити.
Як будете готові, спробуйте провести з мамою бесіду, спокійно (без істерик та криків, що вказуватимуть на підлітковий бунт) озвучте їй все, та можливо Вам пощастить, і вона відреагує теж адекватно. Можете викладати свої претензії дозовано, спостерігаючи за результатом. 
В будь-якому разі Ваша мовчазна згода з таким ставленням ситуацію не змінить. Важливо заявляти про те, що Вам не подобається.

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Смотреть в сторону своей психологической сепарации от мамы, выставления границ и построения отношений с позиции взрослого человека. Часто родители не хотят отпускать контроль, участие в жизни выросшего ребенка по каким-то своим причинам, из страха быть ненужной, из-за отсутствия интересов и своей жизни. И вы правильно написали, что ждать изменений от мамы не стоит. Меняться будете вы. И со временем и мама может измениться в чем-то. А в чем-то просто изменится ваша реакция на ее поведение.
У меня на страничке 2 статьи на тему сепарации. Почитайте, будет более понятно о чем речь

Віталія Юріївна Мельник · Answer

Добрий день. Іноді просто неможливо жити під одним дахом із людьми,які контролюють і не поважають вас. Ви даєте мало деталей,але ідея змінювати себе мені дуже імпонує.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Можливо хтось може підказати мені в який бік дивитись, щоб це зрозуміти і виправити?[/quote]
Мені здалося, що ви й так дивитесь у правильний бік питання, про що свідчать ваші слова [quote]Раніше я дуже хотіла її змінити, щоб вона розуміла, що робить мені боляче. Зараз я облишила ці спроби, і зрозуміла, що єдиний, кого я можу змінити це я сама.[/quote]
Тобто відчувається, що намагання є, водночас руху вперед поки що обмаль. Натомість відчуваєте агресію на маму[quote]коли говорить навіть сюсюкає іноді, мене це неабияк дратує, не було такого в дитинстві, пережила, не варто зараз починати, це дивно. Я постійно відчуваю хвилю агресії до неї і розумію, що щось не так.[/quote]
От саме з цього аспекту і можна починати рух. Це значить розібратись, які ваші потреби в стосунках з нею мама фруструє? Точніше, ви повернуті до неї своєю вразливістю і всередині включається агресія.
Тож які ваші потреби не задовольняється? 
Можливо, в повазі? 
У визнанні вас дорослою і автономною особистістю? 
У щирій приязні і любові? Ваш варіант ...? 

Чого від мами очікуєте, але зрештою не отримуєте? Відредаговано автором 13-01-2025 10:39:22

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

По первому пункту вы вполне можете выставить те границы, которые вам удобны:
1) Поставить замок в комнате.
2) Не отвечать на звонки, если вам не удобно, а чтобы они не отвлекали вас и не раздражали - убрать звук на мамины звонки/сообщения.
Если она звонит друзьям, соседями - это уже их ответственность выставить свои! границы. Вы за них, как и за маму не отвечаете.
3) Если она перебивает, то вы просто заканчиваете разговор и уходите.

Что не нужно делать - оправдываться, доказывать что-то, убеждать, бегать за мамой, чтобы она поняла о чем вы и не обижалась. Это все лишь продлевает вашу "игру" и забирает огромное количество вашей энергии.

Павел Леонидович Басанский · Answer

К сожалению, в результате воспитания мамой-нарциссом, Вы имеете нарциссическую травму, которую чтением статей и просмотром видео не вылечить. Только специализированная на нарциссической травме психотерапия.
Сепарироваться от такой мамы тоже очень непросто. Это совсем не то же самое, что сепарация от обычной мамы.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Як прийняти свою маму?

Відповіді психологів