Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 49 хвилин тому: «И ещё рекомендую посмотреть фильм Good Will Hunting( хороший Уил Хантинг). Очень показательный с точки зрения психики и защит. Весь фильм герой как будто интеллектуализирует свои »
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 1 година тому: «Вітаю, Reina! цитата: «Я з аб'юзивної родини, тому в мене дуже багато психологічних проблем.» Хочу зазначити, що зв'язок безперечно існує. Однак теперішній спосіб розв'язання ТИХ»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 2 години тому: «Доброго дня. Насправді, достатньо складно робити якісь конкретні висновки і давати якісь конкретні поради, спираючись лише на опис реакцій Вашої психіки без розуміння конкретних »
Питання від: Анна Вік: 47

Наболіле

Добрий день, отколи віддала доньку заміж, її начебто підмінили, а можливо вона такою і була, але я це не замічала. Я її ростила сама, з чоловіком розлучилася, ще коли вона була маленькою, заміж вдруге не вийшла, не ставила собі це за мету, жила для доньки, бо вона у мене одненька. Завжди мала її за подругу, секретів від неї у мене не було, хоча зараз певно і розумію, що я поводилась не правильно, модель своєї поведінки з своєю мамою я переносила на наші відносини з донькою. Коли їй я це озвучувала, вона мені і відповідала, що так як у тебе було з твоєю мамою у нас не буде, бо ми інші. Іноді мені в очі казала що я дуже любопитна, вже давно і нічого не питаю, але в душі дуже боляче, бо у нашій родині я до мами своєї ставлюсь по іншому, і хотіла б що б і до мене так само ставилась моя донька. Зараз вона має сім"ю, має дитинку вже свою, але... Вона до мене рідко приїздить, хоча живемо не далеко, а в село, де проживають батьки чоловіка їздять частіше, і бувають по часу там довше. Внучка з тією бабушкою більше бачиться, тому я бачу що вона до мене і йде не охоче, тобто якщо я сама - то грається і все добре, а якщо є вибір між двома бабушками і ми разом знаходимося то йде до тієї бабушки, хоча відношусь до всіх дуже добре, помагаю чим можу. І у мене складається враження,
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Вітаю, Анно.
Співчуваю Вам, Ви напевно відчуваєте велику печаль через те, що стосунки із донькою та онукої не такі, як Вам хотілось би.
Нажаль Ви зробили велику помилку у вихованні доньки - зробили її центром і сенсом свого життя. І зараз страждаєте через те, що позбавлені значного шмату життя, яке було до одруження доньки. Ваша доньки відчувала на собі тиск надмірної уваги, контролю, гіперопіки, простими словами - Ви душили її своєю любов'ю. І її теперішня поведінка - це реакція на Ваше виховання, можливо навіть бунт (свідомий чи несвідомий), який вона не реалізувала будучи підлітком.
Чи є у Вас подруги, друзі? Що займає Ваші думки, окрім роздумів про доньку та її родину? Що ще Вам приносить задоволення, окрім спілкування із рідними?
Ваш стан зрозумілий. Діти виростають і йдуть із сім'ї..
І потрібно звикати до нової соціальної ролі – тепер Ви теща.
Але давайте подивимося на проблему глибше, адже йдеться про надмірну материнську любов. А така любов передбачає також егоїстичність. Материнська любов, енергетично дуже сильна і може створювати дітям проблеми. Сильне материнське почуття порушує свободу дитини та заважає їй виразити себе.
Дочка не ваша власність, відпустіть її, нехай робить так, як їй краще.
На жаль, Ви забули про себе, про свою жіночність. Адже Ви зовсім молода жінка.
Ваша невитрачена жіноча енергія проявляється негативно - через ревнощі дочки до батьків її чоловіка.
Потрібно більше уваги приділити собі, розкриттю своєї жіночності для того, щоб якнайшвидше закінчити «школу самотності»..
Щоб діти, ставши дорослими, не залишали батьків, потрібно не на них спрямовувати свою любов, а на себе. Якщо немає пари, то потрібно так побудувати своє життя, щоб пара створилася, щоб Ви розвивалися, іщоб у Вас були різні інтереси, і тоді діти все більше притягуватимуться до матері , як до сонечка, яке світить і гріє і не обпалює.
Доброго дня, Анно!
цитата:
І у мене складається враження,

Речення виявилось не завершеним. Можливо, зможете висловити свою думку до кінця, щоби не було з боку психологів зайвих припущень. Це перше.

Друге. Відчувається, що вам зараз боляче усвідомлювати і відчувати такий, зовні не бажаний, перебіг подій. Однак правди ніде діти. І ту реальність, яка є, варто і доцільно прийняти. Як прийняти? Що для цього потрібно? - цими питаннями саме тепер настав час перейматись.

Як бачимо, багато чого ви вже усвідомлюєте - певні помилки і огріхи у вихованні. То було в минулому. Нехай в минулому і залишається. А вам потрібно дбати про сьогодення і про завтрашній день. Чим їх наповнити?
Які сенси і цілі намагатись зреалізувати?
Як змінити своє сприйняття позиції дочки та поведінки онуки?

Як мета, як фокус уваги - це поставити себе у центр власного життя(!) Буде складно. Проте ніхто ще ніколи не казав, що це завдання легке та просте. Воно складне, адже потребуватиме змін на тектонічному рівні вашої свідомості та усталених поглядів.
Варто буде впустити в себе думку, що ніхто в цей світ не приходить, аби на 100 відсотків відповідати чиїмось очікуванням, включно з батьками та дітьми(!)

В кожного з нас свій шлях, свій вибір і своя відповідальність відбутись як індивідуальність і особистість. Отже, і перед вами стоїть це завдання. Прийняти себе такою, як ви є. Турбуватись про себе. Наповнювати своє життя тим, що вам цікаве, що робить вас щасливою, що робить вас вільною від образ і ревнощів.

Час для цього і можливості є.
А на шляху до змін доречною буде співпраця з психологом.

Відредаговано автором 03-01-2025 12:13:50

Уход ребенка из семьи во взрослую жизнь это всегда про утрату, грусть и непростые переживания.
А когда нет ничего, кроме ребенка, это становится сложнее и болезненнее в разы.
Вы сделали дочку центром своей жизни, и теперь хочется, чтобы и она так делала и обидно, что она выбирает другой вариант.
Вы не вышли замуж, жили ради дочери, но у нее своя жизнь и своя семья. А вам теперь нужно заново научиться жить для себя - искать друзей, мужчину, увлечения и учиться жить без дочери каждый день, а с периодическими встречами.
Если вам сложно с этими переживаниями и тяжело по новому жить, то лучший вариант это обратиться к психотерапевту.
Ви питали у доньки, що між вами сталося? Не так, щоб почати виправдовуватись і виясняти щось під час розмови, а просто вислухати що вона скаже. А якщо захочеться на щось відповісти, то тільки у наступній розмові. Є велика вірогідність, що якщо ви її не перебиватимете, то почуєте багато важливого. Але це буде важка для вас морально розмова.
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.