Страх расставаться

Добрый вечер.

По поводу чего ссоритесь с партнёром? Что Вы получаете от этих отношений? Что страшного в том, чтобы быть одной?
Это запрос на психотерапию, потому что нахождение в деструктивных отношениях, страх быть ненужной и страх одиночества могут быть проявлениями более глубоких психологических проблем.

Здравствуйте!
С одной стороны есть желание и понимание ненужности:

Я хочу уйти ,я понимаю что вроде я и не нужна ему

Кстати, как поняли, что НЕ нужны парню?
Но также имеется и страх:

но есть страх ,а что если лучше я уже не встречу и вдруг буду всегда одна

Интересно, кто нашептал подобное? Подруги? Мама, бабушка, сестра?
Потому как явно это НЕ Ваш опыт. Значит кто-то напугал. А Вы и поверили. Удивительная доверчивость словам.

Здравствуйте, Bella!
Хорошо бы, если бы отношения не строились на страхе потерять кого-то или что "лучше не будет". Тогда для вас одиночество воспринимается как угроза и вы цепляетесь с еще большей силой за то что есть, подавляя свой дискомфорт, в страхе от того, что больше не дадут.
Ваше ощущение ненужности, особенно во время конфликтов, показывает, что в этих отношениях присутствует дефицит эмоциональной близости и поддержки, и при этом периодическое спокойствие, похоже, не заменяет вам глубокую эмоциональную связь в которой вы могли бы чувствовать себя ценной, значимой и нужной.
Можно гадать на кофейной гуще о том, с чем еще связан ваш страх, который удерживает вас в этом тупике, но будет ценнее все же разбирать это в личной терапии с психологом. Все же очень мало информации о вас и о вашей жизни чтобы строить какие-то предположения.
Рекомендую вам обратиться к психологу, чтобы лучше и глубже разобраться в своих чувствах, страхах и потребностях, что обязательно поможет строить такие отношения в которых вас ценят и поддерживают.

Доброго ранку Bella!
Мені одразу впали в очі Ваші слова "я нахожусь в отношениях ,вроде и не в плохих но..." Чому саме ці слова?
Тому, що як на мене, вони є ключовими. Адже, для жінки базовим є почуття захищеності та любові. І якщо цього немає, вона ніколи не буде почувати себе щасливою, які б не з'являлися нові правила та форми стосунків в суспільстві. От як, пожити просто разом. Адже, є природа жінки, як і природа чоловіка. І це неможливо людині змінити. А жінці потрібна стабільність, відчуття сім'ї, опори, захисту... Тобто, шлюб.
А про яку психо-емоційну захищеність може іти мова, якщо чоловік не взяв ще на себе відповідальність за жінку і за сім'ю вцілому? Він Вам робив пропозицію одружитися?
Тому, як на мене, "неумение мужчины поддерживать в ссорах" цілком закономірне. А для чого напружуватися, якщо жінка і так дає чоловіку все, що йому потрібно, і що б він міг мати в шлюбі? Це перше.
Окрім того, чим сильніше у дівчини є схильність прив'язуватися до чоловіка, тим більший буде страх його втратити, а отже, менша потреба буде у чоловіка ставитися до такої жінки обережно. Чоловіки миттєво відчувають залежність жінки і цим починають користуватися "...оставлять меня делает мне больно...". Окрім того, як це не дивно, але рівень
"болю" залежить ще від внутрішнього стану жінки. На одні і ті ж слова та ситуації одна і та ж людина може реагувати зовсім по різному. Чим більш людина психо-емоційно наповнена, чим більше в ній самодостатності (вміння радіти життю незалежно від того, є поряд чоловік, чи його не має), тим менше стане звертати увагу на прикрі сллва. І навпаки. Чим сильніші ознаки психо-емоційного виснаження, тим більший біль стане спричиняти найменша дрібничка...
Знаєте, які дівчата мають міцні та щасливі стосунки? Ті, які самодостатні та мають почуття власної гідності, і вміють правильно з чоловіками поводитися. Бо ставлення чоловіка до жінки залежить, як це не дивно, але від самої жінки.
І, нарешті, третє. Ці самі вміння правильно будувати стосунки з чоловіками формуються в дитинстві на прикладі стосунків батьків. А страх залишитися самою, як правило, з'являється тоді, коли дівчинці в дитинстві не вистачало тепла та любові тих самих батьків.
І щоб допомогти Вам у всьому розібратися, на моє переконання, потрібно починати саме зі стосунків з батьками.
Які стосунки у Вас були в дитинстві з батьками? І які стосунки між батьками?

Відредаговано автором 26-12-2024 09:48:03

Так, звісно!
Насправді, потрібно почати працювати над своїми внутрішніми, хибними установками, замінюючи їх на конструктивні. Але ..
Нам тільки здається, що ми діємо завжди свідомо. Тоді, як насправді, найчастіше, рефлексивно, бо нами керує от та сама наша підсвідомість на 96-98%. От Ви пишете "я это понимаю что сама поставила себя в такое положения во время конфликта «пыталась добиться его внимания». Але ж чомусь Вам на думку спала лише така модель поведінки, правда ж? Хоча існує безліч інших, більш конструктивних... Отже, вона не "з неба впала", а саме так, або схоже діяли колись в Вашому житті значимі для вас дорослі. Адже, ми вміємо правильно себе поводити лише, якщо з дитинства бачили приклад гармонії між батьками, або ж у дорослому віці, почали серйозно вивчати закони стосунків та "перезавантажувати" неконструктивні моделі поведінки на конструктивні... От Ви так і не відповіді на мої попередні питання
щодо стосунків між батьками .. Що схиляє мене ще сильніше до думки, що саме там і потрібно шукати "коріння" проблеми з чоловіком. А змінитеся Ви, зміниться і він. Так діє один із законів стосунків.
До речі, у багатьох не складаються відносини так само через незнання законів стосунків та дисгармонічні стосунки їх батьків. Єдина відмінність, і дуже обнадійлива, як на мене - це та, що Ви відчуваєте, що поспішати руйнувати те, що вже є, ні в якому разі не потрібно. Бо не вирішивши проблему, лише додасте собі ще більших проблем в інших стосунках, які, дійсно, життя може і не захотіти дати. А от пропрацювавши серйозно ці відносини, лише отримаєте бонуси від життя.
Я Вам щиро раджу індивідуальну терапію.

Відредаговано автором 26-12-2024 12:07:18

Це прекрасно, що Ви відслідкували початок такого ставлення до себе. І думаю, що Ви праві. Бо як тільки чоловік відчуває, що дівчина боїться його втратити, починає одразу нагліти... Тим паче, якщо просто живуть разом... Я правильно зрозуміла, Ви живете разом? Це чоловіка одразу розслабляє і жінка потроху стає просто нецікавою йому. Але ж і страх його втратити не з'явився сам по собі... Знаєте, можливо, скажу дивну річ, але... Окрім того, що я вже припустила (бо говорити достеменно лише по переписці неможливо), є ще фактор ідеалізації стосунків чоловіка та жінки. Це якщо припустити, що стосунки у батьків ідеальні (Хоча є ще один варіант - дітям властиве бачити лише гарне і сприймати лише те, що є зовні, не помічаючи, на чому, насправді, будуються стосунки дорослих) Це інша крайність, яка так само може викликати страх втратити чоловіка. Окрім того, ще потрібно серйозно розібратися з тим, як будувалися ваші стосунки з батьками в дитинстві.
Якщо, наприклад, батьки більше займалися своїм життям і не виявляли достатнього тепла та уваги до дитини, ця дитина в дорослому віці може намагатися несвідомо компенсувати нестачу довірливих стосунків вже з чоловіком, надміру прив'язуючись до нього... І знову ж таки - це з області дитячих підсвідомих установок. В любому випадку - єдиний шлях до вирівнювання ситуації - це самодостатність та почуття власної гідності (не плутати з гординею та гордістю). Адже, з приниженої позиції страху, виховувати чоловіка неможливо. Бо є варіант або терпіти все і самознищуватися, або може "накрити" образа, гнів, претензії... Що призведе лише до серйозних конфліктів та повної руйнації стосунків.
А це все - робота на рівні підсвідомості. Просто порадами поведінкові моделі не змінюються. Інакше, б Ви вже давно самостійно все виправили.

Відредаговано автором 26-12-2024 12:45:30

Добрый день, Bella!

С одной стороны когда нету ссор все хорошо но как только оно есть ,я понимаю что вроде я и не нужна ему

Давайте сначала. Люди идут в отношения для чего-то. Правильно? Но по факту идут за разным и получают разное. Одни хотят любви и внимания, а получают отвержение и обесценивание. Другие бегут в отношения, чтобы спрятаться от одиночества... И т.д. и т.п.
Поэтому очень важно, чтобы вы осознавали - ЗА ЧЕМ идете в отношения? Чтобы что от себя отдать и что получить взамен, поскольку отношения - это всегда обмен, но НЕ всегда обоюдный и тем более равноценный?

я нахожусь в отношениях ,вроде и не в плохих но все же ,неумение мужчины поддерживать в ссорах ,оставлять меня делает мне больно

В силу вашего возраста, могу предположить, что вы только постигаете науку взрослых отношений. И постигаете ее, пропуская через фильтры уже имеющихся представлений, заимствованных в родительской семье.
В этой связи несколько уточнений. Что вы берете в свою жизнь из сюжета отношений между родителями? А что ни в коем случае брать не намерены?

неумение мужчины поддерживать в ссорах

Ссоры - это не просто рядовое событие. В ссорах выходят на поверхность и проявляются взгляды, качества и модели поведения партнеров. Они могут быть как точкой прояснения и сближения, так и пунктом отдаления, а также отвержения.
Можете рассказать, в чем вы не сходитесь с парнем? Вы лично в ссорах какую позицию занимаете - наступающую? провоцирующую? компромиссную? жертвенную? миротворческую?

делает мне больно

Важный момент - КАК вы доносите парню свои эмоции? И доносите ли, что в результате ссор вам больно?

Я хочу уйти но есть страх ,а что если лучше я уже не встречу и вдруг буду всегда одна

Желание уйти понятно откуда появляется - из-за отсутсвия поддержки парня больно. К тому же, наверное, не оправдываются ваши ожидания. Кстати, об ожиданиях - насколько они, по-вашему, реалистичны? Как вы умеете приспосабливать свои желания и представления к объективной реальности? Как можете помочь парню строить с вами открытый и бережный диалог, чтобы понимать ваши мотивы и приходить к согласию?

В парі "танго танцюють завжди двоє".
І якщо “я считаю что мои ожидание реалистичны :я прошу просто отказаться от грубости в мой адрес и чаще идти на диалог с целью решить проблему ,а не сделать хуже ,возможно тут есть неумение слушать..."
Просити, певне, Ви маєте повне право, але... Зачасти те, що жінки вважають грубістю, для чоловіків - лише звична манера висловлювати свої думки. Ніжність, м'якість, лагідність - це суто жіноча особливість. Окрім того, ми всі реагуємо не стільки на те, що нам говорять або роблять зовні, а на внутрішній стан іншої людини. Спробуйте згадати, що Ви відчуваєте перед і під час конфлікту? Невже, любов та ніжність? Швидше за все: образу, роздратування, гнів, претензії.. І навіть, якщо намагаєтеся говорити спокійно, чоловік реагує саме на внутрішні почуття. Насправді, жодні прохання не будуть мати сенсу до тих пір, поки:
1. За кожним Вашим словом не буде іти конкретна дія.
2. Щоб чоловік навчився говорити ніжніше, найперше, самій жінці потрібно "зняти" всі внутрішні претензії та образи до чоловіка і самій стати більш впевненішою та спокійнішою. А отже, замість образ, транслювати ніжність вкупі з вмінням тримати певну дистанцію, якщо чоловік нагліє.
Це мистецтво, про яке необхідно не лише знати, а серйозно над цим працювати.

Насправді, Ви самі себе поставили в залежне становище, що сумно, але не катастрофічно. І як це не дивно, але саме своїм внутрішнім станом проектуєте його слова про розставання
"До конфликта я чувствую тревогу ,а вовремя злость и агрессию но стараюсь держаться...". Те, що Ви зовні намагаєтеся триматися - дуже добре, але... Чоловіки, як і всі ми, реагують на внутрішній стан жінки, при чому, несвідомо. Тобто, до тих пір, поки Ви внутрішньо не змінитеся кардинально і не навчитеся бути самодостатньою, а отже, щасливою сама по собі, так і будете перебувати в "підвішеному " стані все сильніше, психо-емоційно виснажуючись. Насправді, стосунки між чоловіком та жінкою залежать від жінки. Бо жінка у шість разів психо-емоційно сильніша. Змінитеся Ви, зміниться і ставлення до Вас. Окрім того, Вам не вистачає знань про природу жінки, чоловіка та їх стосунків. Коли жінка намагається проектувати своє сприйняття світу на чоловіка - виходить абсурд. Бо вони, чоловіки, зовсім інші.
І ще. Ви пишете: "Меня очень пугает что он постоянно говорит за расставание когда не может контролировать себя..." Про що це говорить? Що він психо-емоційно і так не дуже сильний. А коли Ви ще перебуває от в такому стані, він елементарно не витримує Вашого психо-емоційного тиску на нього у вигляді от тих самих емоцій, які Ви намагаєтеся "придавити", і про які Ви навіть не здогадуєтеся. А він
цей тиск дуже відчуває і єдине, як може себе захистити від руйнації - це погрозами про розставання. Ви знаєте, що жінка може своїм станом завдати величезного болю чоловіку? Не словами, чи навіть діями, а саме своїм психо-емоційним станом? От ті самі страхи, образи, претензії, роздратування... Хочете зберегти стосунки? Ідіть в терапію сама і вчіться бути самодостатньою, а отже щасливою незалежно ні від яких обставин. Тоді Ви від себе чоловіка не відірвете, а не те, що розставання.
Для чого люди створюють стосунки, щоб сваритися? Ні, для того, щоб отримувати щастя один від одного. А коли щастя закінчується, бо це енергія, яку потрібно вміти поповнювати, починають ображатися та сваритися. Бо не розуміють як загалом все влаштоване у цьому світі. Тому так багато нещасливих людей. Навчитеся сама бути щасливою, і він уже нікуди від Вас не дінеться.
А страхами Ви лише притягуєте найгірший сценарій свого життя.

Відредаговано автором 27-12-2024 10:23:31

Продолжим.

1.иду в отношения чтоб получать тепло и любовь,отдать могу тоже самое но если у партнера другой запрос ,попробую дать то что нужно

А если это вам не подходит? Противоречит вашим ценностям и убеждениям? Нет ресурса, чтобы отдавать? Не можете давать именно то, в чем он нуждается? Как быть в этом случае?

3.в момент ссоры он не хочет говорить и уходит в другую комнату ,я же хочу поговорить ,он может молчат но я высказываю что думаю ,могу повышать голос и потом получаю такую же агрессию в ответ ,когда он полностью отстраняется начинает говорить за расставание (я скорее занимаю провокационную позицию чтоб вывести его на контакт ).Но я заметила что если его не трогать он сам прийдет (а когда начинается сразу диалог все стает хуже )

Как правило, полноценный диалог сразу не удается наладить. На то есть свои причины - сложившиеся установки, модели поведения и степень развития эмоциональной устойчивости. Вот вы не можете НЕ ПОВЫШАТЬ голос, а это разве способствует контакту? Это в русле уважения к партнеру?
Почему бы не взять паузу и вернуться к разговору позже, когда накал страстей спадет?

4.доношу словами в ссорах или после ,он вроде как старается не говорить не приятные мне вещи (например про расставание )но иногда не выдерживает и говорит про него и я не понимаю это манипуляция или действительно так

Могу предположить, что его психика, не справляясь с напряжением, реагирует столь незрелым способом. Вряд ли это манипуляция. Скорее, защитный механизм.

5.я считаю что мои ожидание реалистичны :я прошу просто отказаться от грубости в мой адрес и чаще идти на диалог с целью решить проблему ,а не сделать хуже ,возможно тут есть неумение слушать.Как могу помочь я не знаю

Если вас не слышат и грубости продолжаются, то грубость в ответ только усилит градус конфликтности. Разве нет?
При этом вам пока недоступны конструктивные формы поведения. Можно увеличить дистанцию и четко дать понять, что унижение себя вы не потерпите ни от кого, включая и молодого человека. И, если партнер, выводов не сделал, а вам терпеть обесценивание недопустимо, тогда поднимается вопрос прекращения отношений. В противном случае высока вероятность скатиться во взаимное истязание и беспросветный клинч эмоционально зависимых и созависимых отношений.
Как вывод - над отношениями нужно работать. А прежде сознавать их принципы и закономерности. Учиться этому. Лучше и глубже понимать себя и природу своих поступков, поскольку в молодом возрасте многое происходит на бессознательном уровне.
Кстати, этот процесс может быть увлекательным. Дающим желаемые результаты. В этом ключе оптимальный вариант - взаимодействие с психологом. И, конечно, свои самостоятельные усилия.

Відредаговано автором 27-12-2024 10:29:15

Как я понимаю что ненужна:он во время конфликта говорит что ему все равно ,что меня никто не держит и что можем вообще расстаться и знаете что самое страшное после таких слов ,я начинаю как-то с ним разговаривать

Действительно, неуважение к себе - это самое страшное. И раз начинаете с ним разговаривать, значит

И как то я задала вопрос:Почему ты говоришь про расставание это же манипуляция ,он сказал ну и что она же работает

действительно манипуляция работает. Вы на нее ведетесь.
Хорошо бы разобраться, почему? Думаю корни намного ГЛУБЖЕ, чем отношения с этим манипулятивным парнем.
Это что-то из отношений с родителями. И по-хорошему требует настоящей работы с психологом, а не просто переписки на сайте.

Мысли про лучше не найду ,именно от окружения ,я вижу какие у них отношения и я потом думаю ,а он у меня и не плохой

Зависимость от мнения окружающих - это про незрелость и про отсутствие ощущения собственной ЦЕННОСТИ.
Результат детской психотравмы. Вопрос на психотерапию.