Звільняюсь з роботи, страх нестабільності

Я на даний час працюю не по спеціальності, взагалі протилежне. Тут виконується більш чоловіча робота. В останні місяць-півтора на мене почав зі злістю вичитувати керівник. Я терпіла, думала, що то в нього настрій такий, що його десь вичитали, тай я попала під гарячу руку. Ну ок, думаю, перебіситься тай все буде нормально. Але нещодавно була ситуація знову. Він назначив мені зробити роботу. Я почала, ну ок, але розвернувшись і побачивши як колега, а по сумісництву це його жінка, взагалі робить дитячі речі(в сенсі типу не роботу, а типу дурачиться). Я аж офігіла. Думаю «ну взагалі норм, я тут працюю, а вона дурницею мається», ще й він їй допомагав у цьому. Ну я вже далі почала робити що він сказав, але вже не так завзято. Думаю, може він так сказав, щоб я просто була при роботі, типу може хто з вищого керівництва прийде і все таке. То наступного дня я получила знову від нього невдоволення. І я така думала в той момент «а як же ваша вчорашня вихідка». Мій шок був в шоці. Ну ок. Знов перетерпіла. Наче вже все було ок, я вже сама там знала що робити, але і тут настав день, коли він був невдоволений. Ввечері вже як збиратись, він покликав мене і запитав чому так погано зробила те і те. Думаю «ну все, капець, що ти хочеш від мене». Я людина яка не може дати відпір, мені важко сперечатися. І я чесно кажучи вже боялась щось йому сказати, бо знаю що він не пойме і все таке. Я працюю в силу своїх можливостей і знань, хоча я того навіть не знаю як робити.
Так вот, вирішила я звільнитися, і тепер наче він вже до мене діла не має, я відробляю ще два тижні. Можливо так співпало що він став спокійним, чи то так мені здається. Але колеги казали, що він був якийсь трішки радісний пізніше коли я пішла додому ( вони працюють трішки довше, такий графік). Мій колега каже що я дурна звільнятись, типу він перебіситься і все буде ок, типу в нього така манера спілкування і він не вмію підбадьорювати колектив. Але ну чорт забирай, ну чого я та груша для биття стала останнім часом? Так, не спорю, мені тут добре було із-за зарплати, і я дійсно працювала і чим могла тим допомагала. Але схоже недостатньо.
Я просто зараз боюсь залишитися без роботи, доходу, але і терпіти я невдоволення не хочу. На попередніх роботах, де я працювала наближено до своїх знань і спеціальності, то до мене таких тупих претензій не було. І мені важко перестроїтись, бо зарплати зараз в моєму місті від нинішнього місця роботи в два рази менше.