Самооцінка

Здравствуйте. Здесь, на сайте вы можете выбрать специалиста, с которым вы сможете проработать свою проблему. Необходима терапия, благодаря которой вы сможете обрести внутреннюю свободу и чувство собственной ценности. Конечно же, для этого потребуется определенная внутренняя работа, дисциплина и мотивация. Удачи вам!

Кожна людина хоче подобатися іншим
У міру того, як ми дорослішаємо, ми вчимося відокремлювати свої думки та емоції від думок інших людей, але багато хто з нас продовжує шукати схвалення своїх дій з боку інших. Це може призвести до серйозних проблем, особливо коли справа стосується самооцінки та щастя
Однак ми забуваємо, що інші люди часто судять про нас на основі свого минулого досвіду, звичок, відчуттів — всього, що не має жодного відношення до нас. Тому ґрунтувати самооцінку на думках інших людей дуже ненадійно.
Але в наших силах це припинити. Ми можемо стати самодостатніми і не озиратися на інших, гадаючи, як вони оцінюють кожен наш крок.
У цьому Вам допоможе психолог.

Що ж, Ваше запитання - це повноцінний запит на психотерапію. Глибоку роботу з почуттями.
Впевнений, подібна вразливість від критики аж до повного перекреслення власних досягнень та здобутків - наслідок тої моделі виховання, в якій Ви зростали. Зазвичай так виховують своїх дітей нарцисичні батьки.

Доброго дня, Koddy!

Дуже переживаю за думку інших про себе.

Співчуваю вам і розумію, наскільки це болючий факт вашої реальності. Болючий аж настільки, що

життя стає через це нестерпним.

Якщо поглянути на умовну модель вашої вразливості то вона виглядає ось так - ви поставили інших людей над собою(!) Зробили їх оцінювачами себе, своїх дій і вчинків, віддавши їм право судити вас, замість того, щоби самій оцінювати себе(!)
Напевно, це відбулось не вчора. Скоріше за все, в період дитинтства, коли, будучи дитиною, були дійсно залежні від ставлення до вас батьків та інших значимих фігур. Пригадайте, що чули на свою адресу з різних приводів? Що в цей момент відчували? Чого прагнули?

завжди Невпевнена в тому що роблю і чи правильно

Найважливіше тут слово "завжди". Якщо в якомусь конкретному епізоді невпевнена , то це вважається нормальним для людини, бо вона не ідеал і не довершеність. А от завжди - то про наявність хронічної проблеми. Тобто ніколи не буває так, що впенені.

І коли роблять зауваження , дуже сильно сприймаю це і знецінюю свої здобутки через один два таких моменти.

На противагу такому гнітючому підходу може бути поставлений інший - конструктивний. Що означає реалістичне сприйняття зайважень і коментарів у свій бік, а також намагання узяти з того справді корисне для себе. Передумова - відновлення почуття самоцінності, яке, серед іншого, передбачає право на помилку і не звалювання в болото самознецінення через якісь похибки.

Важливо, щоби в результаті співпраці з психологом ви навчились орієнтуватись на себе, залишаючи за собою останнє слово щодо цінки своїх реакцій, думок і вчинків. Це можливо, щоправда, не одразу і не на другий день. Доведеться пройти певний шлях, сповнений відкриттів, прозрінь, перепроживання травмуючих ситуацій, переосмислення досвіду... Шлях, загалом, вдячний, бо приводить до стану внутрішньої свободи і віри в себе.

Доброго ранку Koddy!
Коли ми сильно переживаємо "за думку інших про себе"? Зазвичай, тоді, коли не відчуваємо своєї цінності, і потребуємо безкінечної похвали, як мірилу нашої правильної поведінки... Коли з усіх сил намагаємося бути ідеальними... і впадаємо у відчай, що не такі... Бо лише наша ідеальність може дати нам можливість бути прийнятими та любимими....
А коли формується сприйняття себе як цінної особистості? Коли в нас формується комплекс "гарної дівчинки"?
Як правило, в дитинстві.
Тому, щоб навчитися правильно реагувати на зауваження "коли роблять зауваження , дуже сильно сприймаю це і знецінюю свої здобутки через один два таких моменти", необхідно міняти, насамперед, сприйняття себе.
А отже, починати розбиратися з того, що відбувалося в дитинстві в стосунках зі значимими людьми. Бо це рівень рефлексів, установок та поведінкових моделей, які не міняються лише тому, що ми хочемо навчитися по іншому реагувати. І потребують серйозної особистісної трансформації. Такого собі, повного поведінково-рефлексорного перезавантаження.
Хто в дитинстві знецінював Ваші успіхи та здобутки? Чию прихильність, увагу та любов Ви змушені були безкінечно "заробляти" в дитинстві?
З ким із значимих для Вас людей, несвідомо, Ви до цих пір звіряєте правильність своїх дій: "Невпевнена в тому що роблю і чи правильно"...?

Відредаговано автором 19-12-2024 13:42:45

Эта тема исключительно на индивидуальную работу с психотерапевтом. Советами тут не обойтись.

Самооценка неразрывно связана с сепарацией. Когда нет сепарации мы смотрим на себя родительскими глазами и в нашей голове постоянно всплывают их оценки, критика, что они говорили про нас и наши достижения, поступки, какие у них были ожидания и как они реагировали на наши неудачи.
Когда же происходит сепарация, мы начинам вдруг видеть себя своими глазами и уже замечаем и свои достижения, и свои достоинства. А еще спокойнее реагируем на слова других, нет потребности всем нравится, угождать.

У вас готовий сформований запит, якщо ви хочете пропрацювати свою надмірну чутливість до думки інших, зменшити вплив критики на самооцінку та навчитися оцінювати свої досягнення більш об’єктивно, варто йти на особисту психотерапію, де ви зможете дослідити більш глибші причини такої вашої реакції, розібратися звідки походить ваша залежність від зовнішньої оцінки, та підвищити вашу впевненість та стійкість до критики інших.

Дивлячись, чого Ви прагнете від самої роботи з психологом. Обирайте, що вам важливіше. І дивіться на результати роботи. Якщо після зустрічі відчуття внутрішнього задоволення, відчуття, що щось всередині змінюється, тоді добре. Але якщо постійно відчуття дискомфорту і результатів від слова "зовсім"...
В любому випадку, тільки Ви можете вирішити, з ким хотіли б працювати і надалі

Вітаю.
З психологом мають бути не тільки комфортні, а й безпечні та довірливі стосунки.
Тобто, якщо Вам щось не подобається, Ви відверто про це кажете та не боїтесь, що психолог образиться, неправильно Вас зрозуміє чи якось неадекватно відреагує.

"Чи вийде щось з такої терапії ? "
В процесі терапії основна діюча фігура- це Ви. Психолог тільки допомогає Вам, супроводжує та підтримує на Вашому шляху до рішення проблеми. Так, він/ вона можуть Вас вчить якимось технікам або прийомам, проводити психоедукацію але в позиції рівний з рівним. Тому, вважаю, психологу варто знати, що Ви відчуваєте поряд з ним.

Работа клиент-терапевт предполагает равные, доверительные отношения. А не психолог занимает позицию умного и смотрит сверху вниз на своего клиента. Никаких поучений, нравоучений и тп быть не должно. И тут вопрос, а что отыгрывает на вас психолог?
Я бы спросила вас, а чем вам такой подход больше подходит? Кто из значимых взрослых так вел себя с вами? Чем такая манера общения вас привлекает? Мне кажется в этом много полезного для себя можно обнаружить.