Відносини. Батько і син

Вітаю вас.
Дуже співчуваю вашій ситуації, ви розриваєтесь між двох дорогих коханих для вас людей і дуже боляче бачити, як вони живуть у конфлікті та образах.
Ваш чоловік дійсно бачить такий стиль виховання як правильний, бо з великою вірогідністю його виховували таким самим чином. І він взяв цю модель виховання як єдину правильну, не маючи змоги порівняти з іншими варіантами виховання. Це неусвідомлюваний процес.
Інше можливе, а скоріше додаткове, пояснення описаного вами ставлення батька до сина може бути таким: у сина є ті риси характеру, які є і в батька, і вони батька несвідомо дратують у собі, але агресивно він реагує на більш очевидні для нього ці самі риси у синові (це явище проекції ); або ж у синові є риси, які батько хотів би мати у собі, але немає, або не може собі дозволити їх проявляти - така сама реакція роздратування та агресії.

В ідеалі було б чудово усією родиною звернутись до сімейного психолога та розібрати в усіх деталях ваші сімейні стосунки. Можливо спеціаліст виступив би для вашого чоловіка як авторитетна особа і він би до нього дослухався.

Також ви можете продемонструвати чоловікові сучасні педагогічні моделі виховання, щоб порівняти з тією моделлю, яку він вважає правильною. Знайдіть в інтернеті статті чи ролики від психологів, які пояснюють негативний вплив образ, надмірної критики, неприйняття батьком дитини підлітка, а тим паче хлопчика (!)

Вітаю!

Це психологічне насильство і порушення прав дитини. Почитайте про це більше, розкажіть синові і подумайте шляхи виходу з ситуації. Цей вихід потрібно шукати вже, краще з допомогою фахівців. Може бути багато причин, чому чоловік це робить, але ці причини жодним чином його не виправдовують, його дитячі травми чи виховання в сім'ї в тому числі. Наслідки такої ситуації можуть бути дуже різні, в більшості варіантів погані для дитини, бо справлятись з ними доведеться, скоріш за все, довго.
Бо це не виховання майбутнього чоловіка, це систематичне насильство над дитиною.

Я багато років працюю в цій темі, тому говорю з усією відповідальністю. Дитину потрібно захистити від такого ставлення. Можливо, від психологічного насильства потерпаєте і ви, просто цього не усвідомлюєте. Роблю таке припущення, бо з написаного зрозуміло, що чоловік не прислухається до вашої думки, не поважає її та ігнорує ваші прохання.

Звертайтесь, допоможу розібратись в ситуації та проаналізувати варіанти рішень, працюю з такими запитами

З погляду психології, образи, приниження не можна зарахувати до методів виховання.
Завдання матері - дбати про дитину
Завдання батька - виховувати ОСОБИСТИМ ПРИКЛАДОМ.
Якщо не вдається переконати чоловіка, що його поведінка не тільки шкодить дитині, а й просто неефективна, і не призведе до очікуваного ефекту в довгостроковій перспективі, то єдине, що залишається, - це підтримувати дитину.
Створюйте їй максимально безпечне середовище з Ввашого боку та відкрито заступайтеся за сина в якихось ситуаціях, забезпечуючи йому надійний тил, куди хлопчик може відступити, щоб пережити приниження та безсилля від поведінки батька.
Якщо Ви не можете вплинути на чоловіка – працюйте лише із сином у цьому плані.

Доброго ранку!

Чоловік пояснює це тим, що це таке виховання справжнього чоловіка.

Ваш чоловік може, дійсно, так вважати. Однак... спробуємо перевірити, наскільки його модель ефективна. Для цього поставимо кілька запитань.
Чи можна його самого вважати справжнім чоловіком?

Наскільки його життєва позиція, поведінка, рівень свідомості, відповідальності, мужності, чуйності, стійкості ... відповідає критеріям "справжній чоловік"?

Або справжній чоловік - це той, хто постійно цькує свого сина, принижує і ображає?

Мати дає дитині відчуття безумовної любові. Це головне для матері після того, як вона, власне, дала їй життя.

А от у батька завдання трохи інше. Забезпечення сім'ї, створення безпечних умов і... на ВЛАСНОМУ прикладі показати дитині, що життя - то цікаве і захоплююче явище, в якому є можливість розкритися як особистості і бути щасливим.

От і спитайте в нього - що він думає з цього приводу? Наскільки справляється зі своєю місією? Чи не шкодить він синові тим, що змалечку підриває його віру в себе? Бо на життєвому шляху здолає усі перешкоди той, хто може у скрутну годину спертися на благополучний досвід дитинтства як на твердий грунт під ногами.

Я раджу вам всеодно звернутись до психолога, нехай і самій. Чому? Вважаю, що варто дослідити сценарій відносин в родині в цілому. Чи нема викривлень у відносинах через викривлене сприйняття батьком того, що відбувається. Можливо, йому здається, що син надмірно вами опікається і через те росте "маминим синком". А особистий брак досвіду спонукає його "виправляти" ситуацію єдиним можливим для нього способом - знеціненням і дратуванням сина.

Муж так ведет себя потому, что скорее всего, такое же отношение видел в своей семье.
Всегда ли такое отношение было к сыну?
Как вам наблюдать за тем, как ваш муж калечит психику сыну?
Какие чувства к мужу возникают?

Добрий день! Зрозуміло Ваше бажання захистити дитину.
Поведінка чоловіка можливо пов'язана не з його переконаннями, а з невпевненістю в собі, страхом виявитися неуспішним батьком.
Можливо, він почувається недооціненим, незрозумілим, неспроможним, а на глибинному рівні слабким і навіть безпорадним, беззахисним, як колись у далекому дитинстві.
Оскільки ці почуття не знаходять свого висловлювання на роботі, тому що. там він їх пригнічує, вони прориваються назовні вже вдома. Ваш чоловік "вибрав" вашого сина як об'єкт, в який можна безпечно вивантажити все те, що він сам не в змозі витримувати і таким чином йому самому стає легше.
Звичайно, я говорю про несвідомий вибір.
Таку проблему неможливо вирішити в одній, навіть найуспішнішій, розмові.
Тому, як не прикро, доведеться відмовитися від спроби змінити поведінку чоловіка негайно.
Спробуйте так зробити.
Чоловік має відчути з Вашого боку щось протилежне засудженню. Не почути більш м'яку критику, а протилежність, тобто співпереживання з Вашого боку: "Що, дратує він тебе? Важко тобі з ним?"
І просто вислухайте його.
Якщо таким знеболюючим способом регулярно торкатися «запалення» чоловіка, воно поступово сходитиме нанівець.

Чоловік - нарцис, справжній - самозакоханий, токсично критичний, знецінюючий, ігноруючий, не приймаючий.
А сина вибрав на роль жертви - щоб самостверджуватись за його рахунок. Але він прорахувався - син все гарно ПАМ'ЯТАЄ і пригадає татусю все як виросте...і залишиться татусь на самоті.
Але цікаве інше: за ЯКИМ ЗРАЗКОМ Ви обирали собі чоловіка? Не дарма ж вибрали такого нарциса. Він схожий на Вашого батька або маму? Або ще на когось. Таких вибирають не просто так. Тільки за зразком.

Вітаю
Ситуація дійсно складна і виснажлива.
Скоріш всього ваш чоловік мав таке ж ставлення до нього від свого батька і зараз не знає інших способів комунікації. І це дуже прикро. Бо страждає ваш син і ви.
Раджу Вам звернутися до підліткового психотерапевта, який працює і з батьками. Можливо, ваш чоловік зможе довіритись фахівцю і пошукати інші способи взаємодії. Але наразі від безсилля аід дійсно чинить психологічне насильство відносно сина, і це той спадок, який він передає від себе йому.