Ретроспективная ревность.

Доброго вечора Danil!
Ревнощі до минулого коханої дівчини - це одна з тих проблем, яку навряд чи вдасться подолати самотужки. Та й думаю, Ви вже і самі це відчуваєте.
Адже, насправді, питання стосується, вцілому, Вашого глибинного ставлення до близьких людей. Якщо говорити просто, такі ревнощі - це ознака схильності до психо-емоційної залежності. Адже, у нас немає сил прийняти минуле лише тоді, коли ми сприймаємо коханих як свою власність.
Ви самі викликали дівчину нас відвертість, а тепер не можете їй пробачити те, що було в її житті до Вас. То де тут любов, насправді? Любити - це означає прийняти людину такою, якою вона є, з усіма її недоліками і її минулим. А виходить, що Вам потрібна лише ідеальна дівчина, яка "вписується", в якісь несвідомі внутрішні уявлення про дівчат. Як Ви думаєте, після такої Вашої реакції дівчині захочеться з Вами говорити відверто?
Я Вам раджу цю проблему винести на індивідуальну сесію з психологом, тим паче, що зараз є дуже зручний онлайн форматі.

Відредаговано автором 29-11-2024 21:23:48

Вам прежде всего нужно понять, что Ваши эмоции совершенно нормальны, не являются патологией.. Это объясняются естественным желанием быть единственным.
А вот разобраться в своих чувствах. необходимо, чтобы не разрушить отношения с девушкой.
Спросите себя, что именно Вас волнует?
Вы хотите узнать, что девушку привлекает и что раздражает?
Взгляните на ситуацию с другой стороны
Любые отношения делают нас опытнее, позволяют развиваться. И возможно, если бы их не было, Ваша девушка не стал бы тем человеком, в которого Вы влюбились.
Осознайте, что прошлое — это прошлое. . В любом случае это прошедший этап, который не имеет никакого отношения к Вам..
Постарайтесь контролировать себя: не устраивайте своей девушке допросы, и не провоцируйте ее на ссоры. Иначе ваши отношения превратятся в испытание и вскоре закончатся..
Поговорите со специалистом.
Терапия поможет переключиться с прошлого Вашей девушки на внутренний диалог и разобраться в том, что именно стало причиной ревности.

Відредаговано автором 29-11-2024 22:10:18

Что конкретно вас задело в рассказе девушки?
Какие чувства и переживания после рассказа?
О чем переживаете?

В целом, эта та тема, с которой нужно работать с психологом. Самостоятельно не получится разобраться

Ну що ж і таке буває в житті, що "она упомянула случайно ситуация из жизни со своим бывшим (интимного характера)". Рано чи пізно Ви б все одно про це довідалися. А у Вас були дівчата до теперішньої дівчини?
Знаєте, скажу більше. Нам тільки здаються ситуації випадковими, хоча, насправді, кожна випадковість - це певна закономірність. Адже, всі стосунки і створюються життям, щоб ми щось в собі бачили таке, чого не знали про себе раніше. І завдяки цьому, обов'язково змінювалися.
Ви помічали за собою раніше здатність до таких ревнощів?
І ще... Чи були певні випадки зрад серед Ваших близьків чи друзів?

Відредаговано автором 30-11-2024 07:35:29

Доброе утро!

До момента когда она упомянула случайно ситуация из жизни со своим бывшим (интимного характера).

Похоже, что у девушки еще не развито чувство такта. Вспоминая прошлое и отдельные интимные моменты, она абсолютно не осознавала, что тем самым ранит ваше самолюбие. Внешне как будто проявляла доверие в безопасной обстановке, открылась в надежде на понимание и сочувствие. И лучше бы она делала на сессии с психологом.
Не желая того, невольно вас ранила. Увы, такое случается. И не только в юном или молодом возрасте.

С другой стороны, а она здесь есть, тот разговор подсветил вашу личную проблему - неуверенность в себе(!)
В итоге вы начали себя мысленно сравнивать с тем парнем и пошло-поехало - череда неуправляемых мыслей о ревности

снова начали угнетать эти мысли, появились накрутки из-за которых портиться мое настроение, отношение к ней.

чувство неприязни.

В этом чувстве, на мой взгляд, можно обнаружить две составляющих. Первая - своим откровением девушка причинила вам боль. А вторая - связана с упреком, дескать, как она могла заниматься сексом, не чувствуя себя любимой. И вроде как изменила вам еще до вашего знакомтсва.

Страшно что я испорчу наши отношения и любовь к друг-другу, но и от мыслей избавиться не могу.

Вам непременно стоит обратиться к психологу лично (онлайн). Проработать страх потери отношений. Повышать уверенность в себе, поскольку, скорее всего, ее недостаток проявляется и в других сферах жизни.

И главное - перестать бороться с мыслями о ревности(!) Чем больше боретесь, тем глубже их укореняете в своей психике. Как это все реализуется на практике - об этом узнаете на сессиях со специалистом. И лучше не терять время, оттягивая первую встречу.

Відредаговано автором 30-11-2024 10:19:02

К слову, там не было секса. Первый половой партнёр я, но с бывшим у них были только ласки.

Разве это принципиально, если последствия все равно угнетают?

Дякую Вам за відвертість.
Насправді, ми навіть не здогадуємося, на скільки стосунки значимих дорослих можуть впливати на наше подальше життя, і, безпосередньо, на нашу поведінку та почуття.
Ви пишете про вітчима і його ревнощі по відношенню до мами...
Є таке поняття, як навіювання... Тобто, поведінка та стан іншої людини підсвідомо передається тим, хто поруч. І особливо це стосується маленьких дітей.
Тому, як на мене, на те, що зараз відбувається з Вами, можуть впливати декілька факторів.
Перший. Це перенос ставлення вітчима до мами на Ваші стосунки з дівчатами.
І друге. Це невдалий перший досвід, коли дівчина, образивши, пішла від Вас.
При чому, що перше, що друге, потребує окремої уваги, бо торкається сфери несвідомого. Саме тому Вам так важко зараз впоратися зі своїми почуттями, що Ви намагаєтеся вплинути на них з позиції свідомості, логіки, пояснень. Тоді, як те що "записалося" раніше на рівні підсвідомості, потребує і конкретної роботи на рівні підсвідомості, куди у Вас самостійного доступу немає.
Як я бачу проблему вцілому?
Це принцип накопичення.
От дивіться, спершу маленька дитина живе весь час в атмосфері ревнощів вітчима до мами і не бажаючи того, поступово вбирає в себе певну модель поведінки вітчима. Тобто, сприймає недовіру до жінки та ревнощі як єдино правильну програму та внутрвшню установку. А потім, до цього всього, додається ще і перший власний досвід з жінками. А п'ять років це не не мало, повірте. Тобто, у підсвідомість іде новий негативний імпульс щодо жінок, на кшталт, довіряти їм не можна.
Поки у вас з новою дівчиною був стан ейфорії, все було добре. Але як тільки вона випадково щось сказала про попередні свої стосунки, її слова спрацювали як тригер і "старі" програми включилися: "Жодній жінці довіряти неможна"
А такі "програми" самі не зникають. Вони потребують трансформаційної роботи, починаючи з питання власної самооцінки та почуття самодостатності ( не плутати з самостійністю). Адже, самодостатній та реалізований чоловік як особистість, який впевнений у собі, навряд чи стане так рефлексувати щодо коханої жінки без вагомої реальної на те причини. Якщо я правильно зрозуміла, дівчина ж не давала ніякого приводу щодо своєї невірності, чи не так?
Тому мої слова про необхідність індивідуальної роботи з сімейним психологом, лише набирають сили. Тим паче, що своїми ревнощами, знову ж таки, несвідомо, можна спровокувати жінку на те, чого Ви самі так боїтеся. Це закон стосунків. А як відомо, незнання законів, не звільняє від дії цих законів на нас.

Відредаговано автором 30-11-2024 11:42:44

Что для вас означает, что у девушки был пусть и без проникновение, но некоторый сексуальный опыт?
Вы начинаете сравнивать, и? Не в вашу пользу? Боитесь, что другой был лучше?
Как вы пережили расставание с предыдущей девушкой? И в частности, как пережили то, что она сказала вам про то, что не чувствовала вашу защиту и ей другие нравятся?
Каким вы себя мужчиной чувствуете?

И вот вы сами описали круг вопросов, с которыми нужно работать в психотерапии. Ваша ревность на самом деле это ваша сильная неуверенность в себе, нет осознания своей ценности в целом и в отношениях, для девушки в частности. Проблема с доверием, плюс, скорее всего, до конца не прожито расставание прошлое.
Даже если бы у девушки не было никого, рано или поздно вас что-то бы триггернуло и вы вернулись в переживания свои.
Поэтому тут только психотерапия, чтобы прекратить терзать себя и расслабиться. Думаю и вне этой темы про девушку ваше отношение к самому себе тоже мешает вам.

Перепрошую, у мене лише одне питання. Якщо Ви вже записалися до спеціаліста, то чому всі ці питання не задасте йому індивідуально? Невпевнені у спеціалісті?

Гм, якось дуже двозначно щодо довіри до спеціаліста, Вам не здається?
Якщо я впевнена і довіряю комусь, тоді який мені сенс витрачати свій час і немаленький, що дуже цікаво,
щоб щось там прояснити, чи з'ясувати?
Тим паче, що можна лише заплутатися більше, бо, у кожного психолога свої методи роботи, своєю бачення як ситуації, так і виходу з неї... У вівторок зустрінетеся, почнете працювати, а у Вас вже склалося певне уявлення щодо ситуації та і роботи з нею, а психолог візьме і "не впишеться" у цю картинку... І піде одразу резонанс, який вплине на довіру і Ви не зможете розслабитися під час зустрічі... І що тоді? Як говорять, "гроші на вітер"?
Я вже не кажу, що є і інший бік таких з'ясувань, адже виходить, що психологи витрачають свій дорогоцінний час, зусилля та знання, на того, кому насправді, все це і не потрібно... Таке собі використання "всліпу"?
Як на мене, є про що так само подумати. Бо ми, як правило, більш-менш, поводимося однотипно як по відношенню до близьких людей, так і до тих, на кого нам байдуже... Чи не ця сама особливість так само відіграє неаби яку роль в тому, що Ви ніяк не можете пробачити свою дівчину? Адже ми всі сприймаємо інших за тим стереотипом, який "впаяний" в нас. Тобто, якщо я схильна, скажімо так, недоговорювати, не казати всієї правди, не бути до кінця щирою, то як я зможу повірити, що інша людина щира повністю зі мною? Ніяк не зможу! І це факт! А отже, на підсвідомості буду вважати, що мене "всліпу використовують", тобто, по простому, мені можуть не говорити всієї правди і далі.

Відредаговано автором 01-12-2024 09:19:24