Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
question author 10 годин тому: «Реакція на відповідь № 391314 для Людмила Петровна Колесник Дякую за відповідь і допомогу»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 10 годин тому: «Вітаю ! Насамперед хочу сказати: те, що з Вами зараз відбувається, — нормальна реакція психіки на надзвичайно сильний стрес. Коли людина чує діагноз "рак", мозок нерідко переходит»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 13 годин тому: «Доброго дня. З цим впоратися можливо лише так як Ви в розповідаєте. Розуміючи, що є ніби дві частини Вас. Одна раціональна, реалістична, яка бажає знайти реальну работу та працюват»
Питання від: kei Вік: 16

Эмоции невыносимо давят. Высказываюсь и ищу помощи.

Мне кажется, что я в моменте чувствую весь спектр негативных эмоций, обостренных в раз пять, но в то же время будто абсолютно ничего. В груди сжимает, сквозит дырой, а в горле ком. И так каждый вечер, также может провоцировать любая мелочь, я переживаю эмоции за эмоциями, которые меняютсся вмиг..
Также ужасная самооценка. Мне очень хочется внимания, чтобы обо мне заботились, спрашивали, любили. Даже если это и происходит мне ужасно мало. Я хочу такой любви, которую даю я. Но эта любовь равняться одержимостью, я делаю человека центром своего мира, чуть ли не в душу ему лезу. И только его стараюсь не очернять, когда чувствую себя плохо. Ведь когда мне плохо, кажется я ненавижу весь мир, все будто настроены против меня, будто ненавидят и совсем не интересуются, пользуются. А потом приходит " особенный " человек, утешает меня и мир вновь играет хорошими красками. Что это? Почему я совсем не контролирую своих эмоций?
И если бы это была одна проблема...
Мне не так много лет, но с 10-11 лет у меня абсолютно нет никакой тяги к жизни. Я не вылезаю с постели с того возраста, не интересуюсь ничем, все кроме "особенного" человека такое серое, скучное, тяжелое. Даже дышать мне трудно. У меня хронические физические боли, негативизм на максимум, зависимости.. я не вижу своего будущего. Я не знаю что мне делать с этим.
Помимо всего, меня мучают чувства что эта жизнь не моя. Что это тело не мое, не мое сознание, не мои руки, не мои мысли. Будто я придумал себе проблемы ради внимания, будто все что мое - ненастоящее. ..
У меня нет возможности на психотерапию. Сейчас в жизни ужасный период, пожар у самого близкого родственника, переезды, второй курс колледжа и экзамены, тяжелые отношения с родственниками и единственными близкими людьми. Я не хочу ничего. Не просыпаться, не стараться ради чего-то. Я устал. Это все происходит не первый год, и с каждым годом все лишь хуже и хуже. Я настолько отчаялся что обращался к тарологам, которые также не прогнозировали ничего хорошего. У меня ужасное физическое здоровье, и мед.карточка весит больше двух киллограм. Мне всего 16 лет, но я не выношу этого существования.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Багато тривожних симптомів. Як ваші батьки чи опікуни реагують на ваш стан? Вам би варто показатися психіатру, і це не коштує таких грошей, як ви думаєте. В звичайній державній клініці. Не можна залишатися в такому стані і нічого з цим не робити. Прийом ліків значно покращив би ваше самопочуття. І маючи конкретний діагноз, вже би могли вирішувати, що далі робити.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 370784 для Олександра (Леся)

Батькам всеодно. В мене ніякої можливості на лікування, намагався уговорити хоч на психолога, котрий сказав що підозрює в мене "астено-невротичний синдром". Більше нн ходив до нього. Декілька років прошу нормальної допомоги, але для батьків мій стан - вже як мій характер.
І сам піти до лікаря не можу із-за страху, не знаю навіть якого. Виріс у гіперопіці, і боюсь любих дій, які не одобрять батьки
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?