Тіло болю — позбуваємося пристрасті до страждань

Біль і задоволення, добро і зло, правда і брехня — полярності, з якими ми неминуче стикаємося на нашому життєвому шляху. І як би ми не хотіли захистити себе від негативного боку буття, доля постійно пропонує нам нові випробування, зводить перешкоди та труднощі. Тим не менш, вона не завжди завдає шкоди, а часто відкриває нові можливості та стимулює до особистісного зростання. А зростання, як відомо, дуже рідко буває безболісним.

У процесі розвитку надзвичайно важливим є вміння відокремлювати зерно від полови — відрізняти “біль зростання” від болю, який роками вставляє вам палиці в колеса. І якщо першу його різновидність необхідно просто прийняти та долати, оскільки в майбутньому вона зробить вас сильнішими, то від неконструктивного болю варто відмовлятися, якщо ви хочете підвищити якість свого життя. Саме про це я хотів би сьогодні поговорити.

Часто ми помічаємо, що неприємні події та ситуації в нашому житті повторюються знову і знову. Ми можемо зустрічати не “своїх людей”, відкривати своє серце відвертим негідникам, потрапляти у халепу. На щастя, іноді трапляються моменти перепочинку, і ми мріємо, щоб такого більше ніколи не сталося. Але ні — старі граблі знову чекають на наш необережний крок, привітно розкриваючи перед нами свої обійми. І ми, мов за чаровані, повертаємося в колію звичного, але такого важкого життя.

Щоб відповісти на запитання: “Чому відбувається саме так?”, відомий духовний оратор і письменник Екхарт Толле запропонував концепцію Тіла болю, про яку й піде мова.

Згідно з Толле, тіло болю — накопичений людиною і людством біль, негативне енергетичне поле, що складається з руйнівних емоцій.

Природа тіла болю має дві форми — колективну (суспільну) та індивідуальну (особисту). Перша являє собою всі жахи й труднощі, які пережило людство за свою історію. Війни, голод, репресії, рабство та ще безліч інших форм насильства неминуче відкладаються в колективній психіці людства. Щодня до цього додається нова порція страждань — вечірні новини по телебаченню є чудовим тому прикладом.

Друга іпостась — індивідуальне (особисте) тіло болю. Воно бере коріння з психологічних травм дитинства, які не були достатньо усвідомлені, прийняті та відпущені. Такі “камені за пазухою”, які ми продовжуємо нести з собою, створюють негативну енергетику, руйнують нас зсередини.

По суті, больове тіло подібне до “маленького чоловічка” всередині особистості, от тільки його бажання й потреби вельми специфічні, ніби дзеркально відображають наші. Наприклад, для повноцінного життя кожному необхідно не лише задовольняти свої фізіологічні потреби (у їжі, відпочинку та даху над головою), а й отримувати позитивні емоції, почуватися щасливим. Тіло болю, навпаки, “живиться” цілим букетом негативних емоцій — образою, провиною, соромом, гнівом, роздратуванням, страхом. Його апетит воістину ненаситний — на відміну від позитивних станів, які зазвичай дуже короткочасні, біль може супроводжувати нас днями, місяцями й навіть роками (наприклад, затяжні депресії).

Будь-яке емоційно болісне переживання може слугувати їжею для больового тіла. Ось чому воно обожнює негативні думки та драму людських стосунків. Больове тіло — це хвороблива пристрасть до страждання.

Так що ж робити з такою небезпечною пристрастю?

На щастя, больове тіло не є чимось застиглим і незмінним, від нього можна і потрібно відмовлятися. У ваших руках завжди залишається відповідальність за ваше життя, інструменти для його зміни. Тому, щоб упоратися з тим, що призводить вас до мук, дотримуйтесь трьох простих рекомендацій:

• Пам'ятайте, що лише ваші позитивні якості є істинними.

Великий психолог Ерік Берн одного разу сказав, що всі люди народжуються принцами та принцесами, а вже батьки перетворюють їх на жаб. Бути жабою — означає уподібнювати себе тілу болю, дозволяти йому заволодіти вашими емоціями, думками та поведінкою. Жаба не помічає, з якою легкістю вона завдає й отримує біль, скаржиться, страждає, заздрить, злиться. усе це — частина її самовідчуття, і без цього вона не уявляє свого життя. Світ для неї — глухе болото, де нікому не можна довіритися, а на кожному кроці чекає небезпека.

Принци та принцеси, навпаки, сприймають світ і себе зовсім по-іншому. Незважаючи на перешкоди, що виникають, вони зберігають упевненість у своєму безумовному благополуччі, довіряють людям та Всесвіту. Це можливо тому, що вони не створюють свою особистість, наділяючи її якостями, що виходять із тіла болю. Їхня самооцінка формується з усього доброго й світлого, що є в них. І навіть якщо вони потрапляють у пастку неконструктивного болю, то швидко вибираються з неї, здобуваючи при цьому безцінний досвід і не повторюючи зроблених помилок.

Виходячи з цього, я пропоную вам веселу гру — уявіть себе принцом або принцесою і подивіться на світ їхніми очима. Почніть з малого — коли виявите в собі бажання завдавати болю або отримувати його, знайте, що так хочете не ви, а ваше тіло болю. Поступово ви зрозумієте, що “жаб'яча шкіра”, яка раніше здавалася вашою невід'ємною частиною, вже стає чужою і може бути скинута. Звикаючи до самовідчуття принца або принцеси, ви вже дослухатиметеся до себе, не даючи відголоскам старого болю вриватися в момент “тут і зараз”.

• Вивчайте свій внутрішній світ.

Дивовижно, але популярна фраза “Не спійманий — не злодій” дуже точно описує механізм роботи больового тіла. Поки ви не знаєте ворога в обличчя, він продовжує вести “підпільну” гру через вас, приносить нещастя. Щоб протидіяти цьому, необхідне усвідомлення.

Усвідомлення — ключовий крок до зміни себе та свого життя, який чудово підходить під час роботи з тілом болю. Усвідомлювати — означає відчувати й розуміти свої емоції, думки та бажання, які раніше були глибоко приховані від вас. Метафорично, це означає зайти з ліхтарем на горище (або в підвал) і перерити там усе, прибрати павутиння, навести лад. Тільки так можна пролити світло усвідомленості на частину вашої особистості, яка до цього перебувала в тіні. Якщо раніше ви не розуміли, що змушує вас злитись, тривожитися, впадати в депресію, то тепер вам доведеться це зробити. Інакше кажучи — необхідно знайти причини та наслідки. Таким чином, ви не дасте тілу болю заволодівати вами, задовольняти свої паразитичні потреби з вашою допомогою. “Усе стає видимим, коли його винесено на світло, і все, що відкривається світлу, саме стає світлом”. — апостол Павло.

Тому, лише виявивши та ідентифікувавши те, що примножує страждання у вашому житті, ви зможете боротися з чимось конкретним, а не з вітряками.

• Прийняття та відпущення негативу.

Біль живиться тільки болем. Біль не може живитися радістю. Він не здатний її перетравити. Чим більше місце біль посідає в нашому житті, тим менше ми здатні відчувати радість, щастя, насолоду від любові, природи, роботи, спілкування. Погодьтеся, що свідомо примножувати страждання та негатив було б божевіллям. Тепер, коли ви відкрито зустрічаєтеся зі своєю тіньовою частиною і вдивляєтеся в неї, перед вами відкривається можливість змінити своє життя. Ви бачите, що старі образи, неприязнь, провина, страхи — кайдани на ногах, які стримують ваш поступ до повноцінного, насиченого життя. Спробуйте поступово відмовитися від цих застарілих емоцій, змістити фокус уваги з минулого в майбутнє, яке раптово заграє для вас новими барвами й стане таким бажаним.

Останнє редагування 25-07-2026 в 02:25 за Києвом