Конфлікт і сварка: що робити? Рівні розуміння та як зарадити

Знайоме вам відчуття після конфліктів, коли вас не влаштовує ні ситуація, що розгорілася, ні ваша власна поведінка? Або навіть просто невизначене невдоволення собою/партнером/світом після конфлікту та сварки?

Якщо знайоме, давайте розбиратися.

У статті я опишу три окремі рівні (виміри) таких конфліктних ситуацій. З одного боку, обміркувати щось на різних рівнях, якось обіграти це в психіці — автоматично знижує заплутаність і накал емоцій, повертаючи можливість вплинути на ситуацію. Уже не обставини вирішують, а ви вирішуєте, враховуючи обставини. З іншого боку, самі дії набагато конструктивніше планувати, виходячи з розуміння, на якому рівні ви знаходитесь і що тут «працює». Дії (ваш вплив, ваш вибір) стають точнішими, цілеспрямованішими, а отже — ефективнішими. Не потрібно витрачати енергію даремно туди, де вона за визначенням не може бути перероблена.

Терміни

Почнемо з визначення. Що таке конфлікт? Конфлікт — це зіткнення. А зіткнутися може все що завгодно: інтереси, цінності, бажання (одне моє бажання проти іншого мого бажання, моє бажання проти бажання іншого), бажання та можливості (бажання проти можливості), позиції тощо. З уже наведеного переліку зрозуміло, що на полюсах конфлікту можуть опинитися несиметричні явища. Головне, повторюся, наступне: конфлікт — це зіткнення. Мова не йде про «річ у собі» та інші тонкі матерії, а про цілком відчутні реальні ситуації між двома людьми. Є ваше, є не-ваше, є щось третє, про що, власне, і йде суперечка, і є оточуюча обстановка, куди поміщена дана ситуація. (Внутрішні конфлікти — окрема цікава тема, і зараз обговорюватися не буде).

Далі я говоритиму про відносно простий варіант: побутовий конфлікт між двома людьми (у парі, на роботі тощо), і називатиму діючих осіб «партнерами зі спілкування» або, для стислості, «партнерами». Цей варіант обрано через його наочність.

Отже, є ситуація конфлікту (для наочності можна уявити собі подібну ситуацію, в яку колись потрапляли ви). Як до неї підійти?

Форма висловлювання

Перший рівень, з якого можна розпочати аналіз, — це рівень чисто словесної форми. Пригадайте, як звучать фрази, які вимовляєте ви та ваш партнер у моменти сварки? Це можуть бути, наприклад, «Ти не приділяєш мені часу!», «Вічне запізнення з термінами здачі», «Я що, за тебе маю це робити?» та інші.

Фрази часто забарвлені інтонацією, яку, звичайно, теж зчитує партнер, і людина може реагувати не стільки на слова, скільки на емоційний підтекст. Тут два важливі моменти. По-перше, сприйняття «з того боку» теж завжди індивідуальне («теж», як і наміри «з цього боку»). Людина, наприклад, вкладала в слова один зміст, а її партнер почув зовсім інший. Будь-яке спілкування передбачає певну невизначеність: ви не знаєте, як сприйматимуться ваші слова та дії, і не несете відповідальність за чуже сприйняття. Але ви несете відповідальність за свої слова та дії. I це, по-друге: буває, що сама людина, яка говорить, не усвідомлює в цей момент інтонації, з якою говорить, а усвідомлює лише послідовність слів, або навпаки. У цьому сенсі ваш партнер зі спілкування, який відповідає вам щось на кшталт «Мені все одно, що ти говориш, мені важливо як ти говориш. Я не чую слів, мені боляче», не завжди неправий: він виходить зі своєї правди, яка в цьому прикладі на рівні почуттів, а не логічних конструкцій. Ми іноді самі розуміємо, що сказали, лише тоді, коли почуємо відповідь «з іншого боку» і замислимося над нею.

Отже, дуже корисно усвідомлювати слова, які ви говорите і які ви чуєте. (I добре б тримати в голові, що слова ніколи не існують у вакуумі: є емоційний посил і контекст, і є розуміння слів іншою людиною). Щоб внести більше ясности на цьому рівні, є дві основні рекомендації.

1. Я-висловлювання. Мається на увазі опозиція Я-висловлювань і Ти-висловлювань. Просто порівняйте такі фрази: «Ти мені зовсім не допомагаєш» і «Мені доводиться справлятися самотужки, і це страшенно втомлює». Про «поправку на сприйняття» іншою людиною вже сказано; і навіть враховуючи це, яка ймовірність, що перша фраза не буде сприйнята як звинувачення? Мова йде про зміщення акцентів на «я» і «мені». Інший фокус полягає в тому, що говорячи про власні почуття, відчуття та стани, ви а пріорі щирі, це стосується вас, це ваше, ви це переживаєте. А коли ви говорите про чужі почуття або інтерпретуєте чужу поведінку, ваш партнер може не лише раціонально не погодитися (має право, адже йому краще знати), а й відчути це емоційно як вторгнення, як агресію, а отже — як необхідність захищати кордони, які порушили. Що загрожує агресією у відповідь.
2. Узгодженість, непротиріччя. Мається на увазі відсутність подвійних повідомлень, коли одна частина фрази суперечить іншій, та багатозначності, яку можна інтерпретувати як завгодно широко. Зрозуміло, що друге недосяжне в принципі, та й чарівність спілкування полягає, зокрема, у недосказаності; тим не менш, стосовно цілком конкретної ситуації конфлікту між двома людьми є сенс це розглянути. Приклади подвійних повідомлень: «Роби, що хочеш, тільки не галасуй», «Будь яскравим і не висовуйся» тощо. Щодо багатозначності, фраза «Можна все» може бути зрозуміла як «можна … і … і …» — те, що важливо для людини; а той, хто каже, у це «все» вкладав, наприклад, дуже конкретні та зовсім інші речі, або вкладав обмеження, але «все, крім…» не проговорив.

Як увага до словесної форми, передусім того, що сам(а) говориш, допоможе в реальному конфлікті? Принаймні, якщо проблема розташована на цьому рівні, то на цьому ж рівні її можна вирішити. Існує безліч матеріалів, зокрема в інтернеті: статті, книги, подкасти, відео, тренінги, збірники вправ тощо, які допомагають, по-перше, виділити в мові словесні конструкції, а по-друге, переформулювати їх так, як вам потрібно в конкретній ситуації. Наприклад, Ти-висловлювання переписати в Я-висловлювання або побудувати фразу без подвійного повідомлення. Це чисто інструментальний момент. Цьому можна навчитися. Інша річ, щоб навіть просто замислитися над пошуком матеріалів, потрібно спочатку обміркувати цей рівень конфлікту — рівень словесної форми висловлювань — як щось окреме, як питання, на яке можна знайти власну відповідь.

Отже, технічній стороні висловлювання можна навчитися, навіть безкоштовно і відносно швидко. Іноді цього досить. В інших випадках — ні. Якби проблема обмежувалася лише технікою, то в світі не залишилося б конфліктів. Очевидно, це не так. Отже, існують інші виміри конфлікту, нехтування якими залишає конфлікт невирішеним.

Коли говорити

Другий рівень конфлікту — коли висловлюватися? Є однозначна рекомендація: говорити, коли здатні слухати, і не в стані афективного накалу. Тобто «кувати залізо, поки гаряче» — не найкращий підхід, якщо хочете вирішити конфлікт конструктивно. Вам знайоме, коли ви (або ваш партнер) наговорили чогось «з гаряча» і потім шкодуєте про це? Ось це той самий випадок.

Очевидно, у розпал емоцій якимсь чином «позбутися» їх або придушити не вдасться. Як інакше впоратися з емоціями? Ось тут уже питання більш індивідуальне, адже виходить за межі чисто інструментальних умінь. Кожна людина обирає стратегію, яка підходить саме їй, до того ж періодично їх змінює.

Комусь допомагають медитації та майндфулнесс. Хтось намагається прокричатися без слів на кшталт «Ааааа!», хтось випускає пару, биючи подушку, хтось йде в іншу кімнату «поки не заспокоюся», хтось прямує до спортзалу. Іноді просто потрібно дозволити собі розрядку. Іноді просто потрібно дозволити собі відчувати те, що відчувається.

Якось я спостерігала досить цікаву ситуацію. За столом сиділи дорослі та діти, і ось у одному кутку стола люди почали сперечатися, напруження наростало. В певний момент хлопчик років п’яти вдарив кулаком по столу і обурено закричав «Мяууу!». Це привернуло увагу. I не лише. Винахід дитини мав наслідком те, що люди, які ось-ось мали вступити в суперечку і вже підвищували голос, розсміялися (розрядка) і продовжили розмову спокійним тоном.

Щодо другого рівня важливо також зазначити наступне. Зниження афективного накалу — не мета сама по собі, а необхідний етап. Тут потрібно знаходити свій спосіб. Іноді досить книжок і самоаналізу, в інших випадках знадобиться робота з психологом. Важливо, що емоції виникли не на рівному місці, вони виникли і проявилися у зв’язку з конфліктною ситуацією. I хоча емоції трохи вляглися, конфлікт цим не вичерпується.

Коли ви та ваш партнер спокійні і готові переключитися на раціо, ось тут можливий діалог. I тут важливі ті вміння, про які йшлося на рівні словесних формул. Висловити саме те, що ви хочете висловити (звісно, попередньо сформулювавши для себе, досягши ясности насамперед для себе). Також — почути те, що сказано вам. Також — подбавши про чисто фізичну обстановку: щоб не переривали і не поспішали.

Ще раз: справа не в тому, що відчувати погано, а говорити добре. Звісно, ні. Просто це явища різного порядку, і всьому свій час і місце. Дуже складно (а без практики — неможливо) одночасно і відчувати, і усвідомлювати свої почуття, і говорити про свої почуття. Ми всі розумні і проникливі «заднім числом», лаяти себе точно ні до чого не допоможе в ситуації. А ось вибір підходящого моменту — своєрідне мистецтво.

Що ми маємо? Людина усвідомлює, коли розжарюється, і знайшла свій спосіб «остигнути» (що, повторюся, не дорівнює придушенню чи запереченню емоцій), а також уміє кувати досить витончені словесні формули в обстановці, коли остигли і налаштовані на діалог обидва партнери. Це має шанси на конструктив? Має, і великі. Але чи цього завжди досить? Не завжди.

Внутрішня позиція

Відкривається ще один вимір конфлікту, ще більш індивідуальний і в цілому такий, що не стосується вмінь і навичок. Третій рівень — рівень позиції того, хто говорить. Іншими словами: «Хто я у своєму висловлюванні?», «З якої позиції я говорю?», «Хто я, спілкуючись зі своїм партнером?».

Відповідь буде дуже особистою і, можливо, неочевидною. Приклади: «Я той, хто всім винний», «Я знаю, що заздалегідь винна», «Я ж завжди права», «Насправді, я вже все вирішила за нас обох». Найчастіше позиція, якщо й виринає в мові і навіть може бути очевидною для оточуючих, самим тим, хто говорить, не усвідомлюється. Потрібен інший (психоаналітик), щоб людина почула себе. Іноді те «я», яке людина почула, настільки відрізняється від уявлень про себе, що цей розрив відчувається як досить болісний — і тоді, звичайно, аналіз виступає своєрідною «подушкою безпеки». Утім, іноді навіть звичайне самоспостереження, без будь-яких інших чинників, розгортає інтерес людини до самої себе.

Усвідомлює людина свою позицію чи ні, а вона проявляється в поведінці. I це зчитується цілком підсвідомо. Стосовно конфліктів: наприклад, людина голосно каже «Давай вирішимо, що робитимемо тепер?»; на словах питання відкрите. Якщо ж підсвідомо рішення вже прийнято, тобто вона заздалегідь знає, що робити, і її влаштовує лише цей варіант і жодний інший, то як вона реагуватиме на пропозиції партнера? Кожна пропозиція або потрапляє в заздалегідь задану сіть координат, і тоді приймається, або не потрапляє і відкидається. Отримуємо цілу купу додаткових обставин: другий партнер відчуває, що відкритість питання — це нещирість, може навіть сказати про це вголос, але оскільки перший партнер не усвідомлює різниці між повідомленнями на рівні слів і на рівні позиції, то може відмахнутися і вважати слова другого партнера причепами та претензіями; конфлікт перетікає в те, хто правий і хто кого образив, і взагалі лише розжарюється.

Інший приклад. Людина з дуже чітким, але неусвідомленим переконанням «Я маю бути спокійним як удав і взагалі не проявляти емоцій» — як вона поводитиметься в ситуації, яка передбачає вираження почуттів? Вона, можливо, свідомо і хоче виразити і навіть просто визнати почуття, але внутрішня критична інстанція наказує «не смій!», і виходить: скаже, що відчуває — наразиться на внутрішню критику (плюс, наприклад, партнер зі спілкування може відчути певну нещирість, яку сприйме на свій рахунок), скаже, що нічого не відчуває — наразиться на зовнішню критику партнерів зі спілкування. Такі стани можуть приносити справжні страждання. Але оскільки деякі переконання, установки та позиції не усвідомлюються, вони не можуть бути визнані причиною страждання, воно здається безпричинним, і таким чином до нього немає доступу: неможливо щось змінити в тому, що не визнано як таке, яке має місце бути.

Іноді навіть визнання самого факту протиріч полегшує стан людини: проблема названа проблемою, з нею уже можна якось впоратися.

Що стосується внутрішньої позиції людини, тут хочеш не хочеш, а вступаєш на територію внутрішніх конфліктів. Повертаючись до теми статті, тобто до конфліктів між людьми, хочу ще раз підкреслити: позиція, з якої говорить людина, забарвлює її мову і впливає на її взаємини з іншими людьми. Її можна усвідомлювати або не усвідомлювати. Але принаймні про це доречно згадати як про ще один дієвий чинник поведінки в конфлікті.

Практичні висновки

Виділені три рівні — не ієрархія, а цілком собі одночасно існуючі виміри. Це три напрями, за якими можна просунутися в розумінні ситуацій, які вас турбують.

Описана концепція суб’єктивна, з життя і клінічної практики, і неминуче схематична. Тим не менш, вона може виявитися корисною з практичної точки зору. Якщо ви мислите 3 рівнями (а не однією загальною аморфною масою), то можете відстежити, на якому з них проблема (і не обов’язково лише на одному). Відповідно, ви можете підібрати інструменти для вирішення цієї та подібних ситуацій, а можливо, і для запобігання подібним конфліктам.

Наприклад, може статися так, що ви і з позицією визначилися, і говорите недвозначно, але — у невідповідний момент, і вас просто не чують, точніше — не мають навіть шансу почути через затопленість афектом. Або фрази є, момент є, але ви внутрішньо собі не довіряєте, не впевнені, що маєте право говорити те, що говорите (позиція) — і в підсумку конфлікт не вирішується, та ще й післясмак залишається надзвичайно неприємний. Буває по-різному.

Доки в вас є мотивація розібратися в тому, що відбувається саме з вами, і жити, справді жити своє життя, ситуація не буде безвихідною. Мислити свій досвід — лише один із етапів. Так само, як винаходити рішення, пробувати, отримувати зворотний зв’язок, відбирати в опробованому підходяще і відсікати зайве. У цьому контексті мислити свій досвід — означає відкрити для себе можливість вибирати.

Останнє редагування 24-07-2026 в 10:12 за Києвом