Дитяча іграшка

Дитяча іграшка призначена для гри, досліджень, експериментів, і неминуче псується, ламається, рветься.

Від природної недбалості, нерозуміння цінності, цікавості: "а що буде якщо", або "а що там усередині".

Маленька дитина не думає про "почуття" іграшки, одягу, кошеняти або комахи, тому легко кидає їх, викидає, розбирає, а значить руйнує, ранить "живі іграшки".

Батьки тому надають такі іграшки, які не шкода ламати. Вони дають йому ляльок, лопатки, машинки та кубики, прекрасно розуміючи, що скоро все це буде зламано і втрачено. І не шкодують про них. Адже головне — гра та розвиток підопічного.

З віком зростає і цінність іграшок, їх хочеться зберегти: укласти ляльку в ліжечко, машинку в гараж, а кошеня вчасно нагодувати. І зростає цінність стосунків зі світом дорослих і батьків, де вже менше капризів і більше відповідальності, а значить і розвитку.

Якщо добре себе вести, то батьки охоче подарують іграшку більш складного порядку, що вимагає уважного ставлення. Дитині вже можна довіряти більш цінне. Молодших братів, сестер, конструктор, олійні фарби, велосипед, потім гуртки та заняття для дисципліни та навчання; хорошу школу, репетиторів, освіту, передати особистий досвід, історії та таємниці.

Це відомі три підрівні особистості з транзакційного аналізу Е. Берна (рекомендую до прочитання) і також співвідноситься зі спіральною трансформацією в трикутнику Карпмана.

Батьки — це Бог, учитель, правитель, система та вищі сили, ресурс, Всесвіт.

Дитина — це учень, користувач, несвідомий гравець, об'єкт росту та стосунків.

Дорослий — це суб'єкт росту, душа, свідомий гравець, який може бути Батьком і Дитиною у конструктивній грі, всередині і ззовні.

Коли Дорослий грає в Дитину, то нічого не ламає, тому що знає ціну, творить і стратегічно мислить у грі, обмінюючись азартом і сміхом.

Коли Дитина грає у Дорослого, він ризикує щось зламати і втратити, поранитися, перенести відповідальність на зовнішнього Батька і Дорослого.

Коли ти іграшка в руках такої Дитини, ти точно зламаєшся. Коли твоє життя — це "дитяча гра", ти — поранишся або будеш виглядати безглуздо.

Наприклад, великі діти — психопати, позбавлені любові, у військовій формі, зносять міста, як піщані замки, і зловтішаються. Такі "діти" стають іграшкою одне одного і неминуче раняться в процесі "дитячої", "невинної" гри.

Якщо Дитина не дорослішає, Батькам прикро, але вони не припиняють любити, а у Дорослого просто немає бажання і часу на такого роду взаємодію.