Страх за здоров’я: цикли тривоги, які тримають нас у полоні

Страх за здоров’я: цикли тривоги, які тримають нас у полоні

Страх за здоров’я схожий на укол голкою.

До нас приходить думка: «А раптом у мене рак, точно у мене рак». І в цей момент усе тіло пронизує різка, гостра тривога. Нас буквально кидає в холодний піт. Інтенсивність тривоги настільки висока, що її важко зрозуміти людині, у якої ніколи не було подібного розладу.

Що відбувається далі?
Це руминації (ми постійно думаємо тільки про рак, ніби жуємо навмання жувальну гумку, яка давно втратила смак).

Напевно, ви знаєте, дорогий читачу, основний принцип КПТ полягає в такій схемі:
Думка – емоція – дія.

Як це працює?
Саме думка запускає ту чи іншу емоцію, і якщо емоція неприємна, ми намагаємося здійснити якусь дію, щоб з нею впоратися.

То що це за дія?
Ми шукаємо втіху. І тут основна помилка.

Думка: (У мене рак) – Емоція: (висока тривога) – Дія: (людина часто йде за втіхою в інтернет, починає шукати симптоми, будь-яку інформацію, щоб спростувати свою нав’язливу думку).
У КПТ це називається пошук підтверджень. У більшості випадків шукач не лише не знаходить втіхи, а й отримує купу інформації, яка нібито підтверджує його здогадки, що ще більше підсилює тривогу.

Це один із базових циклів, який підтримує страх за здоров’я. Ось як він детально виглядає:
Тривога за здоров’я – пошук медичної інформації в інтернеті – реєстрація схожих тілесних симптомів – думка: «Отже, у мене точно ця хвороба» і цикл замикається.

Що відбувається далі?
Наступний крок – підвищена увага до власного тіла, до симптомів.
Тривога за здоров’я – фокус уваги на тілі – реєстрація нормальних фізіологічних змін – думка: «Це ознаки хвороби».

Приклад: початок ангіни за таким циклом трактувався як рак горла. Так, через 3–4 дні все підтвердилося – це була саме ангіна, і людині на час стало легше. А тепер уявіть, що йому довелося пережити ці 3–4 дні невизначеності.

Далі включається ще один цикл, коли людина починає поводитися як хвора, хоча насправді вона здорова.
Якщо я боюся за серце, постійно звертаю на нього увагу, міряю пульс, я перестаю швидко ходити, перестаю займатися спортом, уникаю різких рухів і т. д.
Постійно можу носити з собою таблетки, тонометр, пульсометр, вимірювач кисню в крові тощо.
Коли ми робимо такі вимірювання – нам на час стає легше, і, самі того не помічаючи, ми багаторазово збільшуємо кількість самовимірювань. Таке поведінка ще більше загострює тривожний розлад.

Страх за здоров’я, як удав, він накидає на жертву кільце за кільцем, поетапно посилюючи хватку.

До людини, у якої розлад страху за здоров’я, постійно приходять нові й нові думки: раптом у мене рак, СНІД, гепатит, саркома, раптом моє серце не витримає і зупиниться, осліпну тощо.
Вона знову й знову шукає підтвердження в інтернеті, знову й знову звертає увагу на своє тіло, на свої симптоми, помилково визначаючи, що нібито хвора, знижує активність.

Я описав лише два цикли, всього їх сім.

Навіщо я пишу цю статтю? Чи можна за її допомогою вилікувати тривогу за здоров’я? Ні.
Це справа постійної терапії з використанням достатньо великої кількості технік. КПТ ефективно працює зі страхом за здоров’я.

Класик казав: «Якщо ти не знаєш, куди плисти, то жоден вітер не буде тобі попутним».

Ця стаття — щось на кшталт карти, щоб ми розуміли, де знаходимося, могли розпізнати основні показники страху за здоров’я і трохи зрозуміли, як цей розлад працює, його хитрощі та підводні камені.

Основні діагностичні критерії:

1.     Тілесні компоненти:

·        Соматичні симптоми тривоги

·        Доброякісні тілесні зміни

2.     Поведінкові компоненти:

·        Перевірки тіла (моніторинг симптомів)

·        Повторні медичні обстеження та консультації

·        Пошук медичної інформації

·        Обмеження фізичної активності тощо

·        Розмови про хворобу, пошук заспокоєння у близьких

·        Уникання ситуацій, що нагадують про хворобу, смерть або є ризикованими щодо зараження

·        Потреба перебувати в межах «сигналів безпеки» (мати ліки, бути поруч із лікарнею тощо)

3.     Емоції: страх, тривога.

Тривога за здоров’я — достатньо серйозний супротивник. У моїй практиці були випадки, коли клієнти приходили з досвідом життя з цим розладом від 5 до понад 10 років.
Чи можна з ним боротися і повністю позбутися? Так, можна. Завдяки когнітивно-поведінковій терапії визначають усі цикли, що підтримують розлад, і поступово розривають їх крок за кроком.

Головні речі в процесі:

1.     Протокол КПТ

2.     Бажання та зусилля самого клієнта

Тому, тримайте голову високо, дорогий читачу — у вас обов’язково все вийде!