Як сепаруватися від батьків?

Добрий день. Судячи з назви, мене хвилює відповідь на те, як усе ж таки можна сепаруватися від батьків в емоційному плані? На жаль, фізично віддалитися в мене немає можливості, але емоційно, мені здається, це можливо, хоча я не знаю як.

Мені 19, у мене є свій невеликий і скромний дохід, але я живу під одним дахом із батьками і, все ж, за їхній рахунок. Мене тисне почуття провини через всю цю прив’язаність до них, як і через те, що я не здатна дати їм щось також.

У мене завжди з ними загострене відчуття власної непотрібності: я повинна догодити, повинна передбачити їхній настрій, повинна не підвести, повинна з першої спроби показати гідний результат, повинна жити за їхнім сценарієм, повинна не розчарувати. Щодня. На фоні цього я перебуваю в пошуку роботи, і щоразу, коли в мене не виходить, я починаю думати: «а вони мене ще сильніше ненавидять за те, що я нічого корисного не зробила?»; «я ж їм допомагаю, не розчаровую оцінками за академічні курси, які вони оплачують… чи це їм не в радість?». Це мене дуже виснажує. Виснажує постійно бути в позиції «хорошої дитини».