Батько і син

Вітаю! Ситуація наступна: мене постійно бентежить ставлення мого чоловіка до нашого сина. Сину 14 років. Чоловік постійно його критикує, звинувачує в тому, що йому нічого не потрібно, нічого не цікаво. Постійно наводить порівняння з тим, яким він був у його віці ( чоловіку зараз 40). Що він був скрізь де тільки можна і все йому було цікаво. І водночас звинувачує мене в тому, що це з моєї сторони передалися йому такі гени. Бо якби були його гени, то син би був таким як тато. Це все завжди звучить у грубій форми, іноді зі словесними образами. На теперішній час син намагається уникати контактів з батьком, йде в іншу кімнату, коли він приходить додому, або ночує у бабусі. Мене це все дуже хвилює, я в постійній тривозі через це. Я не зовсім згодна з позицією чоловіка, бо він з самого дитинства не приділяє йому уваги як батько, не проводив з ним час, постійно був на роботі ( але і тут він аргументує це тим, що це нормально, бо з ним теж ніхто не проводив час і він сам хотів все робити). Я розумію, що у сина підлітковий вік. Але чоловік про це й чути нічого не хоче. Він не такий і крапка. І що з нього виросте і т.д. Син ділиться зі мною своїми переживаннями, проблемами, або просто щось розповідає. Розмов таких з батьком немає взагалі. Через це чоловік мені каже, що він маменькин синок. Коли я запитала його чому він так говорить, він відповів, ну він же ж тобі розвішує свої соплі. Тобто виходить, що син взагалі не повинен зі мною спілкуватися в очах чоловіка, або ж рости жорстким чи навіть інколи жорстоким як він. Я не розумію, як пояснити чоловіку, що він не правий? Чому таке ставлення до свого сина? Чи може він правий, я вже дуже втомилася від цього і не знаю як правильно.