Мовчання вбиває

Добрий вечір! Я заплуталася у стосунках. Живу з чоловіком 4 роки. За цей час звичайно бували і сварки, і примирення. Але найбільше мене пригнічує, коли він ображається, то перестає розмовляти зі мною і ігнорує. І це може тривати і тижнями, і місяцями. Найдовше було минулого року, коли його ігнорування тривало 2 місяці. Він сам вже виснажився і був радий закінченню мовчанки. Але у мене залишився осад. Я вже і без нього звикаю жити, як сусіди. І коли все добре, він постійно зі мною, допомагає, ходить проводжає, обнімає. Образився - і я тижнями як одинока дівчина стаю. Після цього ми розмовляли, я показувала йому відео психологів, де розповідалося як це руйнує стосунки, і що це дитяча поведінка. Він зі мною погодився. Я постійно наголошую, що треба розмовляти. І я завжди починаю розмовляти першою. Слів вибачення я не чую від нього зовсім, він завжди вважає себе правим. Зараз знову тиждень мовчанки. Знову я починаю розмову, він вимагає вибачення і мовчить. Я не вважаю себе винною. І така знову поведінка мене дуже тригерить. Зараз я почала сварку через це, сказати, як це все мене дістало. І якщо він не розуміє по-нормальному і знову буде продовжувати свою таку поведінку, то я починаю шукати собі нову квартиру. Він сказав, щоб я робила так, як я хочу. А він не знає, що з цим робити. Просто не знає. Але він ображений і сказав це буде до того часу, поки я не зрозумію свою вину. Але я втомилася і не знаю як більше грати в цю гру. І не хочу. Після сварки виходить ми поговорили, але нічого не змінилося. Знову як сусіди. І все, що я говорила, що хвилює мене, як завжди, пройшло мимо. Мені так боляче. І навіть від того, що коли все нормально, на скільки він приділяє мені увагу, і коли таке трапляється, наскільки йому стає все рівно на мене. Навіть у складних життєвих обставинах, коли мені потрібно допомога, я можу її від нього не чекати, навіть, якщо це питання мого здоров'я... Коли приходять друзі, то він відразу починає весело спілкуватися, і жартує. Вони ніколи не знають.