Question by:
Людина
Age:
27
Живу ментально у пеклі, ненавиджу себе, відчував себе щасливим лише декілька разів
Шукаю прсихіатра, психотерапевта
Один з щасливих моментів це коли зміг самостійно сформувати адекватну самооцінку, хоч і не надовгий час, коли я зміг пропрацювати свої внутрішні негативні установки.
Психічний стан зараз - я виснажений, не бачу сенсу ні в чому, думаю що я ніхто, що я дурень, що нічого не вартий, що ніколи не матиму ні сімї, ні друзів, ні нормальної роботи. Я знаходився у цьому стані дуже багато разів за своє життя - усі головні події в житті.
Я критикую себе за все, вимагаю, соромлюсь себе, висока залежність думки від інших
Мислення в тумані, складність у формуванні думки. Є дуже багато чого розказати
Декілка років тому був у стосунках, не зміг зізнатись у коханні, хоча вона мені зізналась, часто критикував себе у стосунках. Коли розійшлись вона сказала що я дуже самокритичний. Загалом про це від багатьох людей чув.
Забираю у себе будь які можливості, живу у фреймі де думка інших має більше значення за мою думку. Мій найбільшим страх став реальністю - я бачу як живуть інші, розвиваються, а я просто пусте місце яке немає значення.
Довгий час працював на фрілансі, місяць тому влаштувався на повну ставку, зараз мене виїдає робота бо там є соціальна взаємодія з людьми, де мені треба їх переконувати робити певні речі, і це мене морально виснажує бо я себе критикую і це не єдине, є ще цілий букет проблем які атакують мене. Порівняння себе з іншими, сором, уникання соціуму, мовчання через очікування осуду. Хочу звільнитись, але це морально важко зробити.
Я старався нікому не розповідати про свій псих стан з друзів сімї, можливо це і є одна з причин розвитку проблем, бо не було іншого погляду на те що турбує, намагався вирішити це самостійно, бо вважав що маю такі проблеми вирішити сам. Цей стан нищить мене, я у замкнутому колі, з якого не можу вибратись. Звертався до психологів, з 1 був на сесіях протягом 2 місяців, з іншою 3-4місяці, але мені важко до кінця бути відвертим, розкритись, бо очікую що мене осудять, відчуваю що коли розповідаю про себе то ганьблюсь ще більше, відчуваю сором і відразу. Я завершив сеанси з останньою бо не зміг відкритись до кінця. Коли мовчу я відштовхую людей, але мовчу тому що критикую себе
Почуваюсь як кусок лайна, без мужності, внутрішньої опори, стабільного ментального стану, об кого легко можна витерти ноги. Сам не справляюсь, потрібна допомога. Я критикую себе за багато речей вже навіть не освідомлюю які. Ось таку оцінку я даю собі зараз Самооцінка 1 Стрес 7 Залежніст від думки 8 Тривожність 8 Гнів 0
Один з щасливих моментів це коли зміг самостійно сформувати адекватну самооцінку, хоч і не надовгий час, коли я зміг пропрацювати свої внутрішні негативні установки.
Психічний стан зараз - я виснажений, не бачу сенсу ні в чому, думаю що я ніхто, що я дурень, що нічого не вартий, що ніколи не матиму ні сімї, ні друзів, ні нормальної роботи. Я знаходився у цьому стані дуже багато разів за своє життя - усі головні події в житті.
Я критикую себе за все, вимагаю, соромлюсь себе, висока залежність думки від інших
Мислення в тумані, складність у формуванні думки. Є дуже багато чого розказати
Декілка років тому був у стосунках, не зміг зізнатись у коханні, хоча вона мені зізналась, часто критикував себе у стосунках. Коли розійшлись вона сказала що я дуже самокритичний. Загалом про це від багатьох людей чув.
Забираю у себе будь які можливості, живу у фреймі де думка інших має більше значення за мою думку. Мій найбільшим страх став реальністю - я бачу як живуть інші, розвиваються, а я просто пусте місце яке немає значення.
Довгий час працював на фрілансі, місяць тому влаштувався на повну ставку, зараз мене виїдає робота бо там є соціальна взаємодія з людьми, де мені треба їх переконувати робити певні речі, і це мене морально виснажує бо я себе критикую і це не єдине, є ще цілий букет проблем які атакують мене. Порівняння себе з іншими, сором, уникання соціуму, мовчання через очікування осуду. Хочу звільнитись, але це морально важко зробити.
Я старався нікому не розповідати про свій псих стан з друзів сімї, можливо це і є одна з причин розвитку проблем, бо не було іншого погляду на те що турбує, намагався вирішити це самостійно, бо вважав що маю такі проблеми вирішити сам. Цей стан нищить мене, я у замкнутому колі, з якого не можу вибратись. Звертався до психологів, з 1 був на сесіях протягом 2 місяців, з іншою 3-4місяці, але мені важко до кінця бути відвертим, розкритись, бо очікую що мене осудять, відчуваю що коли розповідаю про себе то ганьблюсь ще більше, відчуваю сором і відразу. Я завершив сеанси з останньою бо не зміг відкритись до кінця. Коли мовчу я відштовхую людей, але мовчу тому що критикую себе
Почуваюсь як кусок лайна, без мужності, внутрішньої опори, стабільного ментального стану, об кого легко можна витерти ноги. Сам не справляюсь, потрібна допомога. Я критикую себе за багато речей вже навіть не освідомлюю які. Ось таку оцінку я даю собі зараз Самооцінка 1 Стрес 7 Залежніст від думки 8 Тривожність 8 Гнів 0
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
