Відчуття втрати...

У мене був друг з колишньої роботи. З самого початку мені здавалось що він залицяється але від цих думок мене стримував фактор ,що ми обидва були у стосунках і він не робив дуже романтичних жестів в мій бік,і їх можна було трактувати,як дружні жести. Пригощав чимось солодким,постійно підходив порозмовляти і час від часу відписував в месенджері. Потім я звільнилась і він почав інколи запрошувати на прогулянку, особливо нічого такого не обговорювали, як правило згадували роботу і він часто казав,що я єдина ,хто його розуміє і знає справжнього. Інколи порівнював зі своєю дівчиною і казав,що навіть вона стільки не знає,і що він приховує свої справжні емоції. Потім я розійшлась із хлопцем а він із дівчиною,і в якийсь момент він почав дуже часто проситись зустрітися,але вів себе занадто закрито,і це мене трохи бентежило. Один раз я відмовилась від зустрічі і він дуже різко затих. Я почала хвилюватись і відчула,що в мене виникають якісь почуття,прив'язаність, небайдужість і я сама почала активно запрошувати зустрітись. Наступні два місяці я була наче закохана,цінувала кожну мить і можливість зустрітися,а він погоджувався або проявляв ініціативу в залежності від настрою. Потім я почала ділитися своїми почуттями і казала,що відчуваю закоханість,він був трохи здивований, але водночас дуже сильно радів,і казав,що хотів цього сам і відчував те саме в якийсь період. Ми почали частіше обійматись не як друзі,не дивлячись на те,що вирішили повернутися до своїх колишніх і знову були у стосунках зі своїми партнерами. Але один раз я почала дуже відверто ділитися своєю вразливістю і почуттями через нього і він чомусь мене поцілував в губи, це відбулось після сварки з моїм хлопцем. Стосовно його дівчини,то він казав,що бачаться вони рідко,бо в неї багато роботи. Останній раз коли він мене кликав зустрітися,ми як завжди чудово провели час,обіймалися, жартували,хоч і без поцілунків. І на прощання він сказав,що у нього була думка,що мій хлопець нас знову побачить разом,і я сказала,що він навіть не знає,що я спілкуюся з цим другом. Після цієї прогулянки він чомусь перестав взагалі писати,двічі писала я і він просто відповідав але не цікавився у відповідь. Один раз я покликала погуляти 3 тижні тому,і він сказав "пробач,не можу,я зі своєю". І після цього ніхто нікому не писав. Мені дуже сумно і дивно,чому він так раптово відрізав мене,спочатку я відчувала злість,інколи Хотілось написати,але я вже і так тричі проявляла ініціативу,а він зовсім ні. Невже це кінець?