Як налагодити своє життя?

Мені 31 рік, не одружений (і мабуть навряд чи колись буду), є лише один друг за кордоном, дівчини також немає (і навряд чи буде колись). Страждаю на ОКР з 20 років . Жодні психологи та психіатри, до яких я звертався, були не в змозі мені допомогти. Мені не допомогали ні СІЗЗС, ні КПТ. Вони, навпаки, тільки більше заганяли мене в депресію. Вважаю себе непривабливим, хоча рідні кажуть зворотне. Живу зараз з мамою, бабусею та прабабусею. До 2022 року жив окремо, потім всі мої рідні втратили житло через війну і доводиться жити з ними та підтримувати їх фінансово. І тепер моїм рідним доводиться страждати від мого ОКР. Світло у хаті я дозволяти собі (і їм) вмикати лише після заходу сонця. Після сходу сонця також не дозволяю вмикати. Через це постійні скандали. Багато що повторюю по багато разів, щоб все було з правильними думками і без зайвих трісків у квартирі. Якщо щось затріщало - я переробляю дію. До прикладу, покласти телефон з правильними думками і без трісків. Іноді здається, що всілякі тріски та стуки хочуть мені щось сказати, хоча я розумію, що вони не можуть розмовляти. Постійно чіпляюсь до слів своїх рідних, щоб все правильно було сказано. І цю манію побороти жодним чином не можу. Кажуть, що при ОКР не мозку не вистачає серотоніну. Але його нестачу я просто фізично відчуваю, голова ніби спустошена і їй бракує якоїсь речовини. Мама постійно намагається мені знайти дівчину, але я припиняю її спроби, кажу їй, що кому потрібні ОКРники. Та і зовнішність не дуже у мене. Знайомитись з дівчатами не вмію (та особливо і не хочеться останнім часом), дуже низька самооцінка, постійно себе принижую і мені це чомусь подобається. Дітей я не хочу, бо зараз діти всі неадекватні, ведуть статеве життя з 12 років і я б не хотів, щоб моя дитина зростала у подібному середовищі. Я вже дістав своїх рідних цим ОКР, але нічого вдіяти з цим не можу. І ніхто допомогти не може (психіатри, психотерапевти, психологи повністю безсилі у цьому). До того ж у мене шалений страх захворіти на шизофренію, бо тоді я не в змозі буду працювати та утримувати своїх рідних. Чи є у мене шанс налагодити своє життя? Чи потрібно вже просто чекати поки розвинеться шизофренія і тоді лежати у психіатричній лікарні решту життя?