Постійні непорозуміння з чоловіком, коли приходить його дочка

99 % сварок із моїм чоловіком обертається навколо його відношення до його доньки. Дитині 9. вона буває у нас 2 рази на місяць з четверга по понеділок.Ми разом 4 роки.в мене приязні відносини з дитиною. мій чоловік може бути або хорошим татом або хорошим чоловіком, але не може поєднувати ці ролі. Кожного разу, коли до нас приходить його донька - ми сваримося. сварки завжди починає чоловік, а винна я, не так зреагувала, як очікував чи не те відповіла,і його претензії до мене щодо теми його доньки ніколи не закінчуються,зникне одна, то буде нова. Нервувати перед її приходом він починає вже напередодні і перебуває знервований весь час, коли вона у нас. Це він пояснює тим, що має балансувати між нами, він це собі сам придумав і свято в це вірить. Ревнощів з моєї сторони чи його доньки немає. Канікули для мене-це тортури. Його претензіям немає кінця-я могла би з нею проводити більше часу і залучати її в хатні справи.
залучаю в хатні справи, наприклад поміщати щось в сковороді чи порізати під моїм наглядом- йому це здається небезпечним і він налітає на мене чому я не порадилася з ним, вона може себе покалічити, а він буде винен. Я перестала її залучати. Тоді знову чому не залучаю. Він говорить з нею по телефону-чому я не хочу теж говорити по телефону з ними. Не передала їй привіт- чому не передаю привіт. Хоча я завжди передаю, навіть якщо я особисто вважаю це дурнею передавати привіт щодня. Чому я не обговорюю з ним плани на вихідні протягом тижня, коли вона прийде. Почала обговорювати - чому не згадала про ці плани день її приходу.Тобто я опрацювала одну претензію, як одразу виникає наступна. Остання ситуація, яка стала для мене червоною лінією така. Чоловік був занятий ремонтом авто, тому щоби дитина не сиділа в телефоні, я витягла її допомагати мені прибрати в саду і ми поралися біля великого куща троянд. Дитина допомагала мені неохоче. Потім прийшов тато, побачив нас і обоже вона може виколоти собі очі, я сказав щоби її не було біля цих кущів. Так ми дійсно не підпускали її до кущів, коли їй було 5, але ж зараз їй 9. я маю байдуже відношення до дитини і хто взагалі дитину пускає до колючих кущів. Я спокійно відповіла, що її там більше не буде. Потім вони мили брудні ноги, я запропонувала зняти взуття на вулиці.І тут я суперечу татові, і йому набридло таке грьобане відношення до нього і в мене викривлені пріоритети. І ці ситуації повторюються постійно, як я не працюю над собою, знаходиться нова доковирка. Я хочу піти від чоловіка.Як бути? Я не бачу надії