Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 3 hours тому: «Вам коллеги уже многое написали. Хочу добавить, что Вашу проблему можно решить с помощью психолога, работающего в интегративном подходе. Главное, чтобы с ним установился психолог»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 10 hours тому: «Доброго вечора. Згодна з колегою. Тому починаю одразу з того, що, як на мене, може допомогти зосередитися на основному у Вашому запиті. Ви пишете "Я замечаю у себя паттерны скрыт»
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 13 hours тому: «Что для себя вы бы хотели в данной ситуации? Есть ли у вас свое жилье, поддержка чья-то, помощь? Послеродовая депрессия это вам поставили диагноз и вы принимаете АД?»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Mari Age: 35

Стосунки — постійна боротьба (?)

Доброго дня.
Помічаю, що сімейні стосунки з чоловіком — це для мене постійна боротьба. Постійно потрібно відстоювати себе і неможливо розслабитися. Питання: так у всіх, так має бути, і просто я занадто чутливо це сприймаю? Чи можуть бути стосунки, де цього немає на постійній основі?

Як приклад, коли я говорю чоловікові про те, що мене турбує в його поведінці, про якісь негативні переживання — він завжди захищається, відбивається, виправдовується. Я багато разів детально спокійно пояснювала, що саме і чому мене турбує, і що я потребую, щоб в таких випадках він хоча б проявляв небайдужість до мене, до мого стану, і не виправдовувався, і дуже бажано щоб пропонував конструктивні рішення чи був готовий вислухати мої пропозиції. Але він продовжує так само. Крім того коли я ділюся почуттями — знецінює їх (наприклад, каже ''це така дрібниця, через яку не варто ображатися'').
Також в нас в багатьох питаннях різні цінності і погляди, і мені потрібно постійно пояснювати, роз'яснювати, докладати купу зусиль, щоб пояснити свою точку зору, щоб достукатися, щоб він почув.
Приклад: знайомі запропонували поїхати з дітьми в інше місто на відпочинок і пропонували, щоб ми їхали з ними в їхньому авто(в них машина, де поміщаються і вони з дитиною, і ми). Я обдумала пропозицію і кажу чоловікові: я би поїхала, якщо ми їдемо своїм ходом, і там вже зустрінемося з цією компанією в кафе, розумію що економніше поїхати всією компанією в одному авто, але мені здається надійнішим щоб ми їхали на своєму транспорті. Чоловік на це одразу каже — значить не поїдемо. Без будь-якого розуміння до моїх переживань і потреб. Але хоч ми з цими людьми знайомі певний час (наші діти вчаться разом), саме спілкувалась я з ними особисто один раз. І я не сяду в авто до людини, яку по суті знаю кілька годин, а тим більше не допущу, щоб це робили діти. Це не здається мені безпечним.

І таких ситуацій безліч.

Мені не потрібно, щоб чоловік завжди погоджувався зі мною, але потрібно щоб проявляв небайдужість до того, що мене турбує і розумів це, та був зі мною в цьому, розділяв переживання. Чи нормальні мої потреби щодо стосунків з чоловіком, чи не занадто?

Я втомилась від боротьби.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
Log in or register to answer.