Залежність від думки психолога

Я в терапії 3,5 роки (психоаналіз), у мене депресія та тривожний розлад, антидепресанти не допомагають (пила курсами близько 8 різних препаратів за призначенням психіатра).
У мене є постійне відчуття провини і взагалі і що я не можу впоратися з цим життям, а психотерапевт останній час розповідає історії інших людей (з її практики або літератури) в яких ситуації були набагато гірше але вони впоралися з ними краще за мене, і те як мені потрібна соціалізація. У мене з цим проблеми (панічні атаки коли я виходжу на вулицю, больові відчуття від яскравого світла/шуму/натовпу тощо), не кожний день але часто.
У мене є подруги з якими я зустрічаюся , відвідую заняття з малювання та інколи ходжу на побачення. Енергії робити щось більше зараз немає, мені дуже соромно вислуховувати яка я погана і не справляюся. Я і так це знаю, періодично не можу змусити себе зробити звичайні побутові речі (покупатися/сходити за продуктами коли вони закінчилися/прибираю рідко і погано). Я декілька днів назад сиділа після сеансу і злилася на себе що не можу ніяк зрушити з місця: ні покращити своє життя, ні закінчити його щоб припинити страждати, і подумала що можливо щось не так з моєю психотерапією, я розумію що потрібно змінюватися і це може бути неприємно, але по-ідеї мені має ставати трохи краще, а у мене тільки росте почуття провини.
Психологу я написала про цю ситуацію, близька подруга радить змінити спеціаліста, хочу почути думку зі сторони наскільки це нормально при психотерапії, можливо якісь поради.