Що робити, як заявити про себе

Що робити коли моя мама істеричка яка постійно хоче на мені економити, щоб я жила в гуртожитку, щоб я їла мінімум, щоб я одягалась мінімально, я не можу заявити про свої потреби, вона не підтримує мене в пошуку квартири в максимально відговорює тупими маніпуляціями про те що «ой напевно краще було б в гуртожитку» « то на перший час доцю» « а квартира то дорого» «ой ти її не знайдеш сама» « не поговориш з власниками» навіть коли батько сказав що за все заплатить, в неї постійна думка що вона мусить все на собі тягти, щоб не дай Бог з батька копійочки взяти.
Мені це важко сприймати особливо коли я бачу можливість не страждати в поганих умовах а отримувати щось краще. Батько в свою чергу не виносить коли щось робиться без його відома, або якісь важливі рішення приймаються без нього, наприклад як моя освіта, мені не дають вибору в ній, цього року я буду вчитись на психолога але в його словах я чую що в майбутньому буду вчитись на його умовах, я не хочу, чому я повинна, чого ця людина бачить тільки тупий залежний від родичів шлях розвитку, я не розумію
Мені важко в цій сімʼї заявити про свої потреби тому що ніби ні один не інший про них не чує. Одного разу я вже вибрала неправильний шлях під впливом дядька, це було жахливо і я відрахувалась тепер я для них як козел відпущення який нічого не вміє і не розуміє. Мене так гнітить те що вони не сприймають моє бачення світу, мої доводи про щось, наприклад я хотіла поїхати в Америку по програмі для студентів але наша родичка розказала батькові що там ні заробітку і ще й можна загубитись, і все, батько вперся рогом і не пускає, а я так хотіла, хотіла мати якусь фінансову незалежність, натомість він пропонує працювати десь в нього в Європі, непогано я не заперечую, але відчуття ніби на мої старання і мрії знову начхали.
Серйозно, я відчуваю себе тупою нікчемою і не розумію що мені робити