Розгубленість, не знаю куди рухатися далі

Я закінчила університет зовсім недавно. Маю диплом бакалавра іспанської філології. Для деяких членів моєї родини це не освіта, дехто мені так і казав «це по-суті нічого, треба йти далі». А я не можу йти далі. Справа не лінощах, а в тому, що у мене тупо сили нема на це. Я спеціально не реєструвалася ні на які іспити на вступ в магістратуру, бо я цього дуже сильно не хотіла, але після того мої батьки тиснуть на мене, щоб я щось робила і з вересня йшла або вчитися, або на роботу. Мама вже пропонує будь-що, і навіть бути вихователем в садку, і це при тому, шо воно чудово знає, що я не вмію працювати з дітьми. Ще згадує за школу, але в школу я теж працювати йти не можу, адже ну не виходить в мене вчити дітей добре, я переконалася в цьому на практиці в університеті. І тоді вона мене запитала, а нащо ж ти там вчилася? Я ніколи вчителем бути не хотіла, хоча диплом дає мені можливість бути й перекладачем також, ким я від початку і хотіла бути, на що всі не звертають уваги. Одного разу бабуся довела мене до сліз, бо сказала, що це позор не працювати за дипломом, і що у мене нема вибору окрім як бути вчителькою. Для вчителювання треба поклик і треба це хотіти, в мене нема ні того, ні іншого.
Щодо роботи, то я, мабуть, працювала би ще з школи, якби не страх невдачі. Типу я розумію, що якщо не спробуєш - не будеш знати. Але для мене ліпше не знати, ніж спробувати і потім кілька днів топитися в цих жахливих відчуттях. Також мені важко знайомитись з новими людьми, тому що я думаю, що вони мене зневажатимуть. Але я не за них і за їх тоді турбуюсь, а за мої почуття, те, що я знову собі надумаю і потім через те буду плакати 3 ночі підряд мінімум. І не дай Боже трапиться таке насправді, а не лише мої думки, тоді я, мабуть, зійду з розуму. Через це у мене і друзів немає. Після школи не збереглося жодного, а потім я вже не змогла ні з ким дружніх стосунків побудувати через оцю от проблему. Ну і ще в мені ніби шось зламалось і я не можу просто відкритися людям. Замість того, щоб казати, що я думаю насправді, я обираю найбезпечніший варіант відповіді, хоча не погоджуюсь з ним.