Нова робота, паніка

Я сьогодні збентежена, зараз плачу.
Сьогодні я була перший день на новій роботі, я мала бути від завтра, але вийшло що пішла сьогодні. Я цього не чекала, трішки вибило мене з колії. Але це таке, нічого страшного.
Але зараз я вже дома і думаю про роботу, як я все зробила чи все правильно. Але наче все правильно. Ніхто не кричав на мене, трішки дещо не так зробила (поставила не той знак в документі, але то не критично). Але я не розумію поки весь алгоритм роботи. Мене як вчила жінка тому, то я не все могла збагнути те що вона говорить, якось не йшла мені та інформація. Сьогодні, будучі в подіях робочих, то я дещо збагнула, дещо згадала. Те що треба знати, то записала, щоб памʼятати. Але я боюсь питати, боюсь здатися тупою, адже мене вчили, показували, а я тут буду задавати питання? Типу «ти що тупа?». Хоча мені ніхто цього не казав, все підказували, допомагали. Але я маю сама все знати, але я не знаю ще все до кінця. Я боюсь телефонувати людям, боюсь чужих людей, боюсь їх реакцію. Я вже думала просто втекти з першого робочого дня. Я так боюсь всього. Я хочу бути дома і жити як жила. Але я розумію що працювати треба, треба заробляти гроші, бо з неба вони не впадуть. Мені так страшно. Мені ще ніколи так страшно не було виходити на роботу, хоча тут нормальні умови і до мене начебто відносяться нормально.