Question by:
name
Age:
30
Емпатія: нейровідмінність чи вибір
Доброго дня.
Хочу попросити вас допомоги в тому, щоб розібратися, як влаштована емпатія в різних людей.
Якщо конкретно, я хочу зрозуміти, чи відсутність емпатії в чоловіка до мене — це його вибір не проявляти емпатію, не бути чуйним, чи можлива її відсутність у нього взагалі, і варіантів вибору в нього немає і він інший різновид людини, яку я не можу зрозуміти як себе, бо в нього все влаштовано зовсім інакше.
Як влаштована емпатія в мене, якщо я правильно розібралася і це справді емпатія — я часто відчуваю переживання, стан, емоції інших людей, коли бачу їх вираз обличчя, рухи, положення тіла, інтонації голосу, з того як вони вибудовують висловлювання, навіть коли не бачу людину але чую її історію, коли просто читаю книгу відчуваю стан персонажа. Не можу сказати щодо всіх, але якщо це близька, давно знайома людина, знаходячись в одному приміщенні, навіть спиною до людини, не бачачи і коли вона нічого не говорить, я можу відчувати її стан, не в деталях але відчуваю коли людина розслаблена і спокійна, а коли напружена, пригнічена чи сердита. Також відчуваю коли людина щось приховує чи стримує, навіть якщо ніяк не видає це.
Ось таким чином я відчуваю людей завжди. При цьому я не завжди проявляю чуйність чи співчуття. Наприклад, коли я виснажена, я можу залишатися осторонь. Також коли не впевнена що чуйність буде доречна, стримую себе. Коли є простір для відкритого спілкування, наприклад коли це близька людина, я проявляю чуйність, мені радо відкриваються. Коли до мене також проявляють краплю чуйності і такту, я щаслива і задоволена таким спілкуванням.
Коли на мою чуйність і відкритість мені у відповідь роблять боляче, я закриваюсь і можу не проявляти чуйність, хоча так само відчуваю людину, але якщо по досвіду спілкування з цією людиною вже знаю що буде біль, я себе стримую. В такому середовищі і в стані стримування себе мені важко але з деякими людьми коли відкриваюсь то ще гірше.
При цьому наприклад зі свекрухою і з чоловіком, з якими дуже багато разів обпеклась, але потім знову багато разів була відкритою, зрештою прийшла до того, що закриваюсь. Коли я бачу що з чимось справді потрібна допомога, я віднесуся співчутливо і допоможу по справі. Але це ще зовсім не те.
І важко бути в цьому запанцерованому стані, всередині я відчуваю і мені не байдуже. Але мої кроки до налагодження близьких чуйних відносин, емоційного контакту завершувалися неуспішно.
Хочу попросити вас допомоги в тому, щоб розібратися, як влаштована емпатія в різних людей.
Якщо конкретно, я хочу зрозуміти, чи відсутність емпатії в чоловіка до мене — це його вибір не проявляти емпатію, не бути чуйним, чи можлива її відсутність у нього взагалі, і варіантів вибору в нього немає і він інший різновид людини, яку я не можу зрозуміти як себе, бо в нього все влаштовано зовсім інакше.
Як влаштована емпатія в мене, якщо я правильно розібралася і це справді емпатія — я часто відчуваю переживання, стан, емоції інших людей, коли бачу їх вираз обличчя, рухи, положення тіла, інтонації голосу, з того як вони вибудовують висловлювання, навіть коли не бачу людину але чую її історію, коли просто читаю книгу відчуваю стан персонажа. Не можу сказати щодо всіх, але якщо це близька, давно знайома людина, знаходячись в одному приміщенні, навіть спиною до людини, не бачачи і коли вона нічого не говорить, я можу відчувати її стан, не в деталях але відчуваю коли людина розслаблена і спокійна, а коли напружена, пригнічена чи сердита. Також відчуваю коли людина щось приховує чи стримує, навіть якщо ніяк не видає це.
Ось таким чином я відчуваю людей завжди. При цьому я не завжди проявляю чуйність чи співчуття. Наприклад, коли я виснажена, я можу залишатися осторонь. Також коли не впевнена що чуйність буде доречна, стримую себе. Коли є простір для відкритого спілкування, наприклад коли це близька людина, я проявляю чуйність, мені радо відкриваються. Коли до мене також проявляють краплю чуйності і такту, я щаслива і задоволена таким спілкуванням.
Коли на мою чуйність і відкритість мені у відповідь роблять боляче, я закриваюсь і можу не проявляти чуйність, хоча так само відчуваю людину, але якщо по досвіду спілкування з цією людиною вже знаю що буде біль, я себе стримую. В такому середовищі і в стані стримування себе мені важко але з деякими людьми коли відкриваюсь то ще гірше.
При цьому наприклад зі свекрухою і з чоловіком, з якими дуже багато разів обпеклась, але потім знову багато разів була відкритою, зрештою прийшла до того, що закриваюсь. Коли я бачу що з чимось справді потрібна допомога, я віднесуся співчутливо і допоможу по справі. Але це ще зовсім не те.
І важко бути в цьому запанцерованому стані, всередині я відчуваю і мені не байдуже. Але мої кроки до налагодження близьких чуйних відносин, емоційного контакту завершувалися неуспішно.
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
