Іспанський сором за себе в минулому
Щодо психотерапії, в мене склалося враження, що психолог сприймає на свій особистий рахунок моїх *тарганів* і мені з одного боку хочеться це опрацювати, а з іншого я просто боюся сказати, боюся неадекватної реакції, виявитися насправді нехорошою людиною за його оцінкою. Я бачу, що це може бути відсилка до стосунків з батьками і це гарний матеріал для пропрацювання в терапії, водночас відчуття ніби насправді реально перед моїм психологом почуття сорому і провини і реально побоювання що він мене особисто засудить. В таких випадках краще змінювати психолога чи говорити як є? Підсилення відчуття що я ненормальна людина це частина психотерапевтичного процесу чи щось пішло не так?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.