Дитина в дитячому садку ні з ким не дружить і не грається, а вдома - зовсім інша. Чому так???

Доброго дня, шановні психологи! Допоможіть зрозуміти, що відбувається.
Доньці 5 років, віднедавна почала знову ходити в садочок (тривалий час його не відвідувала зі зрозумілих причин)... Але мене дуже непокоїть, що в неї там немає друзів. Взагалі! Вона навіть грається там сама по собі. І найдивніше - що їй саме так комфортно!!! З садочка вона приходить додому весела. Водночас таке враження, що там, у садочку, вона "одягає" на себе образ сором'язливої дівчинки, та ще й жертви. Намагається бути слухняною. Але вдома - це справжній ураган!!! Бігає, командує, верещить, якщо їй щось не подобається - не мовчить! Може навіть сестру старшу вдарити, якщо та її образить... А в садочку - все навпаки! якщо її хтось легенько ненароком штовхне - плаче. Чому так???? Ніби дві різні дитини! Там наче боїться себе проявляти. Відповідно, інші діти тому, мабуть, не беруть її до себе гратися.
Та найбільше я переживаю, що вона ні з ким не товаришує((( Уже планую поговорити з вихователькою, щоб та посприяла, аби її дітки брали до себе в компанії. А потім згадую, що в мене така ж старша донька (11 років) + я — ми такі ж самі!!!! Нам комфортно бути самим!!! (я взагалі в подругах розчарувалася, найкраща подруга - мій чоловік). То, може, діти переймають мій приклад??? І не треба на них тиснути, щоб обов'язково з кимось дружили??