Live:
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 11 minutes тому: «Дякую за відповіді. Зважаючи на Ваші відповіді, вважаю, що мої припущення вірні Ви пишете "Можливо я був сором'язливий більш з дорослими людьми", а потім додаєте "..хоча батько »
question author 33 minutes тому: «Доброго вечора! Дякую, що відгукнулися! Так, у дитинстві мені дуже важко давалися публічні виступи та відповіді біля дошки в школі (хоча я мав високі показники успішності у навча»
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 1 hour тому: «В целом вы описали достаточно детально, что происходит. Предположу, что вы не привыкли говорить про свои чувства, потребности и больше стараетесь промолчать. Плюс вы сами написал»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Ира Age: 54

Как пережить смерть мамы, разобраться в себе

Добрый день. Позади похорон мамы. Анализирую, пытаюсь понять свои поступки, копаюсь в своих ошибках. Отношения всегда были сложными, мама была лидером и подавляла всех вокруг. Она очень мне помогала всегда, особенно с детьми и финансово когда было необходимо. Я обязана ей всем, и я пыталась быть полезной когда пришло время отдавать долги. Пришла старость болезни, одиночество, дипрессия, и её требования внимания становились для меня все более неподьемными, я понимаю что она ждала отдачи но что бы я не делала ей было мало, однажды поставила вопрос о том что я должна переехать к ней и оставить мужа чтоб ей помогать, это подорвало наши отношения я поняла что мама меня больше не понимает.
Мы стали сильно ругаться, но я все равно приходила каждый день выполнить необходимый бытовые функции, при том что мама не была лежачей больной просто ей не хотелось и было одиноко. Можно сказать так, за крайние три года жизнь она стала абсолютной эгоисткой хотя всю жизнь была полной противоположностью, наверно это нормально в старости. Я стала отдалятся, это была защитная реакция, мне было больно осознавать что мама больше не пожалеет меня и не спасёт как раньше, и нельзя поговорить о наболевшем, каждый день порция негатива в мой адрес и я стала черстветь... Меня мучает чувство вины, вина за какие-то моменты, детали, что всплывают в памяти, я не понимаю сейчас почему она стала так сильно меня раздражать абсолютно всем своими звонками, своей паникой по любому поводу, своим желанием привязать меня к себе. Мне её очень жалко, я плачу, я запуталась. Получается я злилась на неё за то что она стареет, получается это я эгоистка думала только о себе как я буду без мамы, своей чрезмерной опекой она так и не дала мне повзрослеть...
Три года я не работала, ходила к маме как на работу, последний месяц это было по нескольку раз на день. Я уже втянулась и теперь пустота и растерянность.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?